- Багато місць компактного проживання фізично недоступні для людей із фізичною інвалідністю
- Перевантажена система піклування часто майже не лишає альтернатив геріатричним пансіонатам
- Влада та всі причетні до надання гуманітарної допомоги мають забезпечити інклюзивність такої допомоги
Поки триває російське вторгнення, переміщені літні люди з інвалідністю в Україні не можуть отримати фізичного та фінансового доступу до гідних житлових умов і послуг піклування, через що інколи залишаються майже без альтернатив перебуванню в установах інтернатного типу — про це сьогодні повідомила Amnesty International у новій доповіді, опублікованій до Міжнародного дня людей із інвалідністю.
У доповіді ««Вони живуть у темряві»: Ізоляція літніх людей та брак доступу до житла під час російського вторгнення в Україну» задокументовано, як повномасштабне російське вторгнення, що почалося в лютому 2022 року, спричинило небачений досі тиск на сферу соціального захисту України, що була перевантажена й без того. Внаслідок цього багато літніх людей, включно з літніми людьми з інвалідністю, були розділені зі своїми родинами, що призвело до їхньої сегрегації та ізоляції.
Невибіркові обстріли, які далі здійснює Росія — багато з яких є воєнними злочинами, — зумовили переміщення мільйонів цивільних українців і українок зі своїх домівок. Відсоток людей похилого віку в Україні один із найвищих у світі: за даними до лютого 2022 року, приблизно 10 мільйонів її понад 41-мільйонного населення, тобто майже чверть, — були старші 60 років.
«Навіть після переміщення до безпечніших частин України перед літніми людьми, зокрема тими, хто живуть із інвалідністю, досі постають величезні труднощі у відбудові гідного життя — їм важко отримати доступ до гідних житлових умов, соціальних і медичних послуг» — сказала Лаура Міллз, дослідниця Amnesty International із питань літніх людей та людей із інвалідністю.
«Російське вторгнення спричинило небачений досі тиск на сферу соціального захисту України, якій було важко і без того. Гуманітарна допомога не встигає реагувати на цю невідкладну потребу в доступному житлі та соціальних послугах, тож зрештою тисячі літніх людей із інвалідністю потрапляють до установ інтернатного типу, відокремлені від своїх близьких та ізольовані від своїх громад.
Інтернати не можна сприймати як опцію за замовчуванням для переміщених літніх людей, зокрема для літніх людей із інвалідністю. Можна вносити прості корективи — як-от прибудова пандуса до МКП, — завдяки яким родини гарантовано будуть разом, а якість життя тих людей, які потребують допомоги з мобільністю, буде значно вищою».
У період між травнем і вереснем 2023 року Amnesty International провела інтерв’ю зі 159 людьми для цієї доповіді, включно зі 89 людьми похилого віку — багато з них мали інвалідності — та зі 22 соціальними чи медичними працівницями й працівниками. Дослідниці та дослідники також відвідали 24 місця компактного проживання (МКП).
Amnesty International свідома того, що найбільш ефективний спосіб захистити права всього цивільного населення в Україні, включно з людьми похилого віку, — це припинення війни Росією.
Фізично недоступне житло
Хоча більшість ВПО в Україні живе в орендованому житлі, через надзвичайно низькі пенсії та високу вартість оренди таке житло лишається недоступним для багатьох літніх людей.
Як наслідок, багато літніх людей живуть у місцях компактного проживання для ВПО в школах, гуртожитках та інших громадських будівлях.
Однак майже всі МКП, відвідані Amnesty International, були фізично недоступними, частково або повністю, для людей із фізичними інвалідностями. У багатьох бракувало пандусів для входу в будівлю, ліфтів, поручнів, щоби туалети були фізично доступними, або достатнього простору, щоби ті, хто користуються інвалідним візком, могли зробити повноцінний оберт.
У дитячому таборі в Ков’ягах на Харківщині, переобладнаному під МКП, Amnesty International розповіли: «Люди на візках приходили до нас. Проте ми не могли їх взяти навіть на ніч, нам доводилося їм відмовляти. У нас немає пандуса перед будівлею».
Україна є державою-учасницею Конвенції про права осіб з інвалідністю (CRPD) — це означає, що український уряд зобов’язаний забезпечувати людям із інвалідністю доступ до їхнього фізичного оточення нарівні з іншими, зокрема й у ситуаціях збройного конфлікту. Міжнародні партнери мають підтримувати Україну, надаючи, поміж іншим, фінансову й матеріальну допомогу, необхідну для того, щоби зробити МКП фізично доступними.
Дослідницям і дослідникам Amnesty International неодноразово доводилося чути, що внаслідок браку фізично доступних МКП їхній персонал не бачив жодних інших варіантів, окрім як відправляти літніх людей із інвалідністю до інтернатних установ.
