© Mehmet Ali Ozcan/Anadolu Agency/Getty Images

Основні принципи поширення вакцин від COVID-19

8 грудня 2020

Гайд до політики Amnesty International щодо доступу до вакцин від COVID-19

Гонитва розробників вакцини від COVID-19 набирає обертів, і здається, що успіх вже близько. Одначе з тим, як багаті країни продовжують накопичувати дози, рятівний потенціал вакцин може опинитися під загрозою через нерівністі і корпоративні інтереси.

Зараз саме час вимагати, щоб вакцини від COVID-19 були доступні кожній людині – незалежно від її громадянства, фінансових спроможностей та інших обставин.

Пандемія COVID-19 – це криза світового масштабу, і вирішити її можна лише завдяки міжнародній співпраці й повазі до прав кожної людини.

Саме тому ми в Amnesty International створили основні принципи щодо розподілу вакцин від COVID-19. Серед них:

Права людини повинні враховуватися при вирішенні, кому віддавати пріоритет

Питання про те, хто повинні отримати вакцину першими, – дуже складне. Адже ми всі маємо право на захист від COVID-19. Утім, початкові поставки будуть обмежені, і ми повинні віддати пріоритет тим, хто належать до груп ризику. Це, наприклад, медперсонал, люди похилого віку та люди з хронічними захворюваннями.

Але уряди повинні враховувати різні аспекти прав людини, які можуть робити окремі групи людей більш вразливими. Пандемія не тільки посилила існуючу раніше нерівність, але й мала непропорційно негативний вплив на людей із уже маргіналізованих і дискримінованих спільнот.

Наприклад, корінні амазонські народи в Еквадорі часто стикаються з більш високим ризиком через брак питної води, джерел продовольства, медикаментів, медичних послуг та тестів на COVID-19. У квітні розлив нафти забруднив джерела їжі й води багатьох громад, збільшивши для них ризик зараження.

Люди, які живуть у переповнених таборах для біженців/-ок в антисанітарних умовах, також, імовірно, піддаються більш високому ризику зараження. Окрім того, у багатьох країнах мігрант(к)и та біженці/-ки без документів часто не мають доступу до медичного обслуговування, включно з вакцинами.

При прийнятті рішень щодо розподіл коштів необхідно ретельно враховувати такі фактори ризику і впливу, як умови праці та життя, а також доступ до санітарних послуг.

Подібним чином, початковий розподіл вакцин серед медперсоналу повинен враховувати не тільки лікарів/-ок та медсестер/медбратів, але й водіїв, адміністративний персонал, працівників/-ць з догляду на дому та багатьох інших.

Країни повинні працювати разом

Відповідно до міжнародного права в галузі прав людини країни зобов’язані співпрацювати в боротьбі з пандемією, а більш багаті держави несуть особливу відповідальність за надання допомоги країнам із меншими ресурсами. Утім, деякі уряди вже почали активно боротися за першість, що може поставити під загрозу ефективність майбутньої вакцини.

Дослідження Oxfam показали, що багаті країни, які представляють лише 13% населення планети, уже скупили більше половини майбутніх вакцин. Це означає, що більше половини обіцяних доз п’яти провідних кандидатів на вакцину вже забрали. Станом на листопад 2020 року понад 80% запланованих на 2021 рік поставок вакцин Pfizer-BioNTech і Moderna вже було продано багатим країнам.

Окрім того, що такий стан справ обмежує права мільйонів людей, цей «вакцинний націоналізм» абсолютно недалекоглядний. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, для досягнення колективного імунітету нам необхідно вакцинувати близько 70% населення планети. Накопичення вакцин для привілейованої меншості не зможе покласти край цій пандемії.

Держави повинні працювати спільно, щоб забезпечити кожній людині доступ до вакцин, коли вони з’являться. Це означає, що більш багаті держави повинні утримуватися від укладення великих двосторонніх угод з фармацевтичними компаніями. Вони також повинні приєднатися й підтримати глобальні ініціативи, спрямовані на забезпечення справедливого доступу до вакцин для всіх країн,як-от схема COVAX від ВООЗ.

Плани щодо поширення вакцин мають бути справедливими

Фонд COVAX – це спосіб для країн об’єднати свої ресурси, інвестувати й купувати якомога більше вакцин, а потім розподіляти їх справедливо і рівномірно. Наразі 178 країн співпрацюють з COVAX, помітними винятками є США і Росія.

Невирішеним лишеється питання, як COVAX досягне своєї мети справедливого й рівноправного розподілу. Ця схема піддалася критиці за те, що багатші країни можуть робити запит на кількість доз, еквівалентну 50% їх населення, у той час як країни з більш низьким рівнем доходу поки можуть робити запит на тільки 20%. Багатші країни також можуть заплатити більш високу ціну наперед, щоб вибрати, яким вакцинам вони віддають перевагу.

Це створило дворівневу систему, яка може поставити під загрозу мету COVID-зробити вакцини доступними для всіх.

Держави, які приєднуються до COVAX, повинні домагатися активної участі громадянського суспільства і країн, що розвиваються, у процесі прийняття рішень, а також керуватися принципами прозорості та підзвітності.

Компанії повинні ставити людей вище за патенти

Коли розробляються нові ліки, компанія, яка їх виробляє, зазвичай отримує права інтелектуальної власності. Так вона стає єдиною компанією, якій дозволено виробляти препарат протягом певного періоду часу, і саме за нею лишається рішення, скільки препарат повинен коштувати. Закони про інтелектуальну власність також можуть обмежити обмін даними, пов’язаними з дослідженнями і розробками, тому, якщо одна фармацевтична компанія винайде успішну вакцину COVID-19, вона матиме право утримувати цю інформацію в себе.

Ми вже знаємо про шкоду, якої завдають компанії, коли ставлять патенти вище за людей. Протягом багатьох років люди, які живуть із ВІЛ, були позбавлені лікування фармацевтичними компаніями, які зберігали свої продукти в дефіциті і стягували невиправдано високі ціни. І поки ці компанії отримали прибуток від продажу ліків кільком багатим країнам, мільйони людей не мали доступу до лікування.

Міжнародні стандарти в галузі прав людини чіткі – охорона громадського здоров’я має пріоритет над правом компаній захищати свою інтелектуальну власність.

Щоб заохотити компанії поділитися своїми ноу-хау, ВООЗ створила пул доступу до технологій COVID-19 (C-TAP), у рамках якого компанії можуть обмінюватися даними та патентами на свої інновації. Якщо компанії приєднаються до C-TAP, це значно збільшить обсяг загальнодоступних досліджень вакцин COVID-19, розширить виробництво і знизить вартість вакцин.

На жаль, жодна компанія й досі не приєдналася до C-TAP. Oxford / AstraZeneca – єдина компанія, яка взяла на себе зобов’язання продавати вакцину без прибутку протягом усього періоду пандемії. Інші компанії повинні наслідувати цей приклад, видаючи відкриті й невиключні ліцензії, щоб забезпечити доступ до вакцинам від COVID-19 для якомога більшої кількості людей.

Вартіть вакцин не має обмежувати доступ до права на здоров’я

У рамках своїх зобов’язань щодо прав людини уряди повинні вживати заходів щодо усунення будь-якого цінового бар’єру, із яким можуть стикнутися люди при