Білоруські медичні працівники/ці, які брали участь в антиурядових демонстраціях або ж наважилися публічно говорити про загибель і поранення протестувальників/ць, стикнулися з жорстокими репресіями з боку влади. У новому брифінгу Amnesty International розповідає, як незважаючи на хронічну нестачу кадрів десятки медичних працівників/ць звільнили за критику уряду або участь у демонстраціях, при цьому багато хто з них втратили можливість працювати в галузі медицині, а ще більше – отримували погрози.
«Білоруські медпрацівники/ці опинилися на передовій кризи прав людини, вони і надавали постраждалим протестувальникам/цям медичну допомогу, і викривали спроби влади применшити масштаби кровопролиття. Багато з них заплатили високу ціну за свою порядність, втративши засоби до існування, а в деяких випадках і свободу», – заявив Брюс Міллар, заступник директора Amnesty International із кампаній у регіоні Східної Європи та Центральної Азії. За його словами, «етерпимість білоруської влади до мирного інакомислення підриває систему охорони здоров’я в умовах глобальної пандемії».
Масові звільнення
У брифінгу, що демонструє, як масові звільнення призвели до катастрофічної ситуації в багатьох медичних установах, особливо у провінції, Amnesty International наводить історії чотирьох медпрацівників/ць. Їхні справжні імена та прізвища, міста проживання й навіть назви лікарень, у яких вони працювали, приховані з міркувань безпеки.
«Влада Білорусі не дбає про право людей на здоров’я та інші права людини. Реакція влади на будь-яку мирну незгоду-насильство і жорстокі репресії. Лікарі й медсестри виявилися серед тих, хто заплатили неймовірну людську ціну за свій професіоналізм і прояв співчуття», – заявив Брюс Міллар.
Багато з тих, хто за минулий рік зазнали репресій, усе ще переживають травматичний досвід надмірного застосування сили міліцією. Галина, медсестра й багаторічна прихильниця опозиції, так у розмові з Amnesty International описувала те, свідком чого вона стала в серпні 2020 року: «Я бачила всіх цих покалічених людей – із переламаними кістками, розірваними обличчями, опухлими головами розміром з повітряну кулю. Нам не дозволяли письмово фіксувати травми й постійно погрожували».
Галина приєдналася до протестів, на яких була «пліч-о-пліч із іншими лікарями/ками й медсестрами», але після короткочасного арешту у вересні 2020 року, адміністрація лікарні наказали їй звільнитися за власним бажанням. Вона відмовилася, і через два дні, по дорозі з роботи додому, її зустріли двоє чоловіків в цивільному, які пообіцяли, що її діти зникнуть, якщо вона не припинить привертати увагу. Боячись за безпеку своєї сім’ї, Галина звільнилась і з тих пір так і не змогла знайти нову роботу.
«Мені відмовляли скрізь, куди б я не зверталася. Навіть коли я намагалася влаштуватися на елементарну роботу, на яку брали всіх. Мабуть, навпроти мого імені стояла червона галочка», – розповіла Галина.
Притягнення до відповідальності за розкриття інформації
У листопаді 2020 року мирний протестувальник Роман Бондаренко помер у лікарні після жорстокого побиття в міліцейській дільниці. Офіційні особи заявили, що травми Бондаренко були нанесені в ході вуличної бійки і що сам він у момент смерті був п’яний. Лікар-анестезіолог Артем Сорокін, який брав участь у спробах його врятувати, спростував цю версію і поділився медичним висновком про стан Бондаренка з журналісткою Катериною Борисевич. Обидвох засудили за «розголошення лікарської таємниці»; Сорокіна оштрафували й засудили до умовного тюремного ув’язнення, а Борисевич, яка також була оштрафована, засудили до шести місяців колонії суворого режиму.
«Уряд Олександра Лукашенка систематично руйнує найцінніші інститути білоруського суспільства – від культурних організацій і студентських спілок до журналістської й медичної спільнот. Ми закликаємо світових лідерів, міжнародне спільноту і фахівців/чинь у сфері охорони здоров’я в усьому світі не ігнорувати цю ситуацію і виступити проти репресій у Білорусі», – заявив Брюс Міллар.
Брифінг є частиною глобальної кампанії солідарності Amnesty International #StandWithBelarus, яка стартувала 27 січня 2021 року з публікації доповіді про те, як білоруська влада використовувала систему правосуддя для переслідування постраждалих від тортур, а не злочинців.