6 листопада 2019
Міжнародна спільнота має публічно засудити погіршення ситуації з правами людини в Ірані під час оглядової сесії на Раді ООН в Женеві, яка відбудеться 8 листопада, заявили сьогодні в Amnesty International.
Організація закликає держави, які беруть участь в Універсальному періодичному огляді Ірану (УПО), висловити осуд із приводу широкомасштабного поширення порушень прав людини та дати конкретні рекомендації іранській владі щодо їх подолання.
Майбутня оглядова сесія ООН по Ірану надає вирішальну можливість для міжнародної спільноти сформулювати сильне й чітке повідомлення іранській владі про те, що таке нехтування правами людини не зійде їм із рук
Філіп Лютер, Amnesty International
«Від жахливих показників смертної кари і до безупинних переслідувань правозахисників/ць, дискримінацї проти жінок і меншин, злочинів проти людяності, – перелік жахливих порушень, зафіксованих в Ірані, демонструє різке погіршення ситуації з правами людини», – зазначив Філіп Лютер, Директор із досліджень та адвокації на Середньому Сході і в Північній Африці Amnesty International.
«Це також можливість для держав звернути посилену увагу на безперервні зникнення тисяч політичних дисидентів протягом останніх 30-ти років, – злочин проти людяності, який занадто довго лишався поза увагою міжнародної спільноти».
Із моменту останнього опублікованого звіту по ситуації з дотриманням прав людини в Ірані (2014 рік) тиск провладних структур значно посилився.
Тисячі людей затримали за висловлювання своїх поглядів чи під час мирних демонстрацій, жорстокі репресії розпочато проти правозахисників/ць, включно з тими, хто виступали проти примусового носіння хіджабів, – усе це відбувається з метою зруйнувати залишки Іранського громадянського суспільства.
Влада продовжує підривати право на справедливий суд і стратила понад 2500 осіб, включно з неповнолітніми, що є обурливим порушенням міжнародного законодавства.
У поданні до Ради ООН з Прав Людини напередодні сесії Amnesty International дійшла висновку, що Іран фактично не здатний захищати права людини.
Amnesty International закликає владу країни зняти обмеження прав на свободу самовираження, організацій і мирних зібрань, припинити дискримінацію жінок і меншин, негайно ввести мораторій на смертну кару, припинити застосування тортур, несправедливих судових проваджень і злочинів проти людяності.
Під час останньої оглядової сесії Іран прийняв тільки 130 із 291 рекомендації, які отримав від інших країн. Аналіз, проведений Amnesty International, засвідчує, що влада Ірану не виконала більшість навіть із цих 130 рекомендацій, яких обіцяла дотриматися.
Під час останнього Універсального періодичного огляду Іран відхилив заклики захисти активістів/ок прав людини, зупинити їх переслідування і звільнити всіх, кого було ув’язнено за свободу самовираження, зібрань і асоціацій.
«Замість посилення співпраці з громадськими та правозахисними, як Іран пообіцяв зробити, представники влади продовжують підривати ці права, посилюючи репресії проти інакомислячих», – зазначив Філіп Лютер.
Серед тих, кого несправедливо ув’язнено, журналіст(к)и, артист(к)и, захисники(ці) прав людини, включно з адвокат(к)ами, захисни(ця)ми прав жінок, активіст(к)ами, які боряться за права меншин і трудові права, екоактивіст(к)ами, а також тими, хто шукають правди, справедливості і відшкодувань за масові вбивства ув’язнених 1988 року.
Дехто з тих, кого було затримано, отримали шокуюче жорстокі тюремні вироки, часом тривалістю в декілька десятиліть.
Адвоката з захисту прав людини Амірсалара Давуді було засуджено до 29 років і трьох місяців ув’язнення та 111 ударів батогом за його правозахисну діяльністю, і він повинен відбути 15 років цього ув’язнення. Адвокатку й захисницю прав жінок Насрін Сатуде засудили до 38 років і 148 ударів батогами за мирний активізм, вона повинна відбути 17 років цього ув’язнення.
На додачу до дискримінації жінок та дівчат де-юре і де-факто, представники іранської влади відмовилися ратифікувати Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, не криміналізували гендерно обумовлене насильство, включно зі зґвалтуванням у шлюбі, домашнім насильством і ранніми шлюбами.
Захисниці/ки прав жінок, разом із тими хто агітували проти дискримінаційних та застарілих законів про обов’язкове приховування обличчя, стикнулися з арештами, утриманням під вартою, тортурами й іншими проявами жорстокого поводження, а також несправедливими судами, тривалими тюремними ув’язненнями. Вони також стикнулися з утисками і зловживанням із боку провладних структур за непокору таким законам.
Іран також продовжує відмовляти підсудним у праві на справедливе судочинство, зокрема, відмовляючи їм у праві на адвоката під час розслідування чи утримання під вартою, а також продовжує виносити обвинувальні вироки на основі «зізнань», отриманих під тортурами й іншими формами жорстокого поводження.
На рахунку влади жахливі випадки відкритого нехтування правом на здоров’я, свідоме ненадання медичної допомоги в’язням совісті часто виступає як покарання, що є рівносильним тортурам та іншим формам жорстокого поводження. Над захисником прав людини Арашем Садегі продовжують знущатися, відмовляючи йому в лікуванні раку.
Тим часом продовжується масштабне виконання смертних вироків – із часів останньої сесії Універсального періодичного огляду Ірану було страчено більше ніж 2500 людей, серед них було щонайменше 17 людей молодших за 19 років на момент виконання вироку, що є грубим порушенням міжнародних норм.
Іранська влада також продовжує здійснювати злочини проти людяності, вчиняючи насильницькі викрадення, систематично приховуючи долю й місце перебування декількох тисяч ув’язнених політичних дисидентів, яких було викрадено й таємно страчено між липнем і вереснем 1988 року.
Влада Ірану повинна змінити катастрофічне погіршення ситуації з правами людини
Філіп Лютер, Amnesty International
«Це означає звільнити в’язнів совісті, зупинити переслідування правозахисників/ць, гарантувати затриманим право на справедливий суд і покласти кінець цьому гротескному використанню смертного вироку, негайно встановивши мораторій із подальшою повною відмовою від цього виду покарань».
«Це також означає негайне розкриття правди про долю жертв масового вбивства 1988 року і припинення знищення масових могильних пам’яток із рештками жертв та притягнення до відповідальності осіб, які причетні до цих злочинів проти людства».