4 лютого 2020
19 лютого, більш ніж через два роки після першого затримання, 11 правозахисників/-ць заслухають вирок суду за звинуваченням, яке може призвести до тюремного ув’язнення строком до 15 років. Одна річ у цій справі не підлягає жодному сумніву: ці люди не зробили нічого поганого.
Хто вони?
Налан Еркем – юристка. Вона була членкинею ради директорів Асоціації адвокатів Ізміра протягом 2002-2004 років, коли підтримувала проєкт «Роль адвокатів у запобіганні тортурам». Як учасниця Citizens Assembly вона виконувала ключові консультаційні функції і була членкинею його ради директорів. Вона також була членкинею Amnesty International у Туреччині з перших днів її створення 2001 року. Вона здійснила багато важливих проектів в області прав людини, а також написала кілька доповідей, заснованих на її роботі.
Ількнур Устюн закінчила філософський факультет Університету Анкари. Вона була головою Анкарського відділення жіночої організації KADER і активно брала участь у різних жіночих ініціативах. Вона також є координаторкою Європейського жіночого лобі в Туреччині та координаторкою жіночої коаліції. Вона працює над тим, щоб розробити модель для місцевої влади щодо включення гендерної рівності в їхню діяльність і прагне змінити закони, щоб включити рівність між жінками і чоловіками. Вона також пише тематичні матеріали для наукових та інших видань.
Вели Аку вивчав політологію й державне управління, а також здобув ступінь магістра в галузі прав людини. Із 2009 року він є членом правління Асоціації «Порядок денний в галузі прав людини», а з 2010 року – членом Amnesty International. Із 2010 року він обіймав посади в різних національних, міжнародних організаціях громадянського суспільства та агентстві ООН. Із 2015 року він займається питаннями міграції та переміщення населення в південно-східній Туреччині.
Пітер Штудтнер – позаштатний тренер з цілісної трансформації безпеки і ненасильницьких конфліктів для правозахисників і організацій, фотограф-документаліст і кінорежисер із Німеччини. Наразі він працює в галузі цілісної безпеки здійснюється в рамках стипендії Digital Integrity програми Digital Defenders організації Hivos (Нідерланди), а також у рамках різних програм навчання й підтримки KURVE Wustrow – Центру навчання й нетворкінгу з ненасильницьких дій (Німеччина), що надає підтримку правозахисникам і організаціям по всьому світу.
Іділь Есер була директоркою Amnesty International у Туреччині на момент її затримання. Іділь працювала у відомих неурядових організаціях Туреччини, таких як Фонд історії та Citizens Assembly (тоді називалася Гельсінською громадянською асамблеєю). Зараз вона працює в норвезькому правозахисному центрі університету Осло як дослідниця.
Алі Гараві – консультант зі стратегії і письменник. Після десяти років консультування та розробки програмного забезпечення в комерційному секторі він перейшов на керівні ролі в неприбутковому секторі; сприяючи впровадженню технологій у секторі реабілітації та профілактики тортур, а також керуючи програмами та проектами з розробки основних стратегій, забезпечення безпеки та стійкості для правозахисного кола. Із 2014 року Алі співпрацює в якості багатьма правозахисними організаціями та організаціями з питань розвитку (включно з Front Line Defenders, Amnesty International, SIDA і Hivos) як незалежий консультант із з метою сприяти новаторським рішенням у галузі підтримки та забезпечення прав людини й розвитку.
Неджат Таштан – активіст і захисником прав людини з більш ніж 30-річним досвідом, бере участь в управлінні та консультативних радах багатьох правозахисних і антидискримінаційних НУО. Він є одним із засновників Фонду з прав людини Туреччини і був помічником генерального секретаря Асоціації з прав людини у 2004-2006 рр., членом правління якої він досі лишається. Неджат – експерт із расових, етнічних, релігійних прав, прав людей із інвалідністю, свободи мирних зібрань та асоціацій, а також права на справедливий судовий розгляд. Він є одним із засновників і координатором Асоціації з моніторингу рівних прав.
