27 лютого 2020
Свідчення Деніела Балсона, директора з адвокації Amnesty International США у Європі та Центральній Азії, представлені Комісії з прав людини Тома Лантоса при Конгресі США на слуханнях із теми «Права людини в Росії з нагоди п’ятої річниці вбивства Нємцова».
Пане голово Макговерне, пане голово Сміте і члени комісії. Від імені організації Amnesty International у США я дякую комісії за надану можливість представити ці свідчення. 1988 року ми з сім’єю втекли від релігійних переслідувань у Радянському Союзі і прибули до Сполучених Штатів як політичні біженці. І тому можливість виступити сьогодні перед вами – велика честь, як професійна, так і особиста. Я зосереджу свою увагу на порушеннях прав людини російським урядом у Криму, на території України, яку окупував та незаконно анексував уряд Російської Федерації на початку 2014 року.
Після анексії ситуація з правами людини у Криму різко погіршилася. Російська влада у Криму закрила незалежні ЗМІ, обмежила право на свободу вираження думок і розгорнула кампанію переслідувань і утисків проти своїх критиків. Увесь вплив цієї кампанії непропорційно ліг на етнічну кримськотатарську громаду.
Кримські татари вже давно страждають від політики Кремля. 1944 року уряд Радянського Союзу депортував усе кримськотатарське населення у віддалені райони СРСР. Наприкінці 1980-х років близько 250 000 кримських татар повернулися до Криму, склавши 12% населення. Багато членів спільноти публічно критикують російську окупацію й анексію Криму і з недовірою ставляться до російської влади.
Із початку окупації Кремль застосував російське законодавство до Кримського півострова. Ці дії – пряме порушення четвертої Женевської конвенції. Так, кримчан звинувачували в порушенні російських законів, заарештовували російські спецслужби, переводили на російську територію, судили в російських військових судах і засуджували російськими суддями до відбування покарання в російських в’язницях. Одним із таких активістів є правозахисник Емір-Усейн Куку. Російський уряд засудив його до 12-ти років колонії суворого режиму за розслідування випадків насильницького зникнення.
2016 року де-факто влада довільно заборонила діяльність Меджлісу кримськотатарського народу – органу самоврядування, який пропагував культурну спадщину громади та організовував освітні заходи. Роком раніше російська влада примусила закрити всі незалежні кримськотатарські ЗМІ півострова, крім одного.
Громада відреагувала на це, організувавши неформальне об’єднання, відоме як «Кримська солідарність». Асоціація складається з членів сімей затриманих і прагне заповнити цю прогалину за допомогою відважних вчинків різного масштабу. Члени «Кримської солідарності» беруть участь у судових процесах проти своїх близьких і документують їх арешти. Вони публікують свідчення жорстокого поводження щодо своєї спільноти в соціальних мережах. Вони організовують культурні програми і возять дітей своїх сусідів до дитячого садка. Члени групи повідомили про стеження і переслідування з боку влади. Їх зустрічі зривають, а сайт заблокований у Криму. У травні 2018 року їхнього засновника Сервера Мустафаєва заарештували за сфабрикованим звинуваченням, просто за те, що він поставив питання про любов і ненависть у мечеті. Йому загрожує до 25-ти років позбавлення волі.
2017 року кримськотатарські активісти спробували обійти обмеження на їхню можливість протестувати, організувавши індивідуальні демонстрації, відомі як «одиночні пікети». Ці демонстрації цілком легальні за російським законодавством, але влада все одно заарештувала їх учасників. Сімдесятьох активістів притягнули до відповідальності, а засуджені отримали штраф, еквівалентний майже половині середньої місячної зарплати у Криму.
Часом політика російського уряду у Криму найкраще описується як безглузда жорстокість: у серпні 2017 року влада ув’язнила 76-річного чоловіка з хворобою Паркінсона. Його злочин полягав у тому, що він тримав плакат. Часом політика уряду межує з абсурдом. Тарасу Ібрагімову, журналісту фінансованої Конгресом служби Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода, заборонили в’їзд до Росії й окупований Росією Крим до 2054 року. І все ж усі ці випадки об’єднує віра російської влади в безкарність за свої дії і уявлення про те, що все це може бути правильним, – це ті ж самі думки, які мотивували вбивць Бориса Нємцова. Ось, що Конгрес може зробити, щоб похитнути віру Кремля в ці переконання:
Рекомендації:
- Підтримка кримськотатарської громади та мови в Україні: багато кримських татар наразі живуть в Україні, але за межами Кримського півострова. Конгрес повинен закликати Держдепартамент і USAID надати кримськотатарським лідерам додаткове фінансування й можливості для міжнародного обміну інформацією у ЗМІ, громадянському суспільстві, бізнесі та інших життєво важливих секторах.
- Віддати шану правам людини у Криму 18 травня: радянська депортація кримських татар почалася 18 травня 1944 року, і вони залишаються ключовою подією для громади. Тепер, коли Крим зникає з міжнародних заголовків, кримські татари відчувають, що про їх тяжке становище забули. Законодавчі органи всього світу, включно з парламентами України, Канади, Латвії та Литви, визнали 18 травня днем ушанування пам’яті тих, хто постраждали від депортації. Конгрес також повинен розглянути питання про відзначення цього дня як дня вшанування постраждалих від порушень прав людини кримських татар.
- Вимагати повного, безперешкодного і безумовного доступу міжнародних спостерігачів: міжнародні спостерігачі за дотриманням прав людини, включно з місією ООН зі спостереження за дотриманням прав людини в Україні та ОБСЄ, не мають доступу до Криму. Конгрес повинен закликати адміністрацію Трампа забезпечити, щоб дипломати, призначені на службу в усіх відповідних багатосторонніх організаціях, регулярно тиснули на уряд Росії з вимогою дозволити цим незалежним спостерігачам в’їзд до Криму.
- Забезпечити, щоб американські дипломати були присутні на політично мотивованих судових процесах: російська влада часто переміщує кримськотатарських активістів та інших жертв політично мотивованого переслідування в Росію для судового розгляду, що є порушенням міжнародного гуманітарного права. Конгрес повинен закликати дипломатів Держдепартаменту стежити за всіма судовими процесами і зверненнями активістів з Криму.