AFP/Getty Images

Права людини в умовах пандемії COVID-19 (гайд)

Джерело: Amnesty International в Іспанії
17 березня 2020

Ужиті заходи мають включати особливі положення щодо вразливих верств населення, таких як: мігрант(к)и; жінки, які постраждали від гендерно зумовленого насильства; та люди, чий дохід скоротився через кризу. 

Враховуючи глобальну кризу, із якою ми зіштовхнулися в сфері охорони здоров’я, та після оголошення Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) пандемії через поширення коронавірусної інфекції COVID-19, важливо з самого початку зробити права людини невід’ємною частиною всіх заходів із боротьби, підготовки до боротьби, стримування та лікування хвороби для того, щоб краще захистити громадське здоров’я та підтримати групи населення й окремих людей, що опинилися в найбільшій небезпеці. 

Хоча держави й запровадили певні обмеження окремих прав людини задля захисту громадського здоров’я в умовах пандемії коронавірусної інфекції COVID-19 (наприклад, оголошення надзвичайного стану в Іспанії), такі обмеження повинні відповідати загальним стандартам прав людини. 

«Ми знаємо, що наразі опинились в екстраординарній ситуації, що вимагає відповідних дій. Ми визнаємо та вітаємо зусилля різних груп, особливо всього медичного персоналу, які докладаються для полегшення та, наскільки це можливо, виправлення ситуації. І, певна річ, повинні вживатись заходи з зупинення поширення вірусу та захисту людей, особливо тих, що належать до вразливих груп. Але важливо пам’ятати, що дотримання прав людини це не привілей, який може почекати до того часу, поки не буде мінімізована загроза для громадського здоров’я. Права людини мають бути в центрі всіх заходів і прийнятих рішень», – наголошує Естебан Бельтран, директор Amnesty International в Іспанії.

ГАЙД ІЗ ПРАВ ЛЮДИНИ В ЧАСИ КРИЗИ

Профілактичні заходи

У різних державах та за різних умов реакція на кризу може відрізнятися. Однак важливо пам’ятати, що обмеження, запроваджені через пандемію, становлять загрозу для прав людини, тому держави зобов’язані вживати невідкладні заходи для мінімізації цієї загрози. Серед них:

1. Карантини, зокрема ті, що зачіпають права на свободу та безпеку особи, прийнятні лише тоді, коли вони застосовуються на недискримінаційний основі. Якщо ж вони вже діють, як це відбувається зараз, такі заходи повинні відповідати ситуації та мати законне обґрунтування. Вони мають бути обмежені в часі та періодично переглядатися. Якщо ж існує вибір між кількома можливими варіантами обмежувальних заходів, варто обрати менш жорсткі.

2. Те саме стосується й обмежень та заборон на подорожі, які зачіпають право на свободу пересування. На період запровадження такі заходи повинні бути законними, обґрунтованими та відповідати ситуації. Тому вибір також має робитися на користь заходів, що є недискримінативними та мінімально обмежувальними. 

3. Держави повинні забезпечити всім постраждалим особам та спільнотам доступ до чіткої, доступної, своєчасної та змістовної інформації щодо природи та масштабів загрози здоров’ю; можливого застосування заходів зі зменшення ризиків; можливих наслідків та заходів із реагування на пандемію, що тривають. Згідно з деякими свідченнями, окремі держави, такі як Китай та Іран, у відповідь на коронавірус запровадили обмеження на розповсюдження інформації про хворобу та недооцінюють ризики і масштаби її поширення. Якщо реакція держави на коронавірус заснована на обмеженні доступу до інформації, недостатній прозорості та цензурі, то влада ризикує підірвати право на «пошук, отримання і розповсюдження інформації та ідей будь-якого виду», а також право на доступ до інформації про здоров’я. Окрім того, таким чином вони ставлять під загрозу ефективність реакції системи охорони здоров’я.

