Масштаби та інтенсивність повітряних ударів, які російські війська здійснюють по всій території України, — зокрема це удари у ніч з 22 на 23 грудня, внаслідок яких загинуло щонайменше троє людей, а кілька регіонів залишилися без електропостачання за мінусових температур, — суттєво зросли порівняно з минулим роком. Повідомлення про серйозні руйнування житлових будинків та інших цивільних об’єктів, а також про загибель і поранення цивільних осіб, стали щоденними новинними зведеннями для всіх, хто стежить за подіями в Україні. Майже рутинний характер таких повідомлень притупив для зовнішніх спостерігачів усвідомлення людської трагедії, що стоїть за кожним інцидентом.
У той час як людська ціна агресії Росії проти України зростає щодня, пережитий досвід, що стоїть за кожним ударом, який впливає на цивільне населення України, має бути збережений у пам’яті та задокументований, а вимоги правди, справедливості та відшкодування для всіх жертв цієї агресії мають звучати дедалі гучніше.
Amnesty International поспілкувалася з кількома цивільними особами, які безпосередньо постраждали внаслідок двох нещодавніх російських ударів по цивільному населенню і цивільних об’єктах, а також із представниками рятувальних служб, місцевих органів влади та поліції.
ДИТЯЧИЙ САДОК У ХАРКОВІ, 22 ЖОВТНЯ 2025 РОКУ
22 жовтня 2025 року близько 10:00 два безпілотники типу Shahed влучили в дитячий садок у Харкові. Розташований на північному сході України, приблизно за 400 км на схід від столиці Києва, він знаходиться лише за близько 30 км від кордону з Росією, що робить місто особливо вразливим до атак.
Євген Василенко, медіаофіцер Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Харківській області, який того дня одним з перших опинився на місці події у складі рятувальної команди, повідомив Amnesty International, що дитячий садок у Харкові був уражений двома безпілотниками типу Shahed.
«Шахед» — поширене в Україні позначення типу баражуючого боєприпасу, спочатку розробленого в Ірані, який Росія закупила, модифікувала та масово виробляє, використовуючи його щоденно — десятками, а інколи й сотнями (понад 700 лише 9 липня) — для ударів углиб території України. Цей боєприпас має радіус дії в кілька сотень кілометрів і несе бойову частину масою 40–50 кг, або вдвічі більше в новітніх моделях, та наводиться за допомогою супутникової навігаційної системи.
Опис наслідків удару по Харкову 22 жовтня 2025 року, а також фотодокази, співпадають з картиною ураженням боєприпасом типу Shahed. Фотоматеріали, проаналізовані експертом з озброєнь Amnesty International, демонструють залишки щонайменше одного двигуна типу Shahed зразка 136, а також інші характерні елементи його конструкції. Ці високоточні баражуючі боєприпаси у Росії відомі під назвою «Герань-2».
«Ми виїхали на місце одразу після отримання інформації про інцидент. Повітряна тривога ще тривала, і ми очікували нових дронів (та можливих влучань), але в дитячому садку перебували діти, і їх потрібно було рятувати», — розповів Євген Василенко.
За словами Євгена, будівля дитячого садка загорілася, дах і перший поверх зазнали значних ушкоджень і частково обвалилися, пошкодивши цокольний поверх. «Діти були дуже налякані, деякі плакали й кликали мам», — сказав він.
Працівник дитячого садка, який побажав залишитися анонімним, повідомив Amnesty International, що під час кожної повітряної тривоги дітей завжди спускали до укриття в підвалі будівлі, і той ранок не став винятком.
«Після оголошення повітряної тривоги ми всі спустилися в укриття. Діти не зазнали [фізичних] поранень і всі можуть звернутися по психологічну допомогу. Але там, де раніше був дитячий садок, тепер нічого не залишилося: будівлю зруйновано, вцілів лише підвал, а дитячий садок не може існувати, маючи лише підвал».
Дмитро Сойма, заступник начальника слідчого управління поліції Харківщини, який допомагав екстреним службам евакуйовувати дітей і документував атаку, повідомив Amnesty International, що в будівлі перебувало близько 50 дітей віком від двох до чотирьох років.
У всіх була гостра стресова реакція. Крім того, автомобілі, припарковані біля дитячого садка, теж загорілися — під час евакуації дітей всюди був чорний токсичний дим.
