Also available in English.

Російські війська не припиняли невибіркових обстрілів, які призводили до тисяч смертей і травм серед цивільного населення та руйнації цивільної інфраструктури, на додачу до доказів інших злочинів за міжнародним гуманітарним правом. Протягом воєнного стану тривали обмеження прав на свободу думки та свободу віросповідання. Різко зросла кількість зафіксованих випадків домашнього насильства. До нового законопроєкту про цивільні партнерства було включено одностатеві пари. Війна й надалі мала руйнівний вплив на економічні й соціальні права, зокрема дітей та людей похилого віку, а також на довкілля. Росія так само грубо порушувала права людини на окупованих нею територіях. 

Із часу, коли Amnesty International востаннє представляла ЮНЕСКО свій огляд проблем із правами людини в Криму, ситуація з питаннями і випадками, які або входять до сфери компетенції ЮНЕСКО, або мають прямий вплив на питання, що лежать в декількох сферах діяльності ЮНЕСКО, продовжувала погіршуватися. Для отримання більш детальної інформації, будь ласка, зверніться до попередніх подань Amnesty International.

24 лютого Росія розпочала повномасштабне військове вторгнення в Україну, зокрема і з території сусідньої Білорусі. Російські війська досягли околиць Києва та захопили території на сході й півдні країни, перш ніж були відкинуті внаслідок запеклих боїв. Станом на кінець року російські сили відступили зі значної частини нещодавно захоплених територій, проте утримували контроль над просторими територіями на сході, південному сході й півдні України, включно з Кримом.

Повномасштабна агресія Росії проти України триває вже два з половиною місяці. Утім, важливо пам’ятати, що насправді агресія почалася ще 2014 року – з моменту окупації російськими військами Кримського півострову, унаслідок чого багато кримських татар(ок) та українців/ок зазнали переслідувань або вимушені були полишити свої домівки. 

Безкарність за тортури залишалася непоодиноким явищем. Повсюдно мало місце гендерно зумовлене насильство, хоча новий закон усунув юридичні перешкоди для притягнення до відповідальності військових і поліції за домашнє насильство. Продовжувалися напади на ґрунті гомофобії з боку груп, що пропагують дискримінацію та насильство. Розслідування нападів на журналістів і правозахисників було повільним і часто неефективним. Тривали репресії проти інакомислення та правозахисників в окупованому Криму. Порушення міжнародного гуманітарного права на Донбасі не розслідувалися.

Amnesty International створила ігровий застосунок, аби освіта з прав людини стала ще доступнішою.

У відповідь на новину про те, що китайських учасницю руху #MeToo Софію Хуан Сюецінь і профспілкового активіста Ван Цзяньбін офіційно затримали за звинуваченням у «підбурюванні до підриву державної влади», активістка Amnesty International в Китаї Гвен Лі заявила:

Напади на свободу вираження поглядів з боку урядів у поєднанні з потоком дезінформації по всьому світу під час пандемії COVID-19 мали руйнівний вплив на здатність людей отримувати доступ до точної і своєчасної інформації, яка допомогла б їм впоратися з глобальною кризою в галузі охорони здоров’я. Про це йдеться в новій доповіді Amnesty International «Замовчування і дезінформація: Свобода вираження думок в небезпеці під час Covid-19». Доповідь засвідчує, як залежність урядів і влади від цензури і покарань упродовж кризи знизила якість інформації, що доходить до людей. Пандемія створила небезпечну ситуацію, коли уряди приймають нові закони, щоб захистити себе від підзвітності, і вдаються до репресій щодо тих, хто критикує політику уряду в період пандемії або просто намагається розібратися, як влада бореться з COVID-19.

Сьогоднішній вирок Марії Калесніковій, одній із лідерок мирних протестів 2020 року в Білорусі, і її близькому соратнику, адвокату Максиму Знаку – це чергова катастрофа для свободи вираження думки в Білорусі, – ідеться в заяві Брюса Міллара, заступника директорки Amnesty International у регіоні Східної Європи й Центральної Азії. Марію та Максима засудили до 11 й 10 років позбавлення волі відповідно. У своїй заяві Брюс Міллар зазначив:

Восьмирічного індуїстського хлопчика в селі Бхонг в Рахім-Яр-хане, штат Пенджаб, звинуватили в богохульстві, яке може бути покаране обов’язковою смертною карою. Його звинуватили в тому, що він ніби помочився в бібліотеці медресе (релігійної школи), де зберігалися релігійні тексти, що спровокувало напад натовпу на місцевий індуїстський храм. У відповідь на цю новину Ріммел Мохидин, учасник кампанії Amnesty International в Південній Азії, заявив: