До річниці початку повномасштабного вторгнення Росії координаторка медіа та кампаній Amnesty International в Україні Лєра Бурлакова розмірковує про життя і роботу під час війни, материнство в умовах постійної небезпеки та правозахисну діяльність, яку неможливо перенести у безпечніше місце.
Напередодні четвертої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну старша директорка Amnesty International з досліджень, адвокації, політики та кампаній Еріка Гевара-Росас заявила:
Масштаби та інтенсивність повітряних ударів, які російські війська здійснюють по всій території України, — зокрема це удари у ніч з 22 на 23 грудня, внаслідок яких загинуло щонайменше троє людей, а кілька регіонів залишилися без електропостачання за мінусових температур, — суттєво зросли порівняно з минулим роком. Повідомлення про серйозні руйнування житлових будинків та інших цивільних об’єктів, а також про загибель і поранення цивільних осіб, стали щоденними новинними зведеннями для всіх, хто стежить за подіями в Україні. Майже рутинний характер таких повідомлень притупив для зовнішніх спостерігачів усвідомлення людської трагедії, що стоїть за кожним інцидентом.
Реагуючи на повідомлення про широке обговорення розробленого США проєкту мирного плану Генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар сказала:
У відповідь на нові атаки Росії на енергетичну інфраструктуру Чернігова, які залишили обласний центр і частину регіону без електрики, директорка Amnesty International Ukraine Вероніка Вельч підкреслила:
Мирні жителі міста Суми в Україні стають частішою мішенню незаконних атак унаслідок збільшення кількості ударів російських військ у цьому регіоні, заявила сьогодні Amnesty International.
«Трайб» — це не просто освітня програма. Це можливість стати частиною дієвого ветеранського руху, здобути знання з прав людини, навчитися сприяти змінам у своїй громаді, створювати власні проєкти й ефективно говорити про важливе.
Перед українськими вчительками та вчителями на окупованих Росією територіях постає болісний вибір: покинути свої домівки або бути змушеними викладати за шкільною програмою, метою якої є індоктринація учнів та учениць через російську державну пропаганду — заявила Amnesty International напередодні Міжнародного дня вчительок і вчителів. У межах більш загальних дій зі зміцнення свого контролю російська влада докладала зусиль для перевідкриття шкіл на окупованих територіях України, прагнучи забезпечити повноцінну співпрацю з боку тих українських вчительок і вчителів, які залишилися — росіяни піддавали їх емоційному шантажу, серйозним погрозам, проводили обшуки житла. А коли нічого з цього не спрацьовувало — вдавалися до фізичного насильства.
У відповідь на новину про те, що український парламент проголосував за ратифікацію Римського статуту, що відкриває шлях до приєднання України до Міжнародного кримінального суду (МКС), Еріка Гевара Росас, старша директорка Amnesty International з досліджень, адвокації, політики та кампаній, заявила:
Використання протипіхотних мін, якими вкриті українські території, що були або лишаються в російській окупації, продовжує становити смертельну загрозу для цивільного населення і має стати предметом швидкого, ретельного, незалежного й неупередженого розслідування. Про це сьогодні заявила Amnesty International в новій дослідницькій публікації.
Військовополоненого, українського правозахисника Максима Буткевича визнали винним у скоєнні воєнних злочинів відповідно до Кримінального кодексу Росії. Його касаційну скаргу було відхилено, незважаючи на повну фабрикацію справи, про яку Буткевич переконливо заявляв у суді. Слідчий комітет Росії, державний орган, відповідальний за розслідування тяжких злочинів, 10 березня 2023 року оголосив, що Максима Буткевича визнали винним у скоєнні воєнних злочинів відповідно до Кримінального кодексу Росії. Водночас, Amnesty International раніше публікувала аналіз кримінальної справи проти Максима Буткевича, продемонструвавши повну неспроможність висунутих звинувачень. Організація пов’язує переслідування Максима Буткевича та суворий вирок з його правозахисною діяльністю.
8 липня російська армія здійснила собливо масовані ракетні атаки на Україну й зокрема Київ. Унаслідок цього загинули десятки цивільних осіб та були пошкоджені медичні установи в Києві, зокрема п’ять корпусів найбільшої у країні дитячої лікарні «Охматдит».