Дмитро Сойма, заступник начальника слідчого управління поліції Харківщини
Марина, мати дворічного Тимофія, який перебував у дитячому садку під час атаки, розповіла Amnesty International, що станом на 5 листопада її син усе ще переживав наслідки удару.
Він дуже замкнувся. Лише через кілька днів ми малювали, і він намалював вогонь, і попросив мене намалювати рятувальника. І ми почали малювати всю історію: як вони були в підвалі, діти сиділи колом, а вихователька зі ліхтариком намагалася їх обійняти. Він сказав, що діти плакали, і що він теж плакав, і дозволив мені намалювати сльозу у нього на очах. Це був перший раз, коли він сказав мені, що йому було страшно.
Марина, мати Тимофія
Amnesty International верифікувала низку відео та фотографій, зроблених упродовж кількох годин після атаки та опублікованих у місцевих медіа й соціальних мережах. На них видно частково обвалені зовнішні стіни дитячого садка, обвуглені балки даху та згорілі автомобілі у дворі. Кадри зсередини демонструють дитячі іграшки, маленькі стільці та яскраві настінні розписи серед уламків — чіткі докази цивільного призначення будівлі. Аналіз зображень високої роздільної здатності та уламків підтвердив наявність характерних компонентів двигуна й конструктивних елементів безпілотників типу Shahed зразка 136. Amnesty International не виявила жодних доказів або ознак того, що в безпосередній близькості від будівлі на момент удару були військові цілі.
ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК У ТЕРНОПОЛІ, 19 ЛИСТОПАДА 2025 РОКУ
Російська атака на Тернопіль розпочалася о 06:30 19 листопада 2025 року.
Amnesty International не змогла незалежно верифікувати тип озброєння, використаного для ураження житлового будинку, однак, за даними місцевої поліції, того дня атака на місто включала сім крилатих/балістичних ракет і три безпілотники типу Shahed, що призвело до трьох влучань у трьох різних локаціях у межах міста. Сергій Крета, речник поліції Тернопільської області, повідомив Amnesty International, що першим був уражений житловий будинок на вулиці 15 Квітня. Унаслідок удару виникла пожежа. У будинку було 170 квартир, і на той момент за цією адресою було зареєстровано приблизно 488 мешканців.
Тетяна, вагітна мешканка будинку на вулиці 15 Квітня, розповіла Amnesty International, що того ранку вона почула сигнал повітряної тривоги, а згодом — звук вибуху: ракета влучила і зруйнувала господарську споруду у дворі їхнього будинку. Пізніше вона дізналася, що внаслідок вибуху загинули кілька людей, які в той момент намагалися дістатися до укриття. Тетяна з донькою саме збиралися спуститися в підвал, коли житловий будинок зазнав удару.
Першою ударною хвилею мене відкинуло на холодильник, а потім я впала на підлогу. Коли я підвелася, друга хвиля вдарила мене, і я відчула, як скло вдаряє мені в спину. Я побачила, що кімната моєї доньки горить. Я закричала чоловікові, що наша дитина у вогні. Я не знаю, як він зумів потрапити до її кімнати й врятувати її. Вона спочатку мене не впізнала, бо я була вся в крові. Але вона не постраждала
Тетяна, мешканка будинку
Тетяна розповіла, що вона, її донька, чоловік і свекруха намагалися покинути квартиру, але після удару двері були заблоковані, і чоловікові довелося силоміць їх відчиняти. Вони відчували запах газу і боялися, що весь будинок може вибухнути, однак чоловік пішов назад до квартири, щоб забрати документи, і не повернувся до них, попри їхні крики. Згодом вони спустилися на перший поверх. Там сусід порадив їм негайно залишити будівлю, оскільки вона горіла, а витік газу міг спричинити вибух будь-якої миті. Водночас виходити назовні також було небезпечно: вони чули, як вибухають і горять припарковані на вулиці автомобілі. Вони відчували себе в пастці. Коли вони вже зібралися виходити, молодий чоловік відчинив двері під’їзду і був миттєво вбитий уламками від вибуху автомобіля прямо в них на очах.
«Він вибігав, але вибух відкинув його назад у під’їзд — і він одразу загинув. Його миттєво розірвало уламками, і коли ми підбігли до нього, він уже не дихав».
Коли їм нарешті вдалося вийти назовні, навколо була масштабна пожежа, і вони рушили в протилежний бік.