Брак відповідних медичних послуг і соціального захисту
85-річна Ніна Мельниченко розповідала про важкі травми внаслідок вибуху біля її будинку на Миколаївщині: «До мене на подвір’я прилетіли уламки. Я втратила свідомість… Я більше не можу бачити на ліве око… Раніше я ходила з одним ціпком — тепер потребую двох».
До мене на подвір’я прилетіли уламки. Я втратила свідомість… Я більше не можу бачити на ліве око… Раніше я ходила з одним ціпком — тепер потребую двох
85-річна Ніна Мельниченко з Миколаївщини
Літні люди з інвалідністю, включно з тими, хто отримали інвалідність внаслідок конфлікту, кількість яких лише зростає, часто не можуть отримати доступ до соціальних чи медичних послуг, пов’язаних із інвалідністю. Така нестача піклування й підтримки посилюється тим фактом, що багато молодших родичів і родичок, які раніше допомагали літнім людям у їхніх потребах, або ж виїхали за кордон чи до інших частин України, або ж були мобілізовані.
Як наслідок, соціальні працівниці та працівники, які надають послуги з піклування вдома, повністю перевантажені та не можуть задовольнити потреби чи надати допомогу всім літнім людям, котрі цього потребують.
Брак достатньої кількості соціальних працівниць і працівників став однією з причин інституалізації людей похилого віку з інвалідностями, оскільки вони не можуть залишатися у своїх домівках без спеціалізованої допомоги.
«Найтяжче — це те, що в тебе немає соціальної взаємодії»
Літніх людей із інвалідністю, які потрапляють до установ інтернатного типу, часто розділяють із рідними, які живуть в МКП для загального населення. Відділення людей із інвалідністю з послідовним розміщенням їх в інтернатах — що часто може означати довготривале перебування в лікарнях, де також живе багато переміщених літніх людей — є формою сегрегації, як стверджує Комітет CRPD.
Інституалізація може бути причиною численних порушень прав людини, зокрема фізичного насильства, недбалого ставлення та непоправної шкоди праву на здоров’я. Як пояснила одна соціальна працівниця, багато людей похилого віку в Україні тепер «живуть у темряві».
52-річна Галина Дмитрієва має церебральний параліч, але її не садили до її візка протягом кількох місяців, поки вона мешкала в інтернаті. Вона сказала: «Жити лежачи нестерпно. Найтяжче — це те, що в тебе немає соціальної взаємодії. Я ніколи не була «прикутою до ліжка», я завжди могла користуватися своїм візком».
Вочевидь, літні люди з деменцією чи іншими формами когнітивних порушень частіше ризикували остаточно загубитися в системі установ, втративши контакт із родичами й родичками під час конфлікту.
83-річна жінка з деменцією потрапила до інтернатної установи в Одесі після переміщення та втратила контакт зі своїм сином. Вона розповіла: «Я не знаю, як його знайти. Я ніяк не можу йому зателефонувати… Мені нема куди більше податися».
Багато людей похилого віку описували, що почувалися ізольованими після розділення з молодшими родичами й родичками, які виїхали за кордон чи до інших частин країни.
«Іноземні донори та гуманітарні організації повинні надавати фінансову й технічну підтримку, щоби зменшити робоче навантаження на людей, які надають соціальні послуги й відважно ризикують своїми життями, та допомогти посилити їхні спроможності. Україна не має самостійно розв’язувати питання фінансових і логістичних витрат, необхідних для інклюзивного реагування, яке гарантувало би всім літнім людям можливість жити незалежно та гідно в громаді», – наголосила Лаура Міллз.
Додаткова інформація
За партнерства з Amnesty International незалежна українська режисерка Марина Чанкова зняла 15-хвилинну документальну стрічку «Мрії в тінях», що зображає трьох літніх людей в Україні, які були переміщені або досі живуть на територіях, яких безпосередньо торкнулася війна. Фільм можна переглянути за цим посиланням.
Amnesty International документу воєнні злочини та інші грубі порушення міжнародного гуманітарного права, відколи почалося повномасштабне російське вторгнення в Україну. Зокрема, у грудні 2022 року організація опублікувала доповідь «У мене був дім»: Люди похилого віку в Україні та їхній досвід війни, переміщення і доступу до житла.
Для детальнішої інформації про роботу Amnesty International щодо прав людей похилого віку, перейдіть за посиланням: https://www.amnesty.org/en/what-we-do/older-people/.
За докладнішою інформацією або для інтерв’ю пишіть на електронні скриньки: [email protected] та [email protected]
Контакти для зв’язку в неробочі години:
тел.: +44 20 7413 5566
e-mail: [email protected]