Із часу, коли Amnesty International востаннє представляла ЮНЕСКО свій огляд проблем із правами людини в Криму, ситуація з питаннями і випадками, які або входять до сфери компетенції ЮНЕСКО, або мають прямий вплив на питання, що лежать в декількох сферах діяльності ЮНЕСКО, продовжувала погіршуватися. Для отримання більш детальної інформації, будь ласка, зверніться до попередніх подань Amnesty International.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, окрім катастрофічних наслідків для дотримання прав людини в Україні, продовжує негативно впливати на роботу Amnesty International на місцях, а також на діяльність правозахисників/ць та інших осіб у Криму, чия робота має важливе значення для документації та адвокації. На всю цю діяльність прямо чи опосередковано впливають бойові дії, що тривають, пов’язані з ними обмеження свободи пересування, і, насамперед, жорстокі правила та свавільні обмеження, що де-факто влада в Криму продовжує запроваджувати. Одним із останніх численних прикладів блокування окупаційною владою роботи правозахисних організацій, які викривають порушення прав людини в Криму, є оголошення Генеральною прокуратурою Російської Федерації 27 березня 2023 року української правозахисної організації «Крим SOS» «небажаною», що робить будь-яку асоціацію з нею кримінальним злочином, що карається позбавленням волі. Крим SOS звинуватили в участі в «кампанії», спрямованій на «дискредитацію російських збройних сил», що також є нещодавно запровадженим правопорушенням у Росії, за яке передбачено адміністративне та кримінальне покарання.
Ситуація з правами людини в Криму залишається вкрай тривожною з моменту його окупації та незаконної анексії навесні 2014 року і ще більше погіршилася з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Багато порушень прав людини, які вдалося задокументувати Amnesty International, належать до сфери компетенції ЮНЕСКО або безпосередньо пов’язані з питаннями, що підпадають під її мандат, а саме: права на освіту, свободу вираження поглядів, свободу об’єднань, свободу віросповідання та культури.
Оцінити повний масштаб порушень прав людини на окупованому півострові, зокрема тих, що підпадають під мандат ЮНЕСКО, досі вкрай складно через відсутність незалежних ЗМІ, брутальне придушення свободи вираження поглядів та постійні репресії проти тих, хто наважується повідомляти про порушення з місця подій. Тому зараз як ніколи важливо продовжувати висвітлювати проблеми, пов’язані з реалізацією основних прав людини в Криму, навіть у той час, коли увага міжнародної спільноти лишається прикутою до районів активних бойових дій на материковій частині України.
Свобода вираження поглядів та об’єднань
Період, що минув після останнього подання Amnesty International у вересні 2022 року, ознаменувався подальшим безперервним придушенням діяльності небагатьох незалежних блогерів/ок і правозахисників/ць, які ще лишаються на місці. Незалежні міжнародні ЗМІ та всі працівники/ці ЗМІ з материкової України досі не мають доступу до Криму.
Як зазначалося в попередньому поданні Amnesty International, репресивні законодавство і практика використовуються в Криму для придушення будь-якого інакомислення або публічного висловлення думок, що суперечать офіційній риториці російського уряду про повномасштабне вторгнення в Україну. Щонайменше у 194-х випадках де-факто суди Криму наклали адміністративні стягнення «за дискредитацію Збройних сил Росії», на додаток до щонайменше однієї кримінальної справи, порушеної за тими ж звинуваченнями, і ще двох за звинуваченням у «поширенні неправдивої інформації про Збройні сили Росії». Людей у Криму звільняють із роботи, штрафують, піддають так званому адміністративному затриманню, свавільному арешту і переслідуванню за будь-яке вираження підтримки України. Поширеною практикою є те, що «правопорушника/цю» змушують записати на відео «вибачення» за нібито скоєне правопорушення, яке потім поширюють у проросійських урядових соціальних мережах. Наприклад, у жовтні 2022 року шкільного вчителя Саїда Асанова звільнили та оштрафували за »дискредитацію Збройних сил Росії» після того, як він сказав учнівству, що Росія напала на Україну. У листопаді 2022 року Андрія Білозерова, викладача Білогірського технікуму, звільнили й засудили до 14 діб адміністративного арешту за публікацію української пісні в соціальних мережах. За повідомленнями ЗМІ, під час арешту його жорстоко побили викрадачі. У лютому 2023 року Вероніку Носову затримали за те, що вона намалювала тризуб, український державний символ, на дитячому майданчику. Її також змусили записати на відео «вибачення» за свій малюнок і слова підтримки «спеціальної військової операції в Україні». У березні 2023 року татуювальницю Ксенію Голубенко з Сімферополя змусили записати на відео «вибачення» за створення татуювання «Крим – це Україна», а також звинуватили в «дискредитації Збройних сил Росії». Володимир Суботін отримав 13 діб адміністративного арешту за вивішування українського прапора на своєму автомобілі.
Як і раніше, тривають репресії проти кримськотатарської громади, спрямовані проти її представників/ць, культурних та інших ініціатив, а також видатних членів/кинь громади та активістів/ок. Меджліс кримськотатарського народу залишається свавільно забороненим як «екстремістська організація», а люди, пов’язані з ним, піддаються переслідуванням та іншим репресіям. Серед них – в’язень совісті Наріман Джелял, найвідоміший колишній член Меджлісу, який лишився в Криму і був засуджений за неправдивими звинуваченнями в диверсії у вересні 2022 року та засуджений до 17 років позбавлення волі, і досі перебуває у в’язниці.