«Ми хотіли піти в бік дитячого садка, але полум’я було надто сильним. А потім ми подивилися праворуч — і там лежало так багато людей. Вони вже не кричали і ні про що не просили — вони просто лежали. Просто лежали з відкритими очима. Ми буквально йшли по тілах, бо іншого шляху не було. Я кричала й кликала чоловіка, але його там не було».
Тетяна не пам’ятає всіх деталей того, як їм вдалося дістатися школи, де було найближче укриття, однак згадує, що укриття було настільки переповнене, що люди стояли надворі. Жінка, побачивши її закривавленою, завела Тетяну всередину, де їй надали першу допомогу.
«Моя донька плакала й питала, чи я помру. Вона досі не оговталася від того дня. Сьогодні вночі, коли вона почула повітряну тривогу, її знудило. Раніше вона була дуже соціальною, а тепер боїться людей».
У школі Тетяна чекала на швидку допомогу, і там її знайшов чоловік. «Він переживав, що ми зникли, а ми — що зник він, але ми нарешті зустрілися. Він допоміг мені дістатися до швидкої і поїхав зі мною до лікарні. Але донька і свекруха залишилися у школі, і ми не могли з ними зв’язатися, бо не було мобільного зв’язку, тож він сказав, що повернеться за ними. Він пообіцяв зателефонувати, але так і не подзвонив. Люди казали мені, що бачили його знову біля будинку — що він повернувся туди і допомагав евакуйовувати людей».
Донька Тетяни та її свекруха перебувають у безпеці, але її чоловік відтоді вважається зниклим безвісти. Його доля досі невідома.
Пізніше того ж дня був уражений ще один житловий будинок у Тернополі, на вулиці Стуса. За словами Сергія Даніліна, представника ДСНС у Тернопільській області, будівля зазнала значних ушкоджень і загорілася, люди були заблоковані на верхніх поверхах і опинилися під завалами. До рятувальної операції було залучено 352 рятувальники, які безперервно працювали протягом чотирьох днів.
«Основні зусилля були зосереджені на якнайшвидшому розборі завалів, щоб дістатися до людей, які могли залишатися живими під ними. Хочу зазначити, що під час операції одну людину справді вдалося врятувати. Чоловік перебував під уламками. Рятувальники почули його під час хвилини тиші. Завали розбирали майже повністю вручну, оскільки фрагменти були дуже дрібними, тож поступово, шар за шаром, метр за метром, усе прибирали й перевіряли». Загинули 38 людей, серед них восьмеро дітей. Поранення отримали 94 особи, зокрема 18 дітей, а 46 людей було врятовано, серед них семеро дітей. Безвісти зниклими вважаються ще троє дорослих.
Речник обласної поліції Сергій Крета, коментуючи трагедію на вулиці Стуса, повідомив Amnesty International:
Ракета влучила безпосередньо в будівлю. Багато тіл були понівечені, обгорілі, розірвані на частини. Шість осіб вважаються зниклими, оскільки вони могли повністю згоріти або тіла були настільки понівечені, що ми не змогли їх ідентифікувати. Виявлені рештки було передано на судово-медичну експертизу, оскільки їхній стан не дозволяє встановити особу іншим чином
Сергій Крета, речник поліції у Тернопільській області
ЛЮДСЬКА ЦІНА: ПРАВДА, ВІДШКОДУВАННЯ ТА СПРАВЕДЛИВОСТІ ДЛЯ ВСІХ ЖЕРТВ
Ці свідчення демонструють спустошливий вплив повітряних ударів на цивільне населення: зруйновані родини, травмовані діти та громади, залишені в руїнах.
Міжнародне гуманітарне право забороняє невибіркові та непропорційні атаки і зобов’язує сторони конфлікту розрізняти цивільних осіб і комбатантів, а також цивільні об’єкти і військові цілі, та вживати запобіжних заходів для уникнення шкоди цивільному населенню. Удари по цивільних об’єктах, таких як дитячі садки та житлові будинки, порушують ці принципи. Такі атаки можуть становити воєнні злочини відповідно до статті 8 Римського статуту, яка криміналізує умисне спрямування атак проти цивільних об’єктів.
Amnesty International закликає до оперативного, ретельного та неупередженого розслідування всіх імовірних злочинів за міжнародним правом і притягнення всіх винних до відповідальності. Організація вимагає негайного припинення російської агресії проти України, а також правди, відшкодування та справедливості для всіх її жертв.