Подальший збройний конфлікт в Україні матиме руйнівні наслідки для прав мільйонів людей

У зв’язку з загрозою застосування Росією військової сили Amnesty International застерігає, що чергова ескалація збройного конфлікту в Україні матиме руйнівні наслідки для прав людини в регіоні, створить загрозу життю цивільного населення, засобам до існування та інфраструктурі, призведе до гострої нестачі продовольства й потенційно спричинить масове переміщення населення.

Економічні та соціальні права вже зазнали негативного впливу. Зростання ціни на основні продукти харчування й товари, включно з медичними засобами, впливає на право людей на охорону здоров’я і на достатній рівень життя в Україні. Це особливо відчутно для літніх чи дуже молодих людей, а також людей із низькими доходами. Право на освіту також постраждало через те, що протягом останніх двох тижнів школи припиняли роботу через проблеми з безпекою.

«Загроза застосування військової сили з боку Росії вже впливає на дотримання прав мільйонів людей в Україні та за її межами», – заявила Аньєс Калламар, генеральна секретарка Amnesty International.– «Наслідки застосування реальної військової сили, швидше за все, будуть руйнівними. Сучасна історія України позначена конфліктами за участю російських військ на Донбасі й незаконною анексією Криму. Ці епізоди розділили громади та життя на частини, оскільки збройні сили безкарно зневажають права цивільних осіб – настав час розірвати це порочне коло».

В умовах військового конфлікту цивільне населення має бути захищене, і будь-хто, хто вдаються до зловживань, повинні бути притягнуті до відповідальності. Amnesty International буде уважно стежити за ситуацією, щоб виявляти порушення міжнародного гуманітарного права (законів війни) і міжнародного права у сфері прав людини всіма сторонами.

Протягом 2014-2015 років, у розпалі збройного конфлікту на Донбасі, усі сторони порушували міжнародне гуманітарне право, що призвело до переміщення більше мільйона людей. Загинуло більше 13 000 осіб, і кількість жертв продовжує зростати.

Зловживання російських військових

У зв’язку з тим, що випадки нехтування міжнародним правом із боку російських військ в інших місцях протягом останніх років лишилися безкарними, Amnesty International украй стурбована ймовірністю повторення такої ситуації.

Наприклад, у період із вересня по листопад 2015 року російська авіація в Сирії завдала серію авіаударів по житлових районах Хомса, Ідліба і Алеппо, в результаті яких загинуло щонайменше 200 мирних жителів/ьок. А 2020 року Amnesty International повідомила, що російські літаки завдавали удару як по школах, так і по лікарнях у Сирії, частина з яких, за рішенням ООН, повинні бути захищені від будь-яких нападів. 

У ході конфлікту на сході України, що триває зараз, підтримувані Росією сепаратистські сили порушували міжнародне гуманітарне право, застосовуючи неприцільну вибухову зброю в населених цивільними районах, так само це робили й українські сили. Вони також розміщували і застосовували цю зброю з будинків і об’єктів цивільної інфраструктури.

«Історія військових інтервенцій Росії – чи то в Україні чи то в Сирії, чи то її військова кампанія на своїй території в Чечні – заплямована кричущим нехтуванням міжнародним гуманітарним правом. Російські військові неодноразово порушували закони війни, не захищаючи цивільних осіб і навіть нападаючи на них. Російські війська здійснювали невибіркові атаки, застосовували заборонену зброю, а іноді, імовірно, навмисно нападали на цивільних осіб і цивільні об’єкти, – усе це воєнні злочини», – заявила Аньєс Калламар.

Amnesty International також особливо стурбована перспективою створення нових формувань на території України. Подібні підтримувані Росією збройні угруповання на Донбасі сумнозвісні через нехтування нормами міжнародного гуманітарного права і відсутністю підзвітності, як це було з українськими проурядовими воєнізованими формуваннями.

Потенційна криза з біженцями

Конфлікт на сході України спровокував повномасштабну кризу з правами людини протягом 2014-2015 років, наслідки якого продовжують гостро відчуватися донині. Мільйони людей були змушені покинути свої домівки, а ті, хто повернулись або лишились у зоні конфлікту, живуть у вкрай складних умовах, оскільки економіка регіону зруйнована. Сотні людей стали жертвами позасудових страт та інших незаконних убивств, тортур, викрадень, насильницьких зникнень і довільних затримань, скоєних сепаратистськими, а часом і урядовими силами.

За даними Міністерства соціальної політики України, близько 1,45 мільйона людей усе ще є внутрішньо переміщеними особами після втечі через конфлікт на Донбасі і з окупованого Криму.

«Страшно уявити, яких масштабів може досягти криза з біженцями в разі ескалації бойових дій в Україні. Це буде справжня гуманітарна катастрофа на всьому континенті, коли мільйони біженців/ок будуть шукати захисту в сусідніх європейських країнах», – сказала Аньєс Калламар.

«Наразі Україна є країною призначення для тих, хто шукає захисту тікаючи з Росії, Білорусі та країн Центральної Азії. Якщо Росія застосує військову силу проти України, таких можливостей більше не буде, і їм доведеться шукати притулку в інших країнах».

Вплив у регіоні і за його межами

Конфлікт ще більше погіршить ситуацію з правами людини в регіоні через імовірність затяжної партизанської війни в Україні, що супроводжуватиметься незаконним вивезенням зброї, припливом непідзвітних приватних військових підрядників і загальним зростанням насильства й безкарності. Економічне спустошення і його наслідки для регіону, включно з Європою, яка залежить від російського газу, що проходить через територію України, можуть бути величезними.

«Подальший збройний конфлікт у самому центрі Європи за участі ядерної держави і з потенційним залученням інших країн може зруйнувати всю систему геополітичних стримувань і противаг з непередбачуваними наслідками для прав людини в усьому світі», – сказала Аньєс Калламар. – «Якщо Захід і Росія вступлять у більш запеклу конфронтацію, це потенційно може призвести до активнішого втручання сторін у регіональні конфлікти по всьому світу, використання енергетичної політики в якості зброї та збільшення кількості країн, готових застосовувати силу в рамках своєї зовнішньої політики».