Європейські уряди повинні вжити заходів для забезпечення рівного та універсального доступу до абортів в умовах постійних обмежень та активізації зусиль із подальшого обмеження доступу до абортів у всьому регіоні, йдеться в опублікованому звіті Amnesty International.
Коли права не є реальними для всіх: боротьба за доступ до абортів у Європі показує, як, попри важко здобутий прогрес, шкідливі та небезпечні перешкоди продовжують підривати доступ до абортів. Це відбувається в контексті того, що групи, які виступають проти прав людини, мають усе більше ресурсів, посилюють свої зусилля, щоб негативно впливати на політику та законодавство, часто через поширення страху та дезінформації задля обмеження доступу до абортів.
Важко здобуті перемоги в галузі репродуктивних прав перебувають під серйозною загрозою скасування внаслідок хвилі регресивних політик
старша активістка Amnesty International з питань прав жінок Моніка Коста Ріба
«Сувора реальність полягає в тому, що, попри значний прогрес у всій Європі, доступ до абортів усе ще обмежується низкою тривожних видимих і невидимих бар’єрів», — сказала старша активістка Amnesty International з питань прав жінок Моніка Коста Ріба.
Хоча реформи законодавства в багатьох європейських країнах — за деякими винятками — зробили аборти більш доступними, залишаються численні адміністративні, соціальні та практичні бар’єри, що перешкоджають загальному доступу до абортів. До них належать медично невиправдані вимоги, що затримують доступ, відмова в наданні допомоги на підставі совісті, нестача кваліфікованих фахівців, обмеження терміну вагітності та високі витрати. Маргіналізовані спільноти, зокрема люди з низькими доходами, підлітки, люди з інвалідністю, ЛГБТІК+, секс-працівники, особи, які шукають притулку або мають нестабільний міграційний статус, непропорційно страждають від цих перешкод.
Ці перешкоди, у поєднанні з різним ступенем криміналізації, призводять до подальшої стигматизації, що спричиняє затримки або навіть унеможливлює доступ до необхідної медичної допомоги. Принаймні 20 країн у регіоні застосовують кримінальні санкції до вагітних, які роблять аборт поза межами закону.
Перешкоди для доступу до аборту
Окрім обмежень за терміном вагітності та криміналізації, існує кілька основних перешкод для доступності аборту.
Вартість аборту може бути надто високою, особливо в країнах, де аборт за бажанням (коли рішення про переривання вагітності приймає вагітна особа) не покривається медичним страхуванням або національною системою охорони здоров’я. Так відбувається в таких країнах, як Австрія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Німеччина, Латвія, Чорногорія, Румунія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Косово та Сербія.
Декілька держав не виконують свого обов’язку гарантувати доступ до абортів у ситуаціях, коли медичні працівники відмовляються надавати послуги з міркувань совісті, особистих поглядів або релігійних переконань, що призводить до затримок або відмови в доступі. У таких країнах, як Італія чи Хорватія, відмови такого роду є поширеними, а в Румунії їх кількість також зростає, і в усіх випадках органи влади не вживають заходів, до яких вони зобов’язані згідно з міжнародним правом, щоби пом’якшити шкоду від таких високих показників відмов і гарантувати доступ до абортів тим, хто їх потребує.
Принаймні 12 європейських країн продовжують застосовувати медично непотрібні обов’язкові періоди очікування перед доступом до легального аборту, а 13 країн застосовують обов’язкове консультування. Албанія, Бельгія, Німеччина, Угорщина, Латвія та Португалія вимагають як обов’язкових періодів очікування, так і обов’язкового консультування. В Угорщині особи, які бажають зробити аборт, змушені прослухати серцебиття плода. У Туреччині заміжні жінки віком понад 18 років зобов’язані за законом отримати згоду чоловіка на переривання вагітності терміном до 10 тижнів. Щороку тисячі вагітних жінок змушені виїжджати за кордон, щоб отримати необхідну медичну допомогу, через труднощі з доступом до абортів у своїх країнах.
Спроби обмежити доступ до абортів
Спроби обмежити доступ до абортів у Європі очолює добре фінансований транснаціональний антигендерний рух, до якого входять консервативні та релігійні групи й інституції, аналітичні центри, організації громадянського суспільства та впливові особи в ЗМІ.
У Хорватії вплив політиків, які виступають проти прав людини, у поєднанні з наростальним союзом між противниками абортів і Католицькою церквою призвів до неодноразових спроб запровадити перешкоди для доступу до абортів. У Словаччині в парламенті неодноразово робилися спроби обмежити або заборонити доступ до абортів, а конституційні поправки, прийняті у вересні 2025 року, значно обмежать репродуктивні права.
Угорщина запровадила нові перешкоди для доступу до абортів, контрацепції та планування сім’ї, а керівна партія Італії виступила із законодавчими ініціативами, щоб дозволити групам, які виступають проти абортів, та тим, хто «підтримує материнство», отримати доступ до обов’язкових консультаційних центрів для вагітних, які бажають зробити легальний аборт. У цих випадках влада виправдовувала такі заходи аргументами, що включали низьку народжуваність або неправдиву та расистську риторику про те, що мігранти «замінюють» біле «корінне» населення.
«Аборт є необхідною медичною послугою та правом людини»
Агресивні, а іноді й насильницькі антиабортні протести та пікети біля клінік сексуального та репродуктивного здоров’я стають дедалі більшою перешкодою для доступу до абортів. У Польщі центр абортів, відкритий у Варшаві в березні 2025 року, регулярно зазнає утисків і залякувань із боку груп, які протестують біля будівлі. В Австрії медичні працівники, які надають послуги з аборту, зазнають залякувань, зокрема перед своїми клініками, а центри планування сім’ї у Франції та центри, що надають обов’язкові консультації в Німеччині, також зазнали нападів із боку груп, які виступають проти прав людини.
«Аборт є необхідною медичною послугою і правом людини», — сказала Моніка Коста Ріба.
Європейські уряди та інституції повинні діяти рішуче, щоби привести надання абортів у відповідність до міжнародних стандартів через декриміналізацію абортів, усунення чинних перешкод для доступу та рішучого протистояння будь-яким діям груп, які виступають проти прав людини, які небезпечно блокують доступ людей до безпечної та своєчасної абортної допомоги, ставлячи під загрозу життя та здоров’я
Моніка Коста Ріба, старша активістка Amnesty International з питань прав жінок
Контекст
У звіті розглядаються 40 країн і використовуються результати досліджень Amnesty International за останнє десятиліття, а також дані з надійних джерел, зібрані іншими правозахисними та громадськими організаціями, що займаються питаннями охорони здоров’я, зокрема публікація Центру репродуктивних прав (CRR) «Закони Європи про аборти 2025», «Європейський атлас політики щодо абортів» Європейського парламентського форуму з питань сексуальних і репродуктивних прав (EPF) та Глобальну базу даних щодо політики у сфері абортів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Він також спирається на висновки 11 активістів за права на аборти та організацій із питань сексуального й репродуктивного здоров’я та прав, опитаних у період із травня по вересень 2025 року.