4. Держави повинні забезпечити кожній людині доступ до інструментів соціального захисту, у тому числі до оплачуваних лікарняних; медичних послуг; відпусток по догляду за дітьми чи особами на утриманні на випадок їхньої хвороби або на період карантину; а також відпусток для догляду за дітьми, які не ходять до школи через карантин. Деякі з заходів, вжитих для покращення громадського здоров’я, можуть негативно вплинути на право на працю та права робітників/-ць і призвести до того, що люди з непостійним працевлаштуванням постраждають найбільше. До цієї категорії також належать трудові мігрант(к)и; люди, що працюють у незахищених умовах на непостійних місцях роботи, що є типовим для економіки попиту (люди, що виконують одноразову роботу, або роботу з визначеними строками); люди з низькими доходами; мігрант(к)и, які не мають постійного статусу; люди, які працюють у «неформальному» секторі економіки. Держави повинні забезпечити ці групи населення пільгами, передбаченими системою соціального захисту.

5. Працівники/-ці системи охорони здоров’я знаходяться на передовій боротьби з пандемією, оскільки вони повинні продовжувати надавати послуги, попри на ризики, які існують особисто для них та їхніх сімей. Серед таких ризиків: можливість зараження коронавірусом при виконанні службових обов’язків, понаднормове робоче навантаження, психологічний стрес та виснаження. Для забезпечення роботи лікарів/-рок, медичного персоналу середньої ланки та інших осіб, залучених до боротьби з пандемією, їх необхідно забезпечити відповідним і якісним обладнанням особистого захисту, інформацією, тренінгами та психологічною підтримкою. Такими ж мають бути дії щодо захисту працівників/-ць інших професій, які знаходяться в зоні ризику, таких як охоронці та працівники/-ці тюремної системи; працівники/-ці правоохоронних органів, які відповідають за впровадження та нагляд за виконанням заходів із захисту громадського здоров’я; працівники/-ці приватного сектору, які працюють над забезпеченням доступу до базових послуг. Держави повинні забезпечити створення механізмів для надання допомоги родинам медичного персоналу та іншим сім’ям, члени/-кині яких заразилися коронавірусом або померли через цю хворобу в результаті своєї особливої вразливості до зараження коронавірусом.

Доступ до медичної допомоги для постраждалих. 

У відповідності до міжнародних стандартів з дотримання права на здоров’я, медичні засоби, установи та послуги, у тому числі доступ до лікування та майбутніх вакцин і ліків від коронавірусу, повинні бути доступними в необхідній кількості для всіх, особливо для найбільш вразливих та знедолених груп населення, які мають отримати до них доступ на недискримінаційній основі. 

6. Медична допомога повинна бути доступна для кожної людини. Це означає, що держави повинні співпрацювати з усіма зацікавленими сторонами (включно з фармацевтичними компаніями) для досягнення цієї мети, за умови того, що цей процес ґрунтуватиметься на дотриманні прав людини. 

7. Право на здоров’я включає в себе і фізичне і психологічне здоров’я. Держави повинні забезпечити надання психосоціальної підтримки для реагування на можливий вплив пандемії коронавірусу та подальших захоів стримування на ментальне здоров’я (наприклад, тривожність чи депресія) .

8. Вразливі групи населення. Згідно з інформацією ВООЗ, люди похилого віку та люди, які мають проблеми зі здоров’ям (наприклад, астму, діабет чи хвороби серця), є особливо вразливими до зараження коронавірусом у серйозній формі. З огляду на це, держави повинні зробити все можливе для того, щоб захистити їх. Важливо також пам’ятати, що існують й інші вразливі групи. Люди, які живуть за межею бідності та мають обмежений доступ до профілактичних заходів (включно з масками та засобами дезінфекції); люди, які живуть на вулиці, і тому стикаються з великими труднощами у процесі самоізоляції; мігрант(к)и, які не мають постійного статусу; люди з низьким доходом та незахищеним працевлаштуванням; люди, які не мають іншого вибору, окрім як працювати з особами, що не мають доступу до належних засобів профілактики (наприклад, у в’язницях чи в робочому середовищі, яке створює ризики для здоров’я); люди без належного доступу до води та гігієни. Влада повинна приділяти особливу увагу всім цим групам, а їхні потреби повинні в повному обсязі братися до уваги при формуванні планів і стратегій, щоб представники/-ці цих груп могли отримати недискримінаційний доступ до тих самих послуг, що й інші групи населення.

