Відкриття фотовиставки про військовополонених, яких утримують без зв’язку з зовнішнім світом, відбулося 18 лютого. Експозиція триватиме до 9 березня 2026 року.
Фотопроєкт створений на основі дослідження Amnesty International про порушення прав полонених, яких утримує Росія. В експозиції — 11 історій захисників України та їхніх родин, які розповідають про умови перебування в полоні: катування, голод, відсутність медичної допомоги, ізоляцію від зовнішнього світу. Більшість полонених утримують без зв’язку з рідними, а їхні сім’ї місяцями й роками не отримують жодної інформації про стан здоров’я чи місцезнаходження близьких.
Серед героїв виставки – Ольга Куртмаллаєва, яка має онкологічне захворювання і три роки та десять місяців чекала на повернення чоловіка з полону, водночас публічно борючись за його звільнення. 6 лютого 2026 року він повернувся додому.
Також представлена історія Мамуки Гацерелія – добровольця з Грузії, який став на захист України і був засуджений російським судом до довічного ув’язнення.
Ще одна історія – Ніни Брановицької. У 2015 році її син Ігор Брановицький потрапив у полон. Його били і катували, а пізніше, як стверджують очевидці, громадянин Росії, бойовик із позивним «Моторола» стратив Ігоря двома пострілами в голову. Це сталося десять років тому, але мати Ігоря досі не дочекалася справедливості.
Насамперед для нас важливо говорити про це за кордоном. І дослідження, і ці портрети, і людські історії, і цифри ми створювали передусім для міжнародної аудиторії, щоб світ знав, щоб світ не відвертався і не звикав. Але ми постійно говоримо про це й в Україні: від Києва до Харкова, від Черкас до Івано-Франківська. Зараз виставка в Тернополі – місті, яке я дуже люблю. І це важливо не тому, що ми не знаємо, що чинить Росія. Ми знаємо. А тому, що це наша історія. Болісна, страшна, але наша. Це люди поруч із нами. І нам варто пам’ятати, через що вони проходять щодня.
Валерія Бурлакова, координаторка медіа та кампаній Amnesty International Ukraine