Напередодні четвертої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну старша директорка Amnesty International з досліджень, адвокації, політики та кампаній Еріка Гевара-Росас заявила:
«Народ України пережив ще один рік повномасштабної агресії — найбільш руйнівний з точки зору гуманітарних наслідків і найсмертоносніший за кількістю жертв серед цивільного населення з 2022 року. Водночас президент Росії Володимир Путін та інші високопосадовці, щодо яких Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт, залишаються особами, які переховуються від міжнародного правосуддя.
Попри триваючу агресію, міжнародна рішучість протистояти злочинам Росії за міжнародним правом і підтримувати постраждалих останніми місяцями зазнає дедалі більшого послаблення, зокрема після початку президентства Дональда Трампа. Зобов’язання щодо забезпечення справедливості та дотримання прав людини слабшають, тоді як впливові актори дедалі більше ігнорують міжнародне право та підривають заснований на правилах міжнародний порядок.
Це проявляється у риториці, яка применшує відповідальність Росії за серйозні порушення міжнародного права, а також у пропозиціях, що фактично допускають безкарність за злочин агресії та інші злочини як прийнятну ціну за припинення бойових дій. Ми також бачимо це у безвідповідальних і безконтрольних атаках на Міжнародний кримінальний суд, а також у обмеженні допомоги українським біженцям, коли деякі держави заявляють, що окремі частини країни нібито є безпечними для повернення.
Несправедливість має бути подолана, а не нормалізована. Безкарності необхідно протидіяти, а не закладати її у мирні пропозиції.
Цивільне населення України продовжує щодня зазнавати невибіркових атак. Критично важлива для виживання інфраструктура систематично знищується, що ставить під загрозу життя мільйонів людей. Російські сили продовжують катувати військовополонених, тероризувати та депортувати цивільних осіб на окупованих територіях, залучати вчителів до примусової праці, а також здійснювати індоктринацію дітей і позбавляти їх ідентичності. Водночас Москва вимагає контролю над новими українськими територіями в межах так званих “мирних переговорів”.
Світ не повинен забувати, що з часу окупації та незаконної анексії Криму Росією 12 років тому Росія принесла спустошення та величезні страждання народу України — як на окупованих територіях, так і за їх межами. Мільйони людей були змушені покинути свої домівки, незліченна кількість сімей залишилася без житла, багато життів було втрачено. Агресія Росії — злочин за міжнародним правом — стала випробуванням не лише мужності та стійкості українців, а й рішучості міжнародної спільноти відстоювати права людини та забезпечувати справедливість.
Еріка Гевара-Росас
Будь-який тиск на Україну з метою змусити її поступитися питаннями притягнення до відповідальності за злочини, пов’язані з війною, або прийняти територіальні чи інші вимоги Росії є однаково морально неприйнятним і незаконним. За злочини за міжнародним правом не може бути безкарності, і такі злочини не мають строку давності.
Це критичний момент для людства. Рішучість міжнародної спільноти не повинна похитнутися. Вкрай важливо, щоб народ України отримав правду, справедливість і репарації за руйнівний вплив цієї війни протягом останніх дванадцяти років — і за той руйнівний вплив, який вона продовжує чинити на країну, її людей, її землю та її майбутнє».