Перед українськими вчительками та вчителями на окупованих Росією територіях постає болісний вибір: покинути свої домівки або бути змушеними викладати за шкільною програмою, метою якої є індоктринація учнів та учениць через російську державну пропаганду — заявила Amnesty International напередодні Міжнародного дня вчительок і вчителів. У межах більш загальних дій зі зміцнення свого контролю російська влада докладала зусиль для перевідкриття шкіл на окупованих територіях України, прагнучи забезпечити повноцінну співпрацю з боку тих українських вчительок і вчителів, які залишилися — росіяни  піддавали їх емоційному шантажу, серйозним погрозам, проводили обшуки житла. А коли нічого з цього не спрацьовувало — вдавалися до фізичного насильства. 

Використання протипіхотних мін, якими вкриті українські території, що були або лишаються в російській окупації, продовжує становити смертельну загрозу для цивільного населення і має стати предметом швидкого, ретельного, незалежного й неупередженого розслідування. Про це сьогодні заявила Amnesty International в новій дослідницькій публікації. 

Військовополоненого, українського правозахисника Максима Буткевича визнали винним у скоєнні воєнних злочинів відповідно до Кримінального кодексу Росії. Його касаційну скаргу було відхилено, незважаючи на повну фабрикацію справи, про яку Буткевич переконливо заявляв у суді. Слідчий комітет Росії, державний орган, відповідальний за розслідування тяжких злочинів, 10 березня 2023 року оголосив, що Максима Буткевича визнали винним у скоєнні воєнних злочинів відповідно до Кримінального кодексу Росії. Водночас, Amnesty International раніше публікувала аналіз кримінальної справи проти Максима Буткевича, продемонструвавши повну неспроможність висунутих звинувачень. Організація пов’язує переслідування Максима Буткевича та суворий вирок з його правозахисною діяльністю.

8 липня російська армія здійснила собливо масовані ракетні атаки на Україну й зокрема Київ. Унаслідок цього загинули десятки цивільних осіб та були пошкоджені медичні установи в Києві, зокрема п’ять корпусів найбільшої у країні дитячої лікарні «Охматдит».

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) нещодавно ухвалив рішення про те, що Росія має якомога швидше вжити заходів для безпечного повернення ув’язнених, переведених з Криму до пенітенціарних установ, розташованих на території Російської Федерації. ЄСПЛ визнав Росію винною в порушенні статей 2 (право на життя), 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), 5 (право на свободу та недоторканність), 6 (право на справедливий суд), 7 (відсутність покарання без закону) , 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя), 9 (свобода віросповідання), 10 (свобода вираження поглядів), 11 (свобода зібрань), 14 (заборона дискримінації) та 18 (обмеження використання обмежень прав ) Європейської конвенції з прав людини та статті 1 Протоколу № 1 (захист власності), статті 2 Протоколу № 1 (право на освіту) і статті 2 Протоколу № 4 (свобода пересування) Європейської конвенції. Суд також зауважив, що Російська Федерація не виконала своїх зобов’язань за статтею 38 (зобов’язання надати необхідні умови для розгляду справи) Конвенції. Реагуючи на рішення ЄСПЛ, Вероніка Вельч, директорка Amnesty International в Україні, зазначила:

Міжнародна спільнота має забезпечити, щоб у центрі уваги двох великих конференцій, присвячених миру та відбудові в Україні, були права людини, справедливість для рідних жертв і постраждалих від зловживань та щоб голос громадянського суспільства був почутим. Про це заявила сьогодні міжнародна правозахисна організація Amnesty International.

В українських ЗМІ шириться відео, на якому задокументовано знущання російських військових над українськими полоненими — за попередньою інформацією, події відбуваються в Харківській області. Коментуючи ситуацію, директорка Amnesty International в Україні Вероніка Вельч, заявила: «Ми бачимо імітацію розстрілу, побиття, приниження людської гідності. На жаль, ми маємо відзначити, що ігнорування правил ведення війни, міжнародного гуманітарного права та порушення Женевських конвенцій, які мали б гарантувати військовополоненим право на захист наших воїнів — звична тактика Російської Федерації у війні проти України. Ми регулярно бачимо подібні відеоматеріали — відео тортут або страт, таких, як задокументовані останні хвилин життя військовополоненого Олександра Мацієвського, розстріляного російськими військовими кількома автоматними чергами. Українські військові, які повертаються з полону, також систематично свідчать про постійну практику насильства зокрема побиття і катування електричним струмом, приниження, голод, відсутність адекватної медичної допомоги».

Російські війська не припиняли невибіркових обстрілів, які призводили до тисяч смертей і травм серед цивільного населення та руйнації цивільної інфраструктури, на додачу до доказів інших злочинів за міжнародним гуманітарним правом. Протягом воєнного стану тривали обмеження прав на свободу думки та свободу віросповідання. Різко зросла кількість зафіксованих випадків домашнього насильства. До нового законопроєкту про цивільні партнерства було включено одностатеві пари. Війна й надалі мала руйнівний вплив на економічні й соціальні права, зокрема дітей та людей похилого віку, а також на довкілля. Росія так само грубо порушувала права людини на окупованих нею територіях. 

Безперервна хвиля повітряних ударів російських збройних сил по українських містах свідчить про цілеспрямовані та незаконні обстріли цивільних осіб та цивільних об’єктів, включно з критично важливою енергетичною інфраструктуру, яка зазнала значних пошкоджень, – заявила сьогодні Amnesty International, вимагаючи припинення війни Росією та притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні воєнних злочинів. 

Від початку окупації Криму 10 років тому Росія намагалася змінити етнічний склад півострова та придушити українську й кримськотатарську спільноти, – заявила сьогодні Amnesty International у ​​новому брифінгу​​ до десятих роковин незаконної анексії українського півострова Росією.​ 

Сьогодні, до другої річниці повномасштабного російського вторгнення в Україну, Amnesty International заявила, що для українців та українок не може бути справедливості без повної відповідальності за всі злочини, скоєні Росією від початку її вторгнення 2014 року. 

Роки протиправної російської війни поставили перед освітою в Україні небачені досі виклики. Фізичне знищення шкіл та інших освітніх закладів не було єдиним фактором, який впливав на здатність українських дітей реалізовувати право на освіту. Менш ніж ідеальна альтернатива у вигляді онлайн-викладання інколи ставала неможливою через цілеспрямовані російські обстріли енергетичної інфраструктури. Право на якісну освіту дітей, які живуть під російською окупацією, також під загрозою через ідеологічну обробку, як і безпека всіх причетних до освітнього процесу через ризики суворих покарань.