Рік повномасштабного російського вторгнення: права постраждалих мають стати основою правосуддя

Міжнародна спільнота має розробити надійний план для задоволення вимог щодо правосуддя зі сторони всіх постраждалих від російської агресії в Україні.

24 лютого 2022 року російські збройні сили розпочали повномасштабне вторгнення в Україну, яке Amnesty International назвала «актом агресії та катастрофою в сфері прав людини». Із того часу російські війська скоїли воєнні злочини та інші порушення міжнародного гуманітарного права, зокрема позасудові страти, смертоносні удари по цивільній інфраструктурі та місцях для укриття, депортації та примусові переміщення цивільного населення, а також незаконні вбивства, що здійснюються у величезних масштабах через обстріли міст.  

Доки вторгнення триває, а повний обсяг злочинів, вчинених в Україні, лишається невідомим, вимоги постраждалих щодо правосуддя та їхніх прав мають стати пріоритетом на всіх рівнях. Міжнародна спільнота має чіткий обов’язок гарантувати, що особи, відповідальні за злочини згідно з міжнародним правом, знатимуть, що відповідальність та правосуддя переможуть безкарність. 

«Поки російські збройні сили, схоже, посилюють свій наступ в Україні, зобов’язання притягнути до відповідальності всіх винних у порушенні прав людини та воєнних злочинах є актуальним, як ніколи,» – заявила Аньєс Калламар, Генеральна Секретарка Amnesty International.  

Із початку конфлікту Amnesty International документально підтвердила воєнні злочини, серед яких обстріли критично важливих об’єктів цивільної інфраструктури та блокування допомоги цивільному населенню. Цивільне населення, яке проживає на охоплених конфліктом територіях, зазнає постійних обстрілів і частого відключення водопостачання, електрики та опалення. Багато людей, що живуть на окупованих Росією територіях, як і раніше, гостро потребують гуманітарної чи медичної допомоги, але їм відмовляють у праві на виїзд на підконтрольні українському уряду території.   

«Народ України зазнав неймовірного жаху під час цієї агресивної війни за останні 12 місяців. Давайте будемо відвертими: руки Володимира Путіна та його збройних сил заплямовані кров’ю. Ті, хто вижив, заслуговують на справедливість і відшкодування за все, що їм довелося вистраждати. Міжнародна спільнота має бути незламним і довести цю справу до кінця, щоб досягти справедливості. Через рік очевидно, що потрібно зробити ще більше.»  

Десятки тисяч справ про воєнні злочини, серед яких сексуальні та гендерно зумовлені злочини, були подані до суду, але кількість жертв конфлікту, що й зараз триває, буде набагато більшою. 

Права та потреби постраждалих   

«Унаслідок цього конфлікту незліченна кількість людей стала «супутніми жертвами». Кожен вибух мінометного снаряду приносить не тільки смерть, але й руйнування засобів для життя і критичної інфраструктури» – наголосила Аньєс Калламар.   

Негайна реакція на конфлікт, включно з розслідуванням злочинів під час цієї війни на міжнародному й національному рівнях, дають надію. Але вичерпну справедливість для України може бути здобуто лише через повноцінне правосуддя і відшкодування збитків постраждалим. Це відбудеться лише за умови, якщо наявні механізми правосуддя спиратимуться на міжнародну спільноту, яка у свою чергу гарантуватиме надійну та постійну підтримку. 

Необхідно також розглянути нові національні та міжнародні механізми для більш всеосяжного правосуддя – такі, як довгоочікуване рішення Ради з прав людини про створення незалежної слідчої комісії в березні 2022 року. Зрештою, це може посилити реакцію міжнародного правосуддя на численну кількість воєнних злочинів, а також на злочин агресії, який сам по собі не підлягає розслідуванню МКС через обмеження юрисдикції.   

«Окрім забезпечення належних механізмів, слід гарантувати притягнення осіб, відповідальних за злочини згідно з міжнародним правом, до відповідальності й покарання за наслідки їхніх незаконних дій. Ідеться і про старших офіцерів командного складу і цивільних лідерів,» – Аньєс Калламар. 

Порушення таких справ може бути складним, але такі дії гостро необхідні, щоб розслідування стосувалося не лише безпосередніх винуватців, але й тих, хто стоїть вище в ланцюгу командування. Скрізь, де відбуваються судові процеси, вони мають відповідати міжнародним стандартам прав людини та справедливого судового розгляду, де постраждалі беруть активну повноцінну участь, а їхні потреби враховуються. 

«Згадані принципи й механізми мають стати зразком для правосуддя в усіх конфліктах. Початкова безпрецедентна реакція міжнародної спільноти, включно з роботою Міжнародного кримінального суду, повинна стати мінімальним стандартом у здійсненні міжнародного правосуддя,» – Аньєс Калламар. 

Постійність і співпраця єдиний шлях вперед   

«Знову і знову Amnesty International та інші громадські організації закликають до колективних дій, до об’єднання людей заради вищого блага. Зараз це, як ніколи, актуально. Кожна інституція та орган влади, залучені до здійснення міжнародного правосуддя, повинні працювати разом для обміну думками та узгодження стратегій, а також усунення прогалин у знаннях і можливостях. Зараз не час для ізолюватися,» – Аньєс Калламар.  

Міжнародна спільнота має підтримувати справедливі, ефективні та неупереджені розслідування, а держави повинні закликати Україну ратифікувати Римський статут, щоб узгодити національне законодавство з міжнародними правовими стандартами у сфері міжнародного правосуддя та посилити співпрацю з МКС. Зрештою, справедливість для України вимагає, щоб країни, які мають статути універсальної юрисдикції, розглянули, як вони можуть бути корисними правосуддю для українцського суспільства.  

Гуманітарна підтримка   

Пропонуючи підтримку, міжнародна спільнота має визначити конкретні потреби груп ризику, таких, як жінки, люди похилого віку, люди з інвалідністю та діти, а також враховувати, що багатьох українців/ок, включно з дітьми, депортували з України до Росії або примусово перемістили на окуповані Росією території, і вони не можуть безпечно повернутися додому. Ці конкретні групи мають бути серед пріоритетних, і вся гуманітарна допомога, що надається їм, має бути адаптована для задоволення їхніх потреб.   

Співпраця з українськими громадськими організаціями також матиме важливе значення для визначення пріоритетності потреб постраждалих, щоб забезпечити практичне застосування економічної та гуманітарної допомоги. Міжнародна спільнота має забезпечити співпрацю таким чином, щоб вона гарантувала прозорість, ефективність і чутливість до потреб постраждалих у всіх процесах, спрямованих на надання гуманітарної допомоги, відновлення, правосуддя і відшкодування збитків.  

«Визнання безмірної фізичної, психологічної та економічної шкоди, завданої цивільному населенню України впродовж останнього року, є ключовим для забезпечення справедливості та відшкодування збитків усім постраждалим від російської агресії в Україні,» – наголосила Аньєс Калламар.  

Відповідальність за воєнні злочини

Amnesty International вважає російське вторгнення в Україну актом агресії. Із 24 лютого організація документує порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права, вчинені під час війни в Україні. Усі матеріали Amnesty International із цього приводу, включно з новинами, брифінгами та розслідуваннями, можна знайти за посиланням.

Amnesty International неодноразово закликала притягнути до відповідальності членів російських військ і посадових осіб, відповідальних за агресію та порушення. Ми також вітаємо розслідування Міжнародного кримінального суду, яке триває в Україні. Усебічна підзвітність в Україні вимагатиме узгоджених зусиль ООН та її органів, а також ініціатив на національному рівні відповідно до принципу універсальної юрисдикції.