- Люди похилого віку частіше гинуть та отримують поранення, ніж інші групи населення
- Літні люди вимушені жити в несправних будинках і небезпечних умовах
- Російське вторгнення призвело до того, що тисячі переміщених людей похилого віку живуть у переповнених державних установах
Унаслідок російського вторгнення літні люди в Україні опинилися перед непропорційно більшою загрозою смерті й поранень, а після переміщення вони не можуть отримати доступ до житла на рівних умовах із іншими, – про це повідомила сьогодні Amnesty International у новій доповіді.
Доповідь ««У мене був дім»: люди похилого віку в Україні та їхній досвід війни, переміщення й доступу до житла» документує, як люди похилого віку часто не можуть або не бажають виїжджати з уражених конфліктом територій, що наражає їх на ризик та вимушене проживання в несправних домівках і небезпечних житлових умовах. Ті ж, хто евакуюються, часто не можуть дозволити собі оренду житла, через що тисячі людей похилого віку змушені селитися в переповнених державних установах, що не мають достатньої кількості персоналу, аби забезпечити необхідний рівень піклування.
Російське вторгнення в Україну має руйнівний вплив на цивільних будь-якого віку і призвело до втрати дому мільйонів людей. Однак існує також особлива загроза фізичній безпеці літніх людей через вразливість цієї категорії наеслення. Зрештою, єдиний прямий шлях до захисту прав цивільних осіб похилого віку в Україні — це припинення Росією її протиправної війни.
«Спустошливе вторгнення Росії непропорційно впливає на літніх людей в Україні, багато з них вимушено лишаються на територіях, де існує постійний ризик ураження від невпинних обстрілів із землі та з неба» — заявила Лора Міллз, дослідниця Amnesty International із питань прав людей похилого віку та людей із інвалідністю.
«Часто літні люди або залишаються в небезпечних домівках, або ж, коли їм вдалося евакуюватися, опиняються в притулках, що не мають достатніх ресурсів, аби задовольнити їхні потреби, особливо якщо ці люди мають інвалідність. Із притулків людей похилого віку часто переміщають до державних установ. Оскільки зима зі суворими погодними умовами вже на порозі, міжнародна спільнота повинна негайно вжити заходів, аби якомога пришвидшити допомогу для цієї групи населення».
Уряд України доклав суттєвих зусиль, щоб евакуювати людей з уражених конфліктом територій, включно з оголошенням обов’язкової евакуації близько 200 тисяч людей з Донеччини в липні.
Витрати та логістика, спрямовані на забезпечення житла для людей похилого віку, переміщених війною, не мають лягати на плечі виключно України. Amnesty International закликає інші країни сприяти евакуації літніх людей до доступного житла за кордоном, де це можливо, при цьому звертаючи особливу увагу на потреби літніх людей із інвалідністю.
Міжнародні організації мають робити більше для фінансової підтримки літніх людей, щоб ті могли орендувати житло, а також у співпраці з владою України включити цю категорію населення до пріоритетних груп для отримання житла в новобудовах.
Непропорційні ризики
В Україні люди віком понад 60 років становлять близько чверті від населення. При цьому літні люди непропорційно більше потерпають від обстрілів. Згідно з інформацією Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН), яке збирає дані про випадки смертей і поранень серед цивільних в Україні, люди віком понад 60 років становлять 34% від усіх цивільних, що загинули в період із лютого по вересень 2022 року (у тих випадках, коли вік жертви було відомо).
Люди похилого віку частіше мають проблеми зі здоров’я, у зв’язку з чим опиняються в більшій небезпеці на окупованих територіях, оскільки російські сили суворо обмежили доступ гуманітарної допомоги, грубо порушивши цим міжнародне право.
64-річна Світлана*, яка була в окупованому Росією селі під Харковом, розповіла, що її 61-річний брат зліг після інсульту у квітні 2022 року. Його ушпиталили, проте в лікарні не було ані електрики, ані водопостачання. Його виписали наступного ж дня: «Вони не могли нічого зробити, не могли зробити електрокардіограму, не могли зробити енцефалограму, у них не було медикаментів». Менш ніж за тиждень її брат помер від другого інсульту, про що йдеться у свідоцтві про смерть, яке бачила Amnesty International.
Переміщення та висхідна тенденція інституалізації
Багатьом літнім людям загрожує повна втрата доступу до житла через пенсії, що значно нижчі за прожитковий мінімум, і підвищення ринкової ціни на оренду.
73-річну Ніну Сілакову з Луганщини двічі виселяли з орендованих квартир. Уперше це сталося в серпні після того, як у жінки стався серцевий напад і її орендодавиця злякалася, що доведеться піклуватися про мешканку. Вдруге – у жовтні. Ніна хвилювалася, що не зможе знайти третю квартиру: «Тепер за цю ціну немає місць у місті, бо так багато [переміщених людей]… Я не знаю, куди дітися… Чи мені слід піти на вулицю, стати там і прохати людей? Вони просто проходитимуть повз і гадатимуть, що я хвора стара бабця».
