Автор: Ніколас Бекелін, регіональний директор Amnesty International
19 грудня 2019
Допис Месута Езіла в соціальних мережах про політичну ситуацію в Сіньцзяні викликав гнівну реакцію з боку китайської влади. Пекін відкинув звинувачення футболіста «Арсеналу» щодо переслідування в Китаї здебільшого мусульманської меншини уйгурів як «неправдиву новину». Тимчасом матч «Канонірів» було вирізано з розкладу державного телебачення, а китайські футбольні команди, як повідомляється, спалюють футболки з символікою «Арсеналу» на знак протесту проти коментарів гравця.
Amnesty International детально документувала ситуацію в Сіньцзяні протягом кількох останніх років. Ми проінтерв’ювали понад 400 людей поза межами Китаю, чиї рідні в Сіньцзяні досі вважаються зниклими безвісти, а також осіб, які повідомили, що зазнали катувать під час перебування в китайських таборах ув’язнення. Ми також зібрали супутникові фотографії таборів та проаналізували офіційні китайські документи, які описують програму масового інтернування. І ось, що відбувається насправді.
1. Табори масового інтернування
Згідно з оцінками, в таборах інтернування у Сіньцзяні, на північному заході Китаю, утримується один мільйон людей, які сповідують переважно іслам, як-от уйгури та казахи. Уряд неодноразово заперечував існування таборів, описуючи їх натомість як добровільні центри «трансформації через освіту». Але люди, яких туди відіслали, не мають права оскаржувати це рішення.
2. Жорстокі умови
Кайрат Самаркан був одним із тих, кого відіслали до табору ув’язнення в жовтні 2017 року, після його повернення в Сіньцзян із Казахстану. Він розповів Amnesty International, що при першому затриманні йому на голову вдягнули мішок, на руки й ноги — кайдани, а потім змусили стояти в одному положенні дванадцять годин. За його словами, затриманих також змушують співати політичні пісні та скандувати «Хай живе Сі Цзіньпін» (президент Китаю) перед їжею, інакше їм загрожує суворе покарання.
3. Затриманих доводять до межі
Рішення про «трансформацію» ув’язнених ухвалює влада. На тих, хто чинять опір або не демонструють достатнього прогресу, чекають покарання — від словесного насилля до позбавлення їжі, одиночного ув’язнення та побоїв. Існують свідчення про смерті в таких місцях, зокрема й самогубства тих, що не змогли перенести жорстоке поводження.
4. Приховування інформації
Влада Китаю запросила Месута Езіла в Сіньцзян особисто «поглянути» на ситуацію. Це пастка: уряд уже організував десятки пропагандистських турів у потьомкінському стилі для наївних іноземців, перешкоджаючи візитам до регіону незалежних експертів/-ок ООН, переслідуючи іноземних журналістів/-ок та доручаючи місцевим чиновникам зберігати програму масових ув’язнень у секреті.
5 «Антитерористичний» аргумент Китаю
Китайський уряд аргументує необхідність своїх крайніх заходів запобіганням релігійному «екстремізму» та, як вони заявляють, «терористичній діяльності». Їхня позиція щодо етнічних меншин Сіньцзяна посилилася після низки жорстоких випадків у столиці Урумчі 2009 року та ножових нападів на залізничному вокзалі Куньмін на південному заході Китаю 2014 року. Це аж ніяк не виправдовує довільне затримання сотень тисяч людей. Натомість минулого місяця експерт(к)и ООН дійшли висновку, що політика Китаю в Сіньцзяні насправді може «погіршити будь-який ризик безпеки».
6. Арешт за відрощування бороди
Переслідування мусульман Сіньцзяна посилилося з моменту прийняття 2017 року закону, згідно з яким люди можуть бути названі «екстремістами» з таких причин, як відмова від перегляду телевізійних програм чи «незвичайна» борода. Згідно з законом, носіння вуалі чи хустки, регулярна молитва, піст або уникнення алкоголю може також вважатися «екстремістським».
7. Держава нагляду
Кожна людина в Сіньцзяні – під ризиком затримання. Цей регіон укритий камерами спостереження з функцією розпізнавання облич, що підкріплюється використанням штучного інтелекту та масовим збором ДНК. Повсюдні перевірки безпеки є частиною повсякденного життя, а влада шукає мобільні телефони підозрілого вмісту.
Люди можуть також потрапити під підозру через рутинний моніторинг повідомлень, що надсилаються у додатках, як-от «WeChat». Сірлас Калімхан розказав, що встановив «WhatsApp» на телефоні свого батька та перевірив його текстовим повідомленням: «Привіт, тату». Пізніше поліція запитала в батька, чому в нього на телефоні встановлений «WhatsApp». Згодом його відіслали до «табору перевиховання».
8. Рідні бояться говорити
Від рідних приховують долю більшості затриманих, тоді як ті, хто розповідають щось, самі ризикують бути затримані. Щоб не викликати подібних підозр, уйгури, казахи та інші групи в Сіньцзяні налагоджують зв’язки з друзями та родиною поза межами Китаю. Вони попереджають знайомих, щоб ті не дзвонили та видаляли сторонні контакти з додатків соцмереж.
9. Темний відголосок минулого
Табори — це місця промивання мізків, катувань та покарань, які співвідносяться з найтемнішими годинами епохи Мао, коли будь-хто, кого запідозрювали в недостатній вірності державі чи Комуністичній партії Китаю, могли опинитися в сумнозвісних трудових таборах Китаю. Мусульманські етнічні меншини в Сіньцзяні живуть у постійному страху за себе та своїх ув’язнених родичів.
10. Важлива позиція
Хоч «Арсенал» і розкритикували за те, що він не підтримав Езіла, технічно компанії не зобов’язані засуджувати порушення прав людини. Вони повинні лише пересвідчуватися, що не спричиняють, не сприяють та не отримують вигоди від подібних порушень.
Однак спробам Китаю нав’язати потужну цензуру за кордоном слід протистояти. Езіл зайняв важливу позицію, виступаючи на підтримку осіб, які стикаються з жорстоким переслідуванням у Сіньцзяні. І його втручання спричинило глобальне усвідомлення однієї з найсерйозніших криз прав людини сучасності. «Арсенал» має право мовчати, проте право Езіла на свободу вираження поглядів має зберігатися.
Цей матеріал було спершу оприлюднено на британському ресурсі inews.
У липні 2017 року влада Китаю звернулася до Єгипту із запитом вислати декілька сотень уйгурів, які знаходились на території Єгипту. Серед них опинився Їліясицзян Рехеман. Його дружина Майрініша дізналася, що Їліясицзяна повернули назад до китайського регіону Сіньцзян, де масово проживають уйгури. Майрініша підозрює, що її чоловіка відправили до одного з таємних таборів для перевиховання, де китайська влада «промиває мізки» уйгурам своєю пропагандою.
ПІДПИШІТЬ ПЕТИЦІЮ, АБИ ПОВЕРНУТИ
ЇЛІЯСИЦЗЯНА ДО РІДНИХ