9. Жінки та дівчата також можуть зіштовхнутися зі специфічним та надмірним упливом. Хоча станом на зараз не існує детальної статистики щодо впливу коронавірусу залежно від гендеру, досвід попередніх надзвичайних подій у сфері охорони здоров’я демонструє, що жінки, які складають більшість тих, хто працюють у галузях надання інформаційних послуг та охорони здоров’я, були вразливішими до поширення хвороб та могли зіштовхнутися з більшими проблемами через гендерну нерівність у доступі до медичних послуг та процесу прийняття рішень. Окрім того, усі заходи з попередження поширення коронавірусу повинні включати гендерний аналіз для забезпечення прав жінок та дівчат на захист та отримання належної підтримки. Ідеться, зокрема, про те, аби в період пандемії продовжувалася робота з жінками, які постраждали від гендерно зумовленого насильства.

10. Солідарність та співпраця потрібні зараз необхідніші, як ніколи. У часи кризи системи охорони здоров’я, із якою ми зараз зіштовхнулись, визначальними є міжнародна співпраця та солідарність. Уряди, що мають економічні та технічні можливості, повинні допомагати у підготовці та подоланні спалаху хвороби тим, хто мають менші ресурси. Так само держави повинні надавати іншим державам та міжнародним організаціям оновлену інформацію щодо рівня й наслідків поширення коронавірусу на національному рівні та інформацію щодо можливого лікування коронавірусу, яку вони мають. 

Іспанія – одна з держав, яка наразі має найбільшу кількість підтверджених випадків зараження коронавірусом.  

Amnesty International повністю усвідомлює серйозність ситуації у сфері охорони здоров’я в Іспанії, а також поінформована про необхідні заходи, які вживаються урядом Іспанії та місцевими органами влади для захисту громадського здоров’я.

Хоча уряд підписав велику кількість міністерських наказів щодо підсилення системи охорони громадського здоров’я, Amnesty International закликає владу продовжувати скоординовану роботу з метою негайного запровадження заходів зі збільшення людських та матеріальних ресурсів, необхідних для гарантування доступу й реалізації права на здоров’я в часи надзвичайної ситуації у сфері охорони здоров’я. Уряд повинен негайно підвищити захищеність медперсоналу від потенційної загрози зараженням коронавірусом, це включає захисне спорядження та збільшення кількості скрінінгових тестів.

Amnesty International також занепокоєна становищем людей із вразливих груп, що додатково погіршується в Іспанії поточною глибокою кризою громадського здоров’я. Через це Amnesty International знову заявляє, що кожна людина в цій країні повинна мати доступ до медичних послуг без дискримінації, у тому числі й мігрант(к)и з невизначеним статусом та особи, які на законних підставах об’єдналися зі своїми родинами в Іспанії, як це визначено в рекомендаціях ООН. Так само влада повинна надавати інформацію щодо попередження поширення коронавірусу, а також забезпечити доступ до скрінінгових тестів та лікування в центрах тимчасового перебування для мігрантів/-ок (Centros de Estancia Temporal de inmigrantes, CETI), центрах утримання іноземних громадян/-ок (Centro de Internamiento de Extranjeros, CIE) та, серед іншого, тюрмах. Також необхідно гарантувати захист медичного персоналу, який працює з вищезазначеними групами осіб. 

Amnesty International закликає центральні та регіональні органи влади посилити заходи соціального та економічного захисту, спрямовані на підтримку базово необхідних прав (включно з правами на житло та їжу) осіб, які опинилися в особливо загрозливому становищі та осіб, чиї прибутки скоротились через кризу. Це питання особливо нагальне, коли йдеться про людей, що живуть на вулиці, яких влада повинна помістити в місце, де буде захищено їхнє права на здоров’я. 

Щодо жінок, які постраждали від гендерно зумовленого насильства, Amnesty International закликає владу в контексті заходів з обмеження руху та ізоляції таких жінок удома забезпечити для них телефонну підтримку та інформування щодо наявних ресурсів для їхнього захисту та гарантування негайного реагування, яке може бути надане їм за потреби.

«Хоча саме держава має обов’язок поважати, захищати та забезпечувати право на здоров’я, окремі особи та приватний сектор також мають обов’язки. Тому Amnesty International закликає невідкладно та відповідально виконувати рекомендації керівних інстанцій охорони здоров’я. Це криза, яку ми можемо подолати лише якщо будемо працювати разом навіть в умовах дистанціювання, забезпечимо співпрацю та догляд одне за одним», – наголошує Марта Мендіола, голова секції економічних, соціальних та культурних прав Amnesty International в Іспанії.