Amnesty International з’ясувала, що притулки часто були фізично недоступними для літніх людей із інвалідністю та не мали достатньо персоналу, який би піклувався про них. Урешті-решт, літні люди з інвалідністю часто не мали жодного іншого вибору, окрім як жити в державних установах. Лише з лютого по липень 2022 року принаймні 4000 людей похилого віку, які втратии домівки через війну, були розміщені в державних установах (дані Міністерства соціальної політики України).
Ольга Волкова, яка завідує притулком для переміщених людей із інвалідністю в Дніпрі, розповіла: «Десь 60% людей [відправляють до установ]. Вони не можуть дозволити собі орендувати житло, платити за комунальні послуги, їсти. Тож нам доводиться відправляти їх до пансіонатів».
Amnesty International відвідала сім установ для людей похилого віку та осіб із інвалідністю в Україні та з’ясувала, що ті заклади були нездатні надати належний рівень піклування — зокрема для літніх людей із обмеженою мобільністю, — частково через брак персоналу. Незалежні українські моніторки й монітори доповідали, що такі умови були поширеними ще до вторгнення, яке лиш поглибило проблему.
«Вони перевертають мене лиш один раз, коли міняють мій підгузок вранці, й один раз, коли міняють мій підгузок надвечір… Ми тут покинуті» — сказала 76-річна Людмила, що живе в установі на Харківщині.
«В установі базово немає реабілітації… Людина лежатиме, поки не помре» — розповідає Ольга Волкова.
Російська війна в Україні триває, а цивільна інфраструктура та послуги переживають дуже важкі часи. Одначе український уряд повинен робити все можливе, щоб забезпечити доступ до державних установ моніторам і моніторкам та гарантувати, що люди похилого віку, які там мешкають, у пріоритетному порядку отримають альтернативне житло, щойно це стане можливим.
Небезпечне житло
Деякі літні люди обрали залишитися у своїх домівках. Інші розповіли Amnesty International, що вони не мали вибору, оскільки інформація про евакуацію була для них менш доступною.
61-річна Людмила Жерносєк живе в Чернігові зі свої 66-річним чоловіком, який користується інвалідним візком. Вона розповіла: «Я щодня бачила молодих людей, які проходили повз мій будинок з наплічниками. Лише згодом я дізналася від інших зі сходового маршу, що вони йдуть до центру міста, звідти досі були евакуації. Але це було б 40 хвилин пішки, я не могла дістатися туди зі своїм чоловіком. Ніхто не казав нам про евакуацію, я завжди дізнавалася тільки опісля».
Amnesty International також задокументувала випадки, коли літні люди жили в домах без електрики, газу чи водопостачання. Вікна чи дахи, пошкоджені внаслідок конфлікту, більше не захищали від дощу, снігу або холодних температур.
У 76-річної Ганни Селівон із Чернігові, перекриття над головою було тільки у ванній кімнаті, де в самій ванні волонтери й волонтерки постелили матрац для ночівлі .
Ганна розповіла: «Всі з нашої вулиці поїхали. Єдині люди, хто лишилися, були я та дві інші літні жінки… В однієї була інвалідність. Нам просто не було куди поїхати. Я ховалася в ямці в моєму льоху… 29 березня було багато обстрілів, і коли я вийшла [з льоху], я лише побачила, як летить полум’я… це воно [мій будинок] горіло. Мої ноги просто не йшли».
Amnesty International закликає уряди та міжнародні організації активізувати зусилля з підтримки літніх людей в Україні, сприяючи добровільній евакуації літніх людей за кордон та гарантуючи, що ця категорія отримує фінансову допомогу в пріоритетному порядку, а також підтримуючи створення фізично доступного житла для людей похилого віку з інвалідністю.
«Морозні зимові місяці вже наступили, літніх людей мають евакуювати в доступні притулки, а ремонт їхніх домівок має бути у пріоритеті», — наголосила Лора Міллз.
Методологія
Для цієї доповіді Amnesty International провела інтерв’ю з 226 людьми, зокрема під час особистих візитів до семи державних установ. Дослідження було проходило з березня по жовтень 2022 року та включало чотиритижневу поїздку до України в червні-липні 2022 року.
Відповідальність за воєнні злочини
Amnesty International вважає російське вторгнення в Україну актом агресії. Із 24 лютого організація документує порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права, вчинені під час війни в Україні. Усі матеріали Amnesty International із цього приводу, включно з новинами, брифінгами та розслідуваннями, можна знайти за посиланням.
Amnesty International неодноразово закликала притягнути до відповідальності членів російських військ і посадових осіб, відповідальних за агресію та порушення. Ми також вітаємо розслідування Міжнародного кримінального суду, яке триває в Україні. Усебічна підзвітність в Україні вимагатиме узгоджених зусиль ООН та її органів, а також ініціатив на національному рівні відповідно до принципу універсальної юрисдикції.
Примітка: *Імена були змінені.