Росія продовжувала здійснювати невибіркові обстріли густонаселених районів, завдавати ударів по об’єктах критичної цивільної інфраструктури та, схоже, навмисно вчиняти напади проти цивільного населення. Українські військовополонені та затримані цивільні особи піддавалися катуванням, ставали жертвами насильницьких зникнень і утримувалися без зв’язку із зовнішнім світом на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, де також триває придушення неросійської ідентичності. Журналісти-розслідувачі повідомляли про цілеспрямовані кампанії з їх дискредитації. Право на свободу віросповідання зазнавало обмежень. Особи, які відмовлялися від проходження військової служби за переконаннями, були позбавлені можливості проходити альтернативну службу та притягувалися до кримінальної відповідальності. Кримінальне переслідування за колабораціонізм викликало занепокоєння щодо дотримання права на справедливий суд.