У березні 2023 року російські правоохоронні органи провели вісім обшуків у будинках делегатів Курултаю кримськотатарського народу (вищого представницького органу кримськотатарської громади, який обирає членів Меджлісу) та їхніх близьких рідних.
Члени/кині кримськотатарської громади продовжують зазнавати переслідувань та ув’язнення у зв’язку зі своїми релігійними переконаннями та практикою, зокрема за безпідставними звинуваченнями у членстві в «терористичній» організації, і в такому випадку їх незаконно депортують до Росії для суду та ув’язнення, що є порушенням міжнародного гуманітарного права. За доступною інформацією, кримські татар(к)и, які перебувають під вартою, часто стають мішенню для жорстокого поводження з боку тюремної адміністрації; ставлення о них та умови утримання часто порушують заборону жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання. Amnesty отримала нові повідомлення про те, що ув’язненим кримським татарам відмовляють у наданні необхідної медичної допомоги. Як повідомляється, унаслідок цього у лютому 2023 року в ув’язненні помер кримський татарин Джеміль Гафаров. Так само, як і Костянтин Ширінґ, ще один в’язень із Криму, який був ув’язнений у Росії після несправедливого судового процесу за звинуваченням у шпигунстві.
Із посиленням обмежень на вільну реалізацію прав у Криму де-факто влада продовжує переслідувати тих небагатьох адвокатів/ок, які надають правову допомогу кримськотатарській громаді та іншим постраждалим від політично вмотивованого переслідування. Наприкінці березня Залізничний районний суд Сімферополя ухвалив рішення на користь Адвокатської палати Криму, яка спочатку свавільно відхилила прохання кримських адвокатки Лілії Гемеджі (Ліля Гемеджі) і адвоката Рустема Камільова (Рустем Кямілєв) про переведення їхнього членства з Адвокатської палати Чеченської Республіки до Адвокатської палати Криму, а потім позбавила їх права на адвокатську діяльність. Це була явна помста цим адвокат(к)ам за їхню принципову професійну діяльність і попередження для інших.
Громадські активіст(к)и з проукраїнськими поглядами продовжують зазнавати переслідувань і жорстокого поводження в місцях позбавлення волі. Активістку, блогерку й медсестру Ірину Данилович несправедливо ув’язнили в Криму у відповідь на її критику системи охорони здоров’я та викриття корупції. Вона оголосила голодування 20 березня на знак протесту проти відмови у наданні необхідної їй медичної допомоги. За словами Ірини Данилович, під час її арешту, схожого на викрадення, викрадачі застосовували тортури та інші види жорстокого поводження, щоб змусити її «зізнатися» у державній зраді. Не отримавши цього, вони, за словами Ірини Данилович, підклали в її особисті речі вибухівку, яку пізніше використали для кримінального переслідування і засудження її за статтею 222.1(1) Кримінального кодексу Росії. Ірину засудили до семи років позбавлення волі 28 вересня 2022 року. Під час судового процесу суд явно проігнорував її твердження про таємне тримання під вартою, катування та інше жорстоке поводження, а також прийняв до уваги докази, отримані незаконним шляхом. Ірина Данилович уже кілька місяців скаржиться на сильний біль у вухах, який постійно посилюється, але їй відмовляють у наданні необхідної медичної допомоги.
Свобода віросповідання
Репресії проти релігійних меншин також не припиняються, на додачу до свавільного переслідування та ув’язнення членів/кинь кримськотатарської громади, що сповідують іслам. Як повідомляє організація «Форум 18», що стежить за дотриманням свободи віросповідання, де-факто влада неодноразово виносила попередження, проводила обшуки або «перевірки» місць відправлення релігійних обрядів і штрафувала окремих осіб і групи за незначні або неіснуючі порушення російського законодавства, лише за те, що вони сповідують свою релігію як мусульман(к)и, католи(ч)ки та представники/ці інших релігійних спільнот. Інші репресії включають примусове закриття культових споруд і тривале ув’язнення за неправдивими звинуваченнями Свідків Єгови.
Із 2021 року в окупованому Росією Криму дев’ять релігійних громад були покарані за те, що вони не використовували свою повну юридичну назву на своїх веб сайтах, у соціальних мережах чи онлайн відео, у місцях богослужіння чи в релігійній літературі. Шістьох із них оштрафували, а троє отримали офіційне попередження. Наприклад, католицького священика в Ялті о. Томаша Витвала оштрафували 5 серпня 2022 року за те, що його парафія не використовувала свою повну офіційну назву на матеріалах, які вона виготовляла. Ортодоксальна єврейська громада Сімферополя була оштрафована й отримала офіційне попередження за те саме порушення 19 травня 2022 року.
6 жовтня ще тьох Свідків Єгови засудили за «екстремізм» і позбавили волі на шість років з подальшою забороною займатися певною діяльністю на сім років за сповідування своєї віри.
Освіта
Окупаційна російська влада продовжує політику мілітаризації шкільної освіти в Криму, зокрема через запровадження обов’язкової військової підготовки та «патріотичних» уроків, що проводяться військовослужбовцями для школярства. Окрім того, від усіх членів/кинь шкільної спільноти, включо з персоналом, учнівством і батьківством, регулярно вимагають організовувати або відвідувати «інформаційні бесіди» чи «уроки історії», які виправдовують і пропагують російську агресію в Україні. Інакомислення не допускається, а незгодні піддаються ризику переслідування.