8 серпня минулого року сотні тисяч дівчат та жінок об’єдналися, щоб закликати аргентинську владу декриміналізувати аборти і зробити їх доступними. Ці жінки були частиною великої кампанії. Об’єднавшись в ім’я змін, вони представляли різні рухи та організації, у тому числі й аргентинський відділ Amnesty International.
Тепер семеро жінок, які були частиною надихаючого руху Зелена хвиля (зелений колір відтепер асоціюється з кампанією за безпечні та легальні аборти в Аргентині), розповіли, чому вони налаштовані продовжувати боротьбу.
«Ми були прекрасною зеленою хвилею, яка продовжує рухатись вперед» – Ноеліа Ґароне, 31 рік, юристка та правозахисниця
У день розгляду закону про аборт, 8 серпня, у натовпі, що прямував до Сенату відчувалося радісне схвилювання. Незважаючи на те, що результат голосування не виправдав сподівання тисяч жінок, це був день справжнього єднання. Навіть наші сльози не були наповнені смутком, тому що було відчуття, що ми – прекрасна зелена хвиля, яка продовжує рухатись вперед і врешті-решт доб’ється легалізації абортів. Це станеться, просто для цього потрібно бути у зеленій хвилі.
«Ніколи не припиняйте ставити під сумнів суспільні норми та вимагати змін» – Хустіна Де Піерріс, 15 років, учениця
Під час дискусії щодо легалізації абортів, я дізналася, що боротьбу можна виграти не лише виходячи на вулицю, а й розмовляючи із членами сім’ї, друзями та однокласниками. Ви не завжди зустрічатимете людей, які з вами погоджуються.
8 серпня 2018 року, в день обговорення в Сенаті, я вийшла на демонстрацію під Національним Конгресом. Це було неймовірно – перебувати в оточенні людей, які боряться за спільну ідею.
Якщо хочете покращити своє життя чи життя всіх жінок, ніколи не припиняйте ставити під сумнів суспільні норми та вимагати змін.
«Це переломний момент» – Маріана Ромеро, 54 роки, лікарка, захисниця прав жінок та дослідниця Центру Вивчення Держави та Суспільства
Я пішла на протест із сином, частково через те, що хотіла показати йому, чому займаюся тим, чим займаюся. Там були й інші жінки з дітьми. Навіть попри те, що протести були спричинені жахливою ситуацією, ми об’єдналися та були щасливі перебувати в такому оточенні разом.
Дискусія з приводу легалізації абортів в Аргентині – це переломний момент. Ми не зняли зелених бандан із рюкзаків та сумок, тому що віримо, що ця боротьба триватиме довго.
«Зелена бандана – це символ» – Паула Маффіа, 35 років, співачка
Це не поразка. Закон не був прийнятий, але ми боролися, попереду будуть інші можливості для цього. Тим часом, зелена бандана розповсюджується як символ, як новий знак незгоди. Потреба легалізації абортів неминуча – дороги назад немає. Дороги назад немає.
Я хочу вчитись у молодшого покоління, тому що вважаю, що неймовірно важливо почати прислухатися до молоді.
«У феміністичному русі раді всім» – Софія Новійо Фунес, 32 роки, асистентка молодіжних проектів в Amnesty International
Організованість рятує нас. Фемінізм – це найкраще, що траплялося зі мною. Він допоміг мені зрозуміти, що демократія, у якій ми живемо, не може бути демократією, якщо ніхто нас не представляє і не чує нас, тому що ми не займаємо владних посад.
Дискусія про легалізацію абортів зробила феміністичні теми більш поширеними, для прикладу, про них розмовляють чоловіки в кав’ярнях. Для мене це стало явищем, яке ніколи раніше не траплялося. У феміністичному русі раді всім.
«Прогрес, якого ми досягли, неможливо зруйнувати» – Флоренція Маролакіс, 20 років, студентка та членкиня молодіжної групи Amnesty International в Аргентині
Я маю молодшого брата. Вдома йому завжди дозволяли робити щось раніше за мене, хоча я старша.
У дев’ять років мені подарували велосипед. Я хотіла піти на вулицю та покататися сама, але мої батьки сказали: «Ні, щось може трапитись з тобою, тому що ти – дівчинка». Я не зрозуміла, чому вони так сказали. Мене це розсердило, але з часом я збагнула, що це не їхня провина. Вони дійсно боялися.
Безперечно, я – феміністка. Справжню суть фемінізму і чому він важливий, я почала помічати у повсякденних дрібницях, особливо останнім часом завдяки жіночому руху. Прогрес, якого ми досягли, неможливо зруйнувати.
«Я ніколи не переживала нічого подібного» – Ярідбел Лікон Родріґез, 26 років, SMM-менеджерка та журналістка. Народилась у Венесуелі, зараз мешкає в Аргентині.
Я з Венесуели, там ніхто не говорить про аборти: це не те, про що можна просто розмовляти.
Раптом я опинилась у країні, де багато неймовірних жінок, які виходять на вулиці, щоб підтримати одна одну та, об’єднавшись, постояти за себе. У мене від цього мурашки по шкірі, тому що, на мою думку, те, що цей рух існує тут – надзвичайно. Я хочу, щоб він існував і в моїй країні, ось чому розповідаю вам про це.
Той день для мене… ніколи не могла уявити, що відчуватиму те, що відчувала тоді.