Російські війська не припиняли невибіркових обстрілів, які призводили до тисяч смертей і травм серед цивільного населення та руйнації цивільної інфраструктури, на додачу до доказів інших злочинів за міжнародним гуманітарним правом. Протягом воєнного стану тривали обмеження прав на свободу думки та свободу віросповідання. Різко зросла кількість зафіксованих випадків домашнього насильства. До нового законопроєкту про цивільні партнерства було включено одностатеві пари. Війна й надалі мала руйнівний вплив на економічні й соціальні права, зокрема дітей та людей похилого віку, а також на довкілля. Росія так само грубо порушувала права людини на окупованих нею територіях.
ПЕРЕДУМОВИ
Росія продовжила повномасштабний наступ на Україну, що призводило до смертей серед цивільного населення, руйнування інфраструктури та незмінно великої кількості внутрішньо переміщених осіб (ВПО), біженок і біженців. Станом на листопад, ООН зафіксувала 28711 випадків смертей і травм (зокрема 10058 смертей) серед цивільного населення від початку російського повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Український контрнаступ призвів до мінімальних територіальних здобутків, викриваючи перспективу тривалої війни на виснаження та викликаючи занепокоєння щодо стабільності військової підтримки з боку союзників України. Економіка так само значною мірою падала, а залежність від іноземних грантів і позик зростала. У липні Росія вийшла з Чорноморської зернової ініціативи, що була започаткована з метою забезпечення стабільних цін на продукти та запобігання загрози голоду в країнах з низьким рівнем доходу.
14 грудня Європейська Рада вирішила відкрити перемовини з Україною про вступ до ЄС.
ПОРУШЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА
НЕВИБІРКОВІ ОБСТРІЛИ
Російська армія надалі невибірково обстрілювала населені пункти, внаслідок чого часто гинуло цивільне населення. У деяких випадках офіційні російські коментарі стосовно ударів вказували на те, що вони, скоріш за все, наносилися свідомо. 5 жовтня щонайменше 59 осіб загинули від одного ракетного удару по кафе в селі Гроза на Харківщині, у якому проходила поминальна служба за українським військовим. Представник Росії при ООН висловився про присутніх на ній як про «нацистських поплічників» військового — саме так Росія офіційно виправдовує свою агресію.
Цивільна інфраструктура була під очевидним постійним прицілом. Протягом зимових місяців російська армія намагалася знищити енергетичну інфраструктуру України з тактичною метою примножити страждання цивільного населення. Вихід Росії з Чорноморської зернової ініціативи супроводжувався ударами по інших об’єктах критичної інфраструктури, таких як зерносховища та експортні потужності в портах Одеси й інших міст.
КАСЕТНІ БОЄПРИПАСИ ТА МІНИ
Як російські, так і українські військові використовували касетні боєприпаси та не висловлювали наміру припиняти таку практику, попри притаманну цим снарядам невибіркову дію та довготривалі ризики для цивільного населення. Після постачання США касетних боєприпасів до України влада заявила, що бере на себе зобов’язання не використовувати їх у зонах щільної житлової забудови та документувати місця їхнього розташування для подальшого розмінування.i Широкого використання набули протипіхотні та протитанкові міни, через що Україна вважається країною з найбільшою площею замінованих територій у світі.
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ
Росія постійно відмовляла гуманітарним організаціям у доступі до українських військовополонених на окупованих нею територіях України. Широко поширеними були катування та інші види жорстокого поводження, як-от позасудові страти, імітація смертної кари, побиття й катування струмом. Деяких українських військовополонених віддавали під суд за нібито скоєні воєнні злочини, хоча й існували побоювання, що їх судили виключно за участь у бойових діях. Військовополоненого Максима Буткевича — видатного українського правозахисника — утримували без зв’язку із зовнішнім світом на окупованій Луганщині, перш ніж засудити йоого до 13 років в’язниці за начебто воєнні злочини, які він скоїти не міг, однак був змушений «зізнатися» в них на камеру.ii Він насильницьки зник після апеляційного слухання в московському суді, на якому він був присутній через відеозв’язок,iii до відбування свого вироку на Луганщині на початку грудня.
Міжнародні моніторингові групи мали доступ до місць інтернування, якими завідує Україна, їм дозволяли проводити конфіденційні інтерв’ю з російськими військовополоненими. Було відмічено знаний спад у кількості повідомлень про насильство щодо таких полонених. За даними ООН, 12 російських військовополонених, інтернованих в Україні, скаржилися на тортури під час допитів і евакуацій до офіційних місць інтернування.