Шейхм Озбеклі – адвокат, активно займається питаннями прав людини в правозахисній організації «Правозахисна ініціатива», а також у правозахисному центрі Асоціації адвокатів Діярбакира.
Гюнал Куршун – юрист і вчений. До звільнення у зв’язку з непердбачуваними обставинами він працював викладачем на юридичному факультеті Університету Чукурова в Адані, Південна Туреччина. Він є провідним вченим-юристом, який працює з такими питаннями, як Міжнародний кримінальний суд (МКС) і злочини на грунті ненависті. Він є членом Amnesty International у Туречинні, членом ради директорів і колишнім президентом Асоціації «Порядок денний в області прав людини», що розташована в Ізмірі.
Озлем Далкиран – письменниця, перекладачка й активістка, а також досвідчена і видатна правозахисниця. Вона є членкинею-засновницею, колишньою головою медійного відділу та колишньою директоркою Amnesty International у Туречині, а також членкинею Citizens Assembly.
Танер Килич – один із засновників і голова правління Amnesty International у Туреччині на момент арешту. Він також є адвокатом, який спеціалізується на правах біженців і веде роботу в області прав людини в Туреччині протягом багатьох десятиліть. Зараз він – почесним голова Amnesty International у Туреччині.
Що вони зробили?
Вони не зробили нічого поганого. Вони виступали за права людини в Туреччині.
Усі 11 – включно з колишньою головою, екс-директоркою та кількома членами/-кинями Amnesty в Туреччні, а також захисницями прав жінок – стикаються з абсурдними звинуваченнями в «тероризмі» без будь-яких достовірних доказів, які мали би бути представлені під час десяти слухань.
Із моменту їхнього затримання 2017 року понад два мільйони людей по всьому світу виступили на їхній захист і з вимогою за справедливого судочинства. Зараз, коли цей несправедливий судовий процес добігає кінця, ми просимо вас приєднатися до нас і висловити солідарність 11-м активіст(к)ам перед винесенням вироку. Зробити це можна за посиланням (сайт англійською мовою).
Зрештою, коли тих, хто захищають наші права, примушують замовкнути, ми всі в небезпеці.
Коли вони були заарештовані і в чому їх звинувачують?
Танер Килич, тодішній голова Amnesty в Туреччині, був заарештований у своєму будинку в Ізмірі вранці 6 червня 2017 року. Три дні потому його помістили під варту за звинуваченням у тому, що він є членом так званої терористичної організації Fethullah Gülen, яку уряд звинувачує в тому, що вона є натхненником спроби насильницького перевороту 2016 року. Без будь-яких доказів влада стверджувала, що Танер завантажив ByLock (захищений додаток для обміну повідомленнями), який, за словами уряду, використовувався групою для зв’язку.
Майже місяць по тому, 5 липня, десять правозахисників/-ць («Стамбульська десятка») були затримані в готелі на острові Бююкада у Стамбулі, де вони брали участь у семінарі з питань благополуччя й цифрової безпеки. Влада звинуватила їх в участі в таємній нараді. Вісьмох із десяти захисників/-ць помістили під варту на підставі цих звинувачень.
Іділь Есер, Гюнал Куршун, Озлем Далкиран, Вели Аку, Алі Гараві, Пітер Штудтнер, Налан Еркем і Ількнур Устюн провели 99 днів у попередньому ув’язненні, перш ніж їх звільнили під заставу на першому слуханні у справі 25 жовтня 2017 року в Стамбулі.
Суд також вимагав, щоб звинувачення Танера було передано в Стамбул і об’єднано зі справою «Стамбульської десятки», стверджуючи, що Танер керував «таємною зустріччю на острові Бююкада», хоча він у той час перебував у в’язниці. На першому слуханні справи Танера в Ізмірі, яке відбулося наступного дня 26 жовтня, суд задовольнив прохання Стамбульського суду про передачу справи, об’єднавши два окремих звинувачення в одну справу в Стамбулі. Суд також постановив продовжити попереднє ув’язнення Танера. Відтоді ця справа отримала назву «Бююкадський процес».
Прокурор додав інформацію та документи, знайдені на комп’ютерах, вилучених у «стамбульської десятки», що свідчать про законну правозахисну діяльність. До них відносяться: кампанія з припинення продажу сльозогінного газу в Туреччину та інші документи Amnesty International, подача заявки на грант для правозахисного проекту й кампанія за звільнення з-під варти голодуючих учителів/-ьок.
Amnesty International підготувала детальний аналіз обвинувального висновку, у якому розглядаються всі звинувачення, висунуті проти 11-х активістів/-ок.
Останнє слухання
На останньому слуханні в листопаді 2019 року державний обвинувач представив свій остаточний висновок, що вимагає засудити Танера Килича за «членство в терористичній організації», а Іділь Есер, Озлем Далкиран, Гюнал Куршун, Вели Ачу й Неджата Таштана за «свідоме і добровільне сприяння терористичної організації». Він також просив суд виправдати Налану Еркем, Ількнур Устюн, Шейхма Озбеклі, Алі Гараві та Пітера Штудтнера.
Обвинувальний висновок виглядає як копія обвинувального акту, що відтворює необгрунтовані звинувачення – помилковість яких була доведена під час різних слухань – так, ніби всього процесу не відбувалося.
Що може відбутися на останньому слуханні?
У ході судового розгляду держобвинувачення не доказало своєї правоти щодо 11 правозахисників/-ць. Щоб правосуддя відбулося, усі 11 осіб повинні бути виправдані. Щодо них узагалі не мало відбуватися розслідування, не кажучи вже про ув’язнення або судове переслідування.
19 лютого суд може прийняти рішення проігнорувати клопотання прокурора про винесення обвинувального вироку і виправдати всіх. Окрім того, прохання прокурора виправдати п’ятьох захисників/-ць також не є гарантією того, що їх таки виправдають. Усі 11 осіб як і раніше знаходяться під загрозою засудження й тюремного ув’язнення.
Якщо хто-небудь із 11-х правозахисників/-ць будуть засуджені, навіть якщо вони не повернуться до в’язниці через час, проведений у попередньому ув’язненні, це буде величезним ударом для окремих осіб і для незалежного громадянського суспільства в Туреччині.
Четверо з 11 захисників/-ць – адвокати. Якщо вони будуть засуджені, і ці вироки підтвердить апеляція, вони втратять ліцензію і більше не зможуть займатися юридичною практикою.
Яким би не був вирок, він, швидше за все, він буде оскаржений, і ризики лишатимуться до тих пір, поки всіх обвинувачених не виправдає апеляційний суд, який може винести рішення через роки після рішення суду першої інстанції.
Солідарнсіть із правозахисниками/-цями
Ця справа отримала відгук у всьому світі. Понад 2 000 000 людей підписали петицію з вимогою звільнити з в’язниці і зняти абсурдні звинувачення щодо 11-х активістів/-ок.
Уряди, установи та політичні представники/-ці з усього світу, а також численні артист(к)и і знаменитості, включаючно з Зої Кравіц, Беном Стіллером, Марком Руффалом, Вупом Голдбергом, Заком Галіфіанакісом, Енні Леннокс, Боно, Пітера Габріеля, Жюльєтту Бінош, Джейн Біркін, Анжелікою Кідж, Патріком Стюартом, Стінгом, Катрін Деньов і Ай Вейвеєм, закликали звільнити активістів/-ок, коли вони перебували в попередньому ув’язненні, а також зняти з них абсурдні обвинувачення.
Що ви можете зробити?
Міжнародна підтримка з усього світу надихає 11-х активістів/-ок продовжувати свою роботу. ДОЛУЧАЙТЕСЯ ТУТ!