Particular

Історія Соні Нг, протестувальниці з Гонконгу, що першою відкрито заявила про сексуальні домагання поліції

25 листопада 2019

Студентка Китайського університету Гонконгу Соня Нг – єдина учасниця акцій протесту, яка звинуватила поліцію Гонконгу в сексуальних домаганнях під своїм справжнім ім’ям. Інші люди, які заявляють про те, що під час обшуку при затриманні або арешті їх повністю роздягали чи надмірно обмацували, виступали на умовах конфіденційності. На прес-конференції Нг розповіла, що офіцер поліції вдарив її в груди, коли вона перебувала під вартою після затримання на протестній акції. Пізніше перед повною залою в університеті вона заявила, що була не одна така. Нг стверджує, що багатьох інших протестувальниць/-ків також піддавали різним формам сексуального насильства. Потім вона зняла маску та відкрила своє обличчя. Amnesty International закликає провести незалежне розслідування застосування сили поліцією Гонконгу.

Ось історія Соні, яку вона сама розповіла:

Я ненавиділа Гонконг до початку цього руху. Я вважала, що в мене не так вже й багато спільного з місцевими, а недостатній прогрес у боротьбі за демократію змушував мене почуватися так, наче ми слабкі. Але після всього, що я пережила, я пишаюсь тим, що називаю себе жителькою Гонконга.

Після того, як я розповіла про сексуальне насильство з боку поліції, я почала отримувати підтримку від незнайомих людей. Вони надіслали мені листівки, дарували плюшевих ведмедиків, робили тістечка та бульйони. Кожна частинка їх любові та підтримки давала мені сили йти далі.

Люди підтримували мене по-різному. Коли 31 серпня мене затримали й доправилиа до слідчого ізолятора Саньулінь, черговий офіцер застосував по відношенню до мене особистий обшук другого рівня, тобто я мала зняти з себе одяг. Я завжди пам’ятатиму доброту соціальної працівниці, яка була при цьому присутня та сперечалася з поліцією. Вона переконувала їх піддати мене такій формі обшуку, при якій мені б не потрібно було повністю роздягатись. Це дало мені зрозуміти, що дуже важливо наполягати на своєму, пам’ятати, що люди навколо тебе – вразливі, а затриманим варто знати своїм права.

Ми всі знаємо, що Гонконг це наш дім, тому ми всі – незалежно від статі – повинні сміливо виступити на його захист

Соня Нг

Після свого публічного виступу я зіштовхнулась із недовірою. Люди казали про мене речі типу «Вона розпусниця», або намагались оббрехати мене розповідаючи, що я займаюсь сексом за гроші. Були люди, які навіть питали в мене «Скільки ти береш за ніч?».

Інші сумнівались в тому, чи говорю я правду, і натякали на моє психічне здоров’я та сімейну історію. Люди не хочуть визнавати проблеми, про які я говорю. Їм простіше позбутися тієї, хто ці проблеми піднімає.

У перші дні після своєїпублічної заяви я думала про втечу. Але я вирішила прийняти цю ситуацію з гордо піднятою головою. Життя у втечі означало б життя в порочному колі. Я знаю людей, які постраждали набагато сильніше. Я не зазнала фізичного насильства від поліції, не втратила очі чи зуби. Мої травми були нічим у порівнянні з пораненнями інших. Якщо ці люди змогли знайти в собі сили жити далі, то і я зможу.

Дехто вважає, що жінки не повинні знаходитися на передовій протестів через ризик сексуального насильства зі сторони поліції. Це питання потрібно вирішувати кожній особисто, однак я б не стала відмовляти жінок від цього. Протестам потрібні люди. Ми всі знаємо, що Гонконг це наш дім, тому ми всі – незалежно від статі – повинні сміливо виступити на його захист.

Жіночі групи в Гонконзі тяжко працюють над захистом прав жінок. Ініціатива «Rainlily» проробила величезну роботу доносячи до жінок думку, що їм не потрібно боятися розповідати про сексуальне насильство та не потрібно звертати увагу на осудливі думки. Також вони спрямовують людей до місць, де вони можуть отримати професійну підтримку.

Завдяки цьому руху ви можете побачити великі зміни, що трапилися з нашим суспільством. Ці зміни спростовують ті негативні уявлення про Гонконг, які зазвичай мають люди. Коли говорять, що гонконгці думають лише про гроші – погляньте на людей, які жертвують кошти. Коли говорять, що гонконгці егоїсти – погляньте, як вони оплакують загиблих незнайомців/-иць. Коли говорять, що гонконгці плазують перед владою – погляньте на людей, які вийшли разом на акцію протесту.

Дійсно, протистояння Гонконга з Китаєм це нерівна боротьба. Але, зрештою, це наш дім, і ми повинні боротися до кінця. Завдяки протестному руху в я дійсно відчула, що Гонконг – це мій дім. Я полюбила це місце та людей, що тут мешкають, ще більше. Я досі вірю, що в нас є шанс. Поки буде існувати рух опору, поки вогонь буде палати в наших сердцах – доти в нас є шанс на краще.

Цей матеріал початково було оприлюднено на The Lily .