Photo: SOPA Images

Погіршення ситуації з правами людини у Криму станом на липень 2019 (подання до UNESCO)

У своєму поданні до UNESCO Amnesty International відзначає погіршення ситуації з правами людини в Криму, особливо в контексті свободи слова, мирних зібрань чи об’єднань та інших прав людини з моменту окупації півострова та його нелегальної анексії Росією 2014 року. Відтоді як організація востаннє подала звіт до ЮНЕСКО в березні 2019 року, це погіршення ще більше загострилося, включно з проблемами та випадками, які чи прямо входять до компетенції ЮНЕСКО чи мають прямі наслідки для аспектів, які входять до кількох різних сфер компетенції ЮНЕСКО. Більше деталей можна дізнатися з попередніх заяв Amnesty International.  

Політика утисків, погроз та залякувань активістів та активних представників кримськотатарської спільноти, проукраїнських активістів та публічних діячів, відкритих критиків російської окупації півострова фактично не зменшилась жодним чином. 

Теперішня та майбутня ситуація з правами людини в Криму дає нам підстави для серйозного занепокоєння.

ОБЕМЕЖЕННЯ СВОБОДИ ОБ’ЄДНАНЬ І МИРНИХ ЗІБРАНЬ ВПЛИВАЄ НА РЕАЛІЗАЦІЮ КУЛЬТУРНИХ ТА ІНШИХ ПРАВ

Унаслідок жорсткого обмеження прав на свободу об’єднань та свободу мирних зібрань за останні роки в Криму, можливість людей реалізовувати інші права, включно з культурними, серйозно постраждала.

Меджліс кримськотатарського народу – самоврядна організація кримських татар, яка займається популяризацією кримськотатарської культури і традицій – була безпідставно заборонена у 2016 році відповідно до російського законодавства щодо боротьби з екстремізмом. Раніше Меджліс відігравав ключову роль в організації культурних та освітніх заходів, а також у популяризації кримськотатарської культури та ідентичності. Заборона досі чинна, і відкрита участь у діяльності Меджлісу визначається як кримінальне правопорушення. Щоб дізнатися детальну інформацію про конкретні випадки переслідування та ув’язнення членів Меджлісу, перегляньте попередні заяви Amnesty International. 

Як наслідок, кримськотатарська спільнота зазнає серйозної шкоди. Зокрема, численні культурні та освітні події, які раніше проводилися під егідою Меджлісу, тепер проводити неможливо. Крім того, де-факто влада Криму і далі забороняє, не допускає або зриває будь-які спроби організувати такі заходи, окрім випадків, коли їх організовує чи офіційно «дозволяє» сама де-факто влада.

Яскравий нещодавній приклад – відомий активіст Наріман Джелял, якому 10 травня не дозволили провести неформальну зустріч у кав’ярні, щоб поспілкуватися з батьками школярів про освіту кримськотатарською мовою. За словами активіста, на адміністрацію кав’ярні неофіційно тиснули, щоб вони не допустили перебування учасників на своїй території, через що організаторам довелося скасувати зустріч. 

Це не єдина форма утисків активістів і не перший випадок, коли членам кримськотатарської спільноти не дають можливості провести захід. У той же час Наріман Джелял розповів, що двічі отримував «офіційні» письмові попередження від де-факто влади, у яких його інформували про те, що його намір організувати пам’ятний захід 18 травня (день депортації всього кримськотатарського населення півострова 1944 року) та культурний захід 26 червня (День прапора у кримських татар) розцінюється як намір порушити російське законодавство, цими ж листами його попереджали про можливі правові наслідки таких дій. Це типова практика російської влади, яка вже неодноразово застосовувалась у Криму. Дуже ймовірно, що інші активні члени спільноти також отримували такі попередження, але не заявляли про цей факт публічно.

Інші спільноти та групи, окрім кримських татар, та окремі активісти також стикаються з утисками, заборонами та репресаліями у зв’язку з їхніми спробами скористатися своїм правом на свободу об’єднань та мирних зібрань. Зокрема, прихильникам аполітичного мітингу у столиці Криму Сімферополі, так званої «Монстрації» (популярної театралізованої процесії, у якій використовують сатиричні і часто безглузді слогани, і яка проводиться в багатьох російських містах 1 травня), заборонили організувати захід під приводом, що ця вулиця буде зайнята в той день, на який планувався захід. У Росії також заборонили кілька запланованих Монстрацій 2019 року. Пізніше того ж травня політичний активіст із Сімферополя Олексій Єфремов повідомив про те, що його неформально викликали у де-факто Міністерство внутрішніх справ і словесно попередили, що за ним спостерігають як за людиною, що відома як організатор «незаконних» зібрань.

У той же час численні особи отримали покарання, включно зі штрафами на великі суми та кількаденним ув’язненням (так зване адміністративне затримання), а також зіткнулися з іншими формами репресій від де-факто влади. Серед них – Ролан Османов. Будучи активним місцевим протестувальником, він організував одиночний пікет проти реставраційних робіт у Ханському палаці (Бахчисараї), які, за словами авторитетних експертів у сфері культури, могли пошкодити цю історичну пам’ятку. Невдовзі, 30 квітня, його будинок у селі Урожайне обшукала російська поліція під приводом «перевірки». На думку активіста, це зробили з метою залякати його у зв’язку з діяльністю Османова. 

РЕПРЕСІЇ ПРОТИ РЕЛІГІЙНИХ СПІЛЬНОТ

Де-факто влада продовжує безпідставно переслідувати практикуючих мусульман, насамперед кримських татар, але й інших мусульман теж, використовуючи російське законодавство проти екстремізму та — іще більш жорстке — законодавство для боротьби з тероризмом. Схоже, що ці утиски насамперед застосовуються проти активістів та членів активних місцевих спільнот, які, як вважається, занадто критично чи недостатньо лояльно ставляться до окупаційної російської влади. Приводи для переслідувань, відповідно до російського законодавства, що застосовується: володіння літературою чи іншими матеріалами, які належать до переліку екстремістських у Росії; пропаганда «екстремістських» символів і матеріалів онлайн (зазвичай ідеться про соцмережі) або, у випадках особливо серйозних репресій, непідтверджені звинувачення в участі у спільнотах, що заборонені в Росії як терористичні. Варто відзначити, що в Україні ці матеріали та релігійні групи незаконними не вважаються. 

Конкретні форми репресій: примусові обшуки будинків, що проводяться озброєними правоохоронцями в масках, а також адміністративні і кримінальні провадження, що призводять до штрафів, у в деяких випадках і затримань на період розслідування, а також – у випадках, коли людину підозрюють в участі у рухах «Хізб ут-Тахрір» та «Таблігі Джамаат», що належать до переліку терористичних у Росії, – до тривалих ув’язнень після несправедливого судового розгляду в Росії.

Приклади таких репресій можна знайти в попередніх заявах Amnesty International. Відтоді трапилося багато нових випадків, включно з ситуаціями, коли окремих осіб переслідували за пости в соцмережах, зроблені ще 2013 року (до російської окупації Криму). Серед них – Сеяр Еміров, якого оштрафували на 1500 російських рублів (25 дол. США) за статтею 20.29 російського Кодексу про адміністративні правопорушення («Виготовлення та поширення екстремістських матеріалів»). Інший приклад – шістнадцятирічний Абдураман Абдувелієв, якого 4 квітня 2019 року засудили до шести місяців «обмеження свободи» (вирок, який полягає в обмеженні свободи пересування без утримання під вартою) за те, що він зняв три російські прапори в селі Курське ще у травні 2018 року. Його засудили за статтею 329 Кримінального кодексу РФ («Наруга над … державним прапором Російської федерації»). У квітні російські спецслужби заарештували імама з села Штурмове, Рустема Абілева, який тепер є підозрюваним у справі за статтею 280 Кримінального кодексу РФ («Публічні заклики до екстремістської діяльності») за те, що у своїй проповідницькій діяльності він нібито використовував заборонену літературу. Загалом вже налічується кілька десятків осіб, яких заарештували за підозрою в «терористичній» діяльності (у більшості випадків — за підозрою в участі в русі «Хізб ут-Тахрір») і перевезли до Росії для слідства й суду, що є порушенням міжнародного права.

Члени інших релігійних спільнот також досі зазнають утисків та репресій. На додачу до попередньо зафіксованих випадків утисків архієпископа Климента Православної церкви України (ПЦУ), його заяву про реєстрацію приходу було відхилено у квітні 2019 року під приводом неточностей у поданих документах. Хоча тут дійсно може йтися про неточності, які можна виправити і подати документи знову, у Росії неодноразово траплялися ситуації, коли невеликі або навіть вигадані помилки в документах використовувалися як привід відмовити в реєстрації організації. У той же час де-факто влада висунула вимогу, щоб Православна церква України покинула будівлю Собору святого Володимира та святої Ольги в Сімферополі, заявляючи про своє право на нерухоме майно, оскільки період оренди приміщення ПЦУ закінчився.

На додачу до повідомлень про безпідставне переслідування невизнаних релігійних груп за місіонерську діяльність у Криму, за інформацією ЗМІ, у травні 2019 року трьох осіб, які називали себе Севастопольським християнським центром у Кемерово, оштрафували на 5000 російських рублів (80 дол. США) кожного.

СВОБОДА ПРЕСИ ТА ПРИДУШЕННЯ СВОБОДИ СЛОВА ОНЛАЙН

Після анексії Криму російська влада придушила чи змусила покинути півострів усі незалежні ЗМІ через утиски та переслідування окремих осіб, або ж позбавляючи ЗМІ ліцензій на трансляцію чи публікацію відповідно до російських правил реєстрації медіа. Доступ до незалежних онлайн- та інших ресурсів обмежили відповідно до російського законодавства, без судового розгляду та в умовах відсутності будь-яких захисних засобів, які б забезпечили свободу ЗМІ. З моменту подання останнього звіту Amnesty International ситуація зі свободою медіа стала ще гіршою, а кількість видань, до яких інтернет-провайдери в Криму блокують доступ, продовжує зростати.

Усі ці тенденції надзвичайно тривожні, і якщо ситуацію не змінити і не вжити заходів щодо всіх порушень прав людини, що відбулися чи відбуваються в Криму, міжнародна спільнота так і лишатиметься мовчазним свідком швидкого погіршення сутуації з правами людини на півострові.