Доповідь: Права людини у країнах Америки — 2019. Латинська Америка знову стала найнебезпечнішим регіоном у світі для правозахисної спільноти

27 лютого 2020

Як і в багатьох інших регіонах світу, 2019 рік у країнах Північної й Південної Америк відзначився значним зростанням протестних настроїв — мільйони людей виходили на вулиці проти нестримного насильства, нерівності, корупції та безкарності. Іще сотні тисяч змушені були тікати зі своїх країн у пошуках безпеки, не маючи можливості протистояти розгулу насильства та економічним негараздам.

Якою ж була відповідь влади? Кричуще нехтування своїми зобов’язаннями в галузі прав людини, як на національному, так і на міжнародному рівні, – такого висновку дійшла Amnesty International у своєму новому щорічному огляді ситуації в регіоні Північної й Південної Америк.

«2019 рік призвів до нових атак на права людини в більшості країн Американського регіону. Нетерпимі і все більш авторитарні лідери вдавалися до жорстких заходів, щоб перешкодити протестам і обмежити можливості людей шукати безпеки за межами своєї Батьківщини. Але водночас ми стали свідками того, як молодь вийшла на вулиці і зажадала змін — не в одній країні, а по всьому регіону. Її хоробрість перед обличчям жорстоких державних репресій дарує надію, адже свідчить, що майбутні покоління не дозволять знущання щодо себе», — заявила Еріка Гевара-Росас, директорка Amnesty International у Північній і Південній Америках.

«У зв’язку з тим, що 2020 року в регіоні наростають соціальні хвилювання, політична нестабільність і згубні наслідки руйнування навколишнього середовища, боротьба за права людини стає актуальна як ніколи», – підкреслила вона.

Державні репресії щодо учасників/-ць протестів

2019 року протестні рухи, на чолі яких часто ставала молодь, з’явились у Венесуелі, Гондурасі, Пуерто-Ріко, Еквадорі, Болівії, Гаїті, Чилі та Колумбії. На їх активність у більшості випадків влада відповіла репресіями замість створення механізмів, що сприяли би діалогу і вирішенню проблем протестувальників/-ць.

Репресії у Венесуелі були особливо суворими. Сили безпеки уряду Ніколаса Мадуро не просто широкомасштабно порушували права людини, але скоювали злочини за міжнародним правом — позасудові страти, довільні затримання, допускали надмірне застосування сили — усе це може бути злочинами проти людяності. У Чилі армія й поліція також навмисно калічили протестувальників/-ць, убивши щонайменше чотирьох людей і серйозно поранивши ще тисячі.

Протести в Чилі

Загалом, не менше 210 людей загинули в результаті акцій протесту в Північній і Південній Америках: 83 — у Гаїті, 47 — у Венесуелі, 35 — у Болівії, 31 — у Чилі, вісім — в Еквадорі і шість — у Гондурасі.

Латинська Америка знову стала найнебезпечнішим регіоном у світі для правозахисників/-ць. Ті з них, хто займаються захистом прав автохтонного населення й селянства на землю, територію й навколишнє середовище, виявилися особливо вразливими: їх убивали, на них заводили кримінальні справи, їх насильно переселяли й піддавали іншим переслідуванням. Колумбія залишалася найнебезпечнішою країною для правозахисників/-ць – 2019 року щонайменше 106 людей були вбиті, в основному з числа корінних народів, вихідців із Африки і селян(ок)-кампесіно.

Мексика ж стала регіональним рекордсменом за кількістю вбитих журналістів/-ок – щонайменше 10 осіб. Саму країну поглинула найбільша в історії хвиля вбивств та інших насильницьких злочинів, але мексиканський уряд волів знову сподіватися на провальні стратегії в області безпеки, що вже застосовувалися раніше, – була створена воєнізована Національна гвардія і прийнятий закон «Про застосування сили», що викликає побоювання правозахисної спільноти.

Насильство із застосуванням вогнепальної зброї лишається однією з найсерйозніших проблем у галузі прав людини Сполучених Штатів: у країні занадто багато зброї й занадто мало законів, які дозволили б контролювати її оберти та не допускати купівлі зброї тими, хто мають намір заподіяти шкоду іншим.

Нові правила, прийняті адміністрацією Дональда Трампа в січні 2020 року, значно спростили експорт штурмових гвинтівок, вироблених на 3D-принтерах зброї, інших боєприпасів і зброї за кордон. Amnesty International стурбована, що таким чином нестримне насильство із застосуванням вогнепальної зброї пошириться за межі США, особливо в інші країни Північної й Південної Америк. Аналогічним чином у Бразилії президент Жаір Болсонару підписав ряд указів і розпоряджень, які, серед іншого, послаблюють регулювання у сфері володіння й носіння вогнепальної зброї.

Уряди зайняли агресивну позицію щодо мігрантів/-ок, біженців/-ок та прохачів/-к притулку

Число чоловіків, жінок і дітей, які втекли, рятуючись від кризи у сфері прав людини у Венесуелі за останні роки, зросла майже до 4,8 мільйонів — це безпрецедентна цифра для Північної і Південної Америк. Однак Перу, Еквадор і Чилі відреагували на це введенням нових обмежувальних вимог для в’їзду в країну і незаконною відмовою громадян(к)ам Венесуели в міжнародному захисті.

На півночі регіону уряд США вчинив ряд зловживань системою правосуддя, переслідуючи правозахисників/-ць-мігрантів/-ок, незаконно затримуючи втікачів/-ок від насильства у країнах Центральної Америки, у тому числі дітей, а також вжив нових заходів з масового обмеження доступу до притулку, порушивши свої зобов’язання з міжнародного права.

Після загроз адміністрації Трампа ввести нові торгові тарифи мексиканський уряд не тільки погодився прийняти насильно повернутих прохачів/-ок притулку в рамках MPP (із англ. «Протоколи захисту мігрантів») але і розгорнув війська, щоб зупинити центральноамериканців/-ок на їх шляху до американо-мексиканського кордону.

Безкарність, забруднення навколишнього середовища та гендерне насильство залишаються основними проблемами

Безкарність залишається нормою в усьому регіоні. Уряд Гватемали позбавив доступу до правосуддя постраждалих від серйозних порушень прав людини в роки громадянської війни, закривши в минулого року міжнародну комісію по боротьбі з безкарністю у Гватемалі (CICIG). А уряд сусіднього Гондурасу оголосив про закінчення місії з підтримки боротьби з корупцією й безкарністю в Гондурасі (MACCIH) у січні 2020 року.

Екологічні проблеми продовжували посилюватися в Північній і Південній Америці: адміністрація Трампа офіційно оголосила про свій намір вийти з Паризької угоди по клімату, у той час як серйозні екологічні кризи на Амазонці торкнулися корінних народів у Бразилії, Болівії, Перу і Еквадорі. Особливо сильно постраждала Бразилія: антиекологічна політика президента Болсонару не тільки стала непрямою причиною руйнівних наслідків пожеж на Амазонці, але і виявилася нездатна захистити корінні народи регіону від незаконних вирубок і розведення худоби, що супроводжуються захопленням їхніх земель.

Вступивши на посаду на початку 2019 року, президент Больсонаро швидко втілив у життя свою широку антигуманну риторику за допомогою ряду адміністративних і законодавчих заходів, що загрожують правам кожної людини в країні. Тим часом, показове вбивство правозахисниці Маріелі Франку 2018 року залишається нерозкритим.

30 тисяч листів солідарності для рідних убитої активістки Маріелі Франку

Марафон написання листів-2018 закінчився, але рідні вбитої бразильської активістки Маріелі Франку й досі отримують листи солідарності з усього світу. 30 тисяч людей написали їм, аби висловити свої вдячність і підтримку! Дивіться реакцію рідних Маріелі в нашому відео. ◾️ Маріелі Франку безстрашно боролася за справедливий і безпечний Ріо-де-Жанейро. Активістка захищала права темношкірих жінок, ЛГБТІ та молоді. Вона також засуджувала незаконні вбивства, скоєні поліцією. 14 березня 2018 року Маріелі застрелили в машині разом із її водієм. У рамках минулорічного #Марафон_написання_листів ми закликали владу країни притягнути до відповідальності всіх причетних до її вбивства.

Posted by Amnesty International Ukraine on Wednesday, February 12, 2020
Рідні вбитої бразильської активістки Маріелі Франку й досі отримують листи солідарності з усього світу. 30 тисяч людей написали їм, аби висловити свої вдячність і підтримку.

Незважаючи на певний прогрес і зростання різноманітних рухів за права жінок у Північній і Південній Америці, гендернозумовлене насильство лишалося широко поширеним явищем. У Домініканській Республіці поліція регулярно ґвалтувала, била і принижувала жінок, які займаються секс-роботою, що може бути визнано тортурами.

У сексуальних і репродуктивних правах жінок регіону відбувся лише незначний прогрес. Влада у Сальвадорі продовжувала піддавати кримінальному переслідуванню жінок і дівчаток, особливо з неблагополучних сімей, які вдавалися до абортів, заборонених місцевим законодавством. В Аргентині дівчатка у віці до 15 років продовжували народжувати в середньому кожні три години — більшість із таких породіль були постраждалими від зґвалтувань.

Права людини і причини для оптимізму у 2020 році

Минулий рік також приніс деякі позитивні новини. До кінця 2019 року 22 країни підписали «Угоду Ескасу», новаторський регіональний договір про екологічні права. Еквадор став восьмою країною, яка ратифікувала Угоду в лютому, що означає, що необхідна ратифікація ще трьох країн, аби документ набув чинності.

У США в листопаді суд в Арізоні виправдав гуманітарного добровольця Скотта Уоррена за «приховування» двох мігрантів — це звинувачення висунули проти нього за те, що він напоїв, нагодував і дав нічліг незнайомцям. Федеральний суддя скасував вирок іще чотирьом гуманітарним добровольцям за аналогічними звинуваченнями.

Виправдувальний вирок Евеліні Ернандес, якій у Сальвадорі пред’явили звинувачення в убивстві при обтяжуючих обставинах після аборту при надзвичайних обставинах, став іще однією перемогою прав людини, хоча прокурори і спробували оскаржити вирок. Молоді жінки й дівчата також опинилися в перших рядах молодіжних рухів, що боряться за права людини, потужні демонстрації феміністок пройшли в таких країнах, як Аргентина, Мексика і Чилі, що дає надію на зміни у 2020 році.

Активістка «Зеленої хвилі»

«Зелена хвиля» жінок і дівчаток, які вимагають дотримання їх сексуальних і репродуктивних прав і припинення гендернозумовленого насильства, продемонструвала нестримну динаміку в Північній і Південній Америці. Від Сантьяго, Чилі, до Вашингтона жінки співали феміністичну пісню «Ґвалтівник на твоєму шляху», яка стала справжнім гімном солідарності 2019 року і вселила в нас оптимізм щодо того, чого ми можемо досягти в новому році», — заявила Еріка Гевара-Росас.

«Вступаючи в нове десятиліття, ми не можемо дозволити урядам країн Америки повторювати помилки минулого. Замість того, щоб обмежувати здобуті в тяжкій боротьбі права людини, вони повинні прагнути побудувати такий регіон, у якому кожна людина може жити в умовах свободи і безпеки», — закликала вона.