Учасниця ветеранського проєкту “Трайб” від Amnesty International Ukraine Наталя Ліщишена долучилася до публічної дискусії на тему: “Чи готове суспільство до повернення ветеранів”, яка відбулася в межах міжнародного кінофестивалю про права людини Docudays UA-2026.
Під час дискусії учасники обговорили проблеми, з якими стикаються ветерани й ветеранки після завершення служби, а також питання фізичної та психологічної реабілітації, професійної реалізації, доступності послуг, розвитку інклюзивного середовища та готовності суспільства до повернення захисників і захисниць.
У великих містах легше реалізувати свої права, ніж у сільській місцевості. І це стосується не лише жінок-ветеранок, а й загалом – ветеранів.
Наталя Ліщишена, яка працює фахівчинею з супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Липовецької територіальної громади Вінницької області, підкреслила, що на власному досвіді стикається із ситуацією, коли в малих містах і селищах можливості ветеранів реалізувати свої права значно менші, ніж у великих містах. І цю нерівність досі не вдається побороти:
“У великих містах легше реалізувати свої права, ніж у сільській місцевості. І це стосується не лише жінок-ветеранок, а й загалом – ветеранів. У великих містах ветерани більш видимі. Як приклад – програма ветеранського спорту в селі повноцінно не працює, тому що у нас немає спортзалу. А до деяких населених пунктів автобус ходить всього двічі на тиждень. То про який спорт може йтися? Ветеран в селі не завжди може реалізувати своє право на спорт.
В малих селах і малих громадах немає глобальних програм на підтримку ветеранів. Потім ветерани зустрічаються на якомусь заході, спілкуються між собою і дивуються: “а чого у вас так, а у нас – не так”? Тут і починається соціальна несправедливість. У громади є не лише ветерани – є родини загиблих, рідні зниклих безвісти, є діти і мами, які потребують допомоги. А у кожної громади свої фінансові спроможності. І в цих моментах маленькі села, звісно, програють”.
У нас попереду важкий шлях перебудови країни після закінчення військових дій
Ветеранка наголосила, що успішна реінтеграція залежить не лише від державних програм, а й від готовності суспільства, громад, роботодавців та громадських організацій створювати умови для повноцінного повернення захисників і захисниць до активного життя. А також потрібне бажання всіх сторін порозумітися:
“У нас у всіх різні ситуації і різні досвіди. Не може суспільство підлаштуватися під кожного ветерана і під кожен окремий випадок. Абсолютно готовим суспільство не буде ніколи. Все одно будуть виникати ситуації чи конфлікти, які треба буде вирішувати. Але все одно ми всі маємо вчитися розуміти один одного – і ветерани, і цивільні. Для мене, як для ветеранки, наприклад, найважче спілкуватися з рідними зниклих безвісти. Тут немає визначеності і важко підібрати правильні слова. Наприклад, як пояснити, чому не забрали тіло, якщо побратими дали свідчення, що людина загинула? Інколи не знаю, що сказати. Але попри все, варто продовжувати шукати правильні слова. У нас попереду важкий шлях перебудови країни після закінчення військових дій”.
Разом із Наталією Ліщишеною у дискусії Docudays UA взяли участь заступниця Міністра у справах ветеранів України Юлія Кіріллова, волонтерка та співзасновниця благодійного фонду «Свої» Леся Литвинова, радник з питань ветеранської політики IREX Костянтин Татаркін. Модерувала розмову журналістка, письменниця та громадська активістка Наталія Бушковська.
Довідка:
Проєкт “Трайб” від Amnesty International Ukraine об’єднує ветеранів і ветеранок, які прагнуть посилювати свій голос у суспільстві та брати участь у публічних дискусіях щодо прав людини, ветеранської політики та суспільних змін.
Docudays UA – це Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини. У 2026 році фестиваль проходив у Києві з 5 по 12 червня. Він не є політичним чи комерційним. Фестиваль покликаний сприяти дотриманню й захисту прав людини та основоположних свобод, підвищувати рівень громадянської активності в Україні, сприяти розвитку документального кіно.