Напади на свободу вираження поглядів з боку урядів у поєднанні з потоком дезінформації по всьому світу під час пандемії COVID-19 мали руйнівний вплив на здатність людей отримувати доступ до точної і своєчасної інформації, яка допомогла б їм впоратися з глобальною кризою в галузі охорони здоров’я. Про це йдеться в новій доповіді Amnesty International «Замовчування і дезінформація: Свобода вираження думок в небезпеці під час Covid-19». Доповідь засвідчує, як залежність урядів і влади від цензури і покарань упродовж кризи знизила якість інформації, що доходить до людей. Пандемія створила небезпечну ситуацію, коли уряди приймають нові закони, щоб захистити себе від підзвітності, і вдаються до репресій щодо тих, хто критикує політику уряду в період пандемії або просто намагається розібратися, як влада бореться з COVID-19.
«Упродовж пандемії уряди вдавалися до безпрецедентних атак на свободу вираження думок, серйозно обмежуючи права людей. Цілями таких атак стали, у першу чергу, канали зв’язку: соціальні мережі піддалися цензурі, а засоби масової інформації примусово закривалися, що серйозно позначилося на можливості громадян(ок) отримати доступ до важливої інформації про те, як боротися з COVID-19», – зазначив старший директор Amnesty International із досліджень, пропаганди і політики Раджат Хосла.
«У розпал пандемії журналістів/ок і медичних працівників/ць змусили замовкнути й садили до в’язниць. У результаті люди не змогли отримати доступ до інформації про COVID-19, зокрема про те, як захистити себе і свою спільноту. Близько п’яти мільйонів людей загинули через COVID-19, і брак інформації, імовірно, був одним із факторів».
Уряд Китаю має довгу історію контролю за свободою вираження думок. У перші дні пандемії працівники/ці охорони здоров’я, професійні та цивільні журналіст(к)и намагалися підняти тривогу ще у грудні 2019 року. Однак вони стали мішенню уряду за те, що повідомили про спалах невідомої тоді хвороби. До лютого 2020 року стосовно осіб, які публікували інформацію про спалах, порушили 5511 кримінальних справ за «фабрикацію й навмисне поширення неправдивої і шкідливої інформації».
В одному жахливому випадку громадянська журналістка Цзань Цзан відправилася до Уханя в лютому 2020 року, щоб повідомити про спалах COVID-19. Вона пропала безвісти у травні 2020 року в Ухані. Пізніше з’ясувалося, що її затримала поліція, звинувативши в «розпалюванні сварок і провокуванні заворушень» та засудивши до чотирьох років позбавлення волі.
Багато інших країн, включно з Танзанією, Росією і Нікарагуа, прийняли репресивні закони, що обмежують право на свободу вираження поглядів і змушують замовкнути критиків під прикриттям чи в контексті пандемії.
За останні кілька років уряд Танзанії прийняв безліч законів і використовував їх для того, щоб змусити замовкнути журналістів/ок, правозахисників/ць і членів/кинь політичної опозиції. За правління президента Танзанії Джона Магуфулі, який помер у березні 2021 року, уряд заперечував саме поширення COVID-19. Із березня по травень 2020 року влада застосовувала закони, що забороняють і криміналізують «фейк-ньюз», а також інші заходи, щоб обмежити висвітлення у ЗМІ дій уряду у зв’язку з пандемією COVID-19.
Спочатку намагаючись зменшити наслідки пандемії та залякати тих, хто висловлювали занепокоєння, влада Нікарагуа використовувала COVID-19 для введення «спеціального закону про кіберзлочини» у жовтні 2020 року. На практиці це дозволяє владі карати тих, хто критикує політику уряду, і дає їм достатньо свободи дій для придушення свободи вираження думок.
У квітні 2020 року Росія розширила чинне законодавство по боротьбі з «фейковими новинами» і ввела кримінальні покарання за «публічне поширення завідомо неправдивої інформації» в умовах надзвичайних ситуацій. Хоча поправки були описані як частина заходів влади у відповідь на COVID-19, ці заходи залишаться чинними й після пандемії.
«Очевидно, що обмеження свободи вираження думок, пов’язані з COVID-19, – це не просто обмежені за часом надзвичайні заходи для подолання тимчасової кризи. Вони є частиною наступу на права людини, який відбувається в усьому світі протягом останніх кількох років, і уряди знайшли ще один привід для посилення своїх атак на громадянське суспільство», – наголосив Раджат Хосла.
«Обмеження свободи вираження думок – небезпечне і не має стати новою нормою. Уряди мають терміново скасувати такі обмеження й гарантувати вільний потік інформації для захисту права населення на здоров’я».
У доповіді Amnesty підкреслюється роль соціальних мереж у сприянні швидкому поширенню дезінформації про COVID-19. Це пов’язано з тим, що платформи призначені для просування контенту, який привертає увагу, аби залучити більше користувачів/ок, і не виявляють належної обачності, щоб запобігти поширенню помилкової і такої, що вводить в оману, інформації.
Натиск дезінформації через соціальні мережі, а чи через людей при владі, які прагнуть поширювати розбіжності і плутанину заради власної вигоди, створює серйозну загрозу правам на здоров’я і свободу вираження думок. Людям стає все складніше сформувати повністю поінформовану думку і зробити усвідомлений вибір щодо власного здоров’я на основі найбільш достовірних наявних наукових фактів. Ключовим фактором є різноманітність джерел, а також здатність оскаржувати й обговорювати наявну інформацію.
«Оскільки ми закликаємо уряди та фармацевтичні компанії забезпечити поширення вакцин та їх доступність для кожної людини у всьому світі, держави та компанії-власниці соціальних мереж також повинні забезпечити громадськості безперешкодний доступ до точної, заснованої на фактичних даних та своєчасної інформації. Це вирішальний крок для мінімізації коливань щодо вакцини, викликаних дезінформацією», – Раджат Хосла.
«Наразі у всьому світі було введено 6,52 мільярда доз, проте тільки 2,5% людей у країнах із низьким рівнем доходу отримали принаймні одну дозу. До кінця року лишилося менше 75 днів, і ми закликаємо держави і фармацевтичні компанії кардинально змінити курс і зробити все необхідне для доставки двох мільярдів вакцин у країни з низьким і середнім рівнем доходу, починаючи з цього моменту, – але їм потрібна безпечна, надійна інформація, яка допоможе прийняти обґрунтоване рішення».
Amnesty International закликає уряди припинити використовувати пандемію як привід для того, щоб уникати звітності, зняти всі необґрунтовані обмеження права на свободу вираження думок і надати достовірну, надійну й доступну інформацію, щоб кожна людина могла бути повністю поінформована про пандемію. Цензура не допомагає боротися з дезінформацією, допомагають вільні й незалежні ЗМІ та сильне громадянське суспільство.
Держави повинні переглянути деструктивну бізнес-модель, яку використовують IT-гіганти і яка стала однією з основних причин поширення дезінформації в інтернеті. Компанії, що володіють соціальними мережами, також повинні перестати ховати голову в пісок і почати вживати заходів для боротьби з поширенням дезінформації, зокрема шляхом перегляду своїх бізнес-моделей, щоб ті не ставили під загрозу права людини.
Amnesty International запустила нову кампанію «100-денний відлік: 2 мільярди вакцин від Covid-19!» 22 вересня 2021 року. Організація закликає держави і фармацевтичні компанії доставити 2 мільярди вакцин тим, хто цього потребує зараз, щоб забезпечити виконання поставленої Всесвітньою організацією охорони здоров’я мети вакцинувати 40% населення країн із низьким і нижче середнього рівнями доходу до кінця 2021 року.