Повномасштабне вторгнення Росії спричинило небачену раніше кадрову кризу в Україні. За даними Державної служби зайнятості, станом на 1 січня 2026 року на офіційному ринку праці налічувалося 192 тисячі відкритих вакансій. Найбільше кадровий голод відчули виробничі підприємства, будівництво та сфера транспорту, де традиційно переважали чоловіки.
Державна служба зайнятості та громадські організації пропонують українкам опановувати нові навички. Перенавчають власним коштом і самі компанії, які потребують працівників, наприклад, слюсарів та зварювальників. Але найчастіше йдеться про навчання кермуванню вантажівками, автобусами та навантажувачами.
За статистикою, лише Державна служба зайнятості у 2025 році перенавчила 46 тисяч жінок. Чиновники також опитали майже 70 тисяч підприємств в усіх регіонах країни. Дані свідчать, що частка жінок серед працюючих торік зросла в середньому на 20 %. І найбільше — у переробній промисловості.
Жінки в Україні – і на фронті, і в тилу – доводять, що можуть опанувати будь-яку професію. Amnesty International Ukraine розповідає історію українки, яка вирішила навчитися тому, що у суспільстві, як правило, вважають «чоловічою» професією.
Танет — 25. Дівчина родом із невеличкого села на Закарпатті. У її «багажі» — диплом з міжнародних економічних відносин Ужгородського національного університету. На першому курсі Танет поїхала по обміну студентами у Маріуполь, де дізналася про існування БУР — спільноти, що розвиває молодь через волонтерство та неформальну освіту. Дівчина спочатку приєдналася до руху, як волонтерка і за кілька років — стала його піарницею та комунікаційницею.
— У моєї родини не було авто. Але я зрозуміла, що хочу стати водійкою. За натурою я така людина, що якщо за щось беруся, мені треба у тому ретельно розібратися. Хотіла не просто кермувати, а знати, як влаштований автомобіль. Відтак знайшла курси з перекваліфікації жінок. Це був один із перших потоків — пілотний. У нас було багато екскурсій на виробництво, і це мене захопило. Паралельно я зрозуміла, як робота в комунікаціях мене руйнувала. Життя 24/7 у соцмережах — інформаційний шум заважав. Після курсів я взяла паузу на літній відпочинок, перезавантажилася. І остаточно не захотіла повертатися в офіс. Почала шукати роботу автомеханікинею у Львові.
Танет створила резюме саме під цю вакансію. У ньому був лише один рядок, власне, інформація про завершення навчання. У галереї телефону дівчини зберігається повідомлення від потенційного роботодавця, який цікавиться, чи дійсно вона шукає роботу саме в автомеханіці. Одне СТО відгукнулося і запросило шукачку на роботу.
— Відверто кажучи, перший час видався жахливим! Я дякую своїм колегам за те терпіння, яке вони проявили, та за те, як методично мені все повторювали й пояснювали. Адже знання в мене були критично низькі: я не могла відрізнити болта від гайки. Для того, щоб запам’ятати, що робила впродовж дня, доводилося все фотографувати. Тобто я розкручувала деталь і покроково фотографувала процес, щоб все скласти назад, а пізніше передивитися і вивчити. Марки авто відрізняються, але навіть одного бренду — всі машини різні, можуть мати свої особливості.
Танет зізнається, що перший час роботи на СТО був для неї вкрай складним морально. Дівчина — відмінниця і звикла бути у всьому першою, а тут не розуміла, про що колеги говорять між собою.
— На станції я почала працювати восени. І дала собі пів року часу, щоб розібратися. І ось я досі тут! Вмію вже багато чого, зокрема, можу провести технічне обслуговування авто. Але мені ще є багато чому вчитися. Я для себе записую відео, деякі навіть виклала у YouTube: виявилося, що україномовного контенту як розібрати чи полагодити в авто вкрай мало. Поки що мені не вдалося повністю покинути свою попередню залученість у написанні сценаріїв для відео у соцмережі. Рівень оплати на СТО поки що не перевершив надходжень, до яких звикла. Але я покращую навички, а відтак — і заробітки.
Своєю історією Танет ділиться у соцмережах. І каже, що вже бачить, як в Україні формується спільнота автомеханікинь. Поки що вона невелика, але жінок у цій професії стає все більше.Дівчина зізнається, що мама її зміни діяльності не зрозуміла.
— Уявіть, я медалістка, на високий бал склала ЗНО, успішно навчалася в університеті та тепер замурзана, у комбінезоні на колінах біля авто. Але я дуже щаслива і радію, що обрала цей шлях! Проте в моєї родини з’явилося авто — воно стоїть і потребує обслуговування. Мама попросила, як я приїду в гості, подивитися, що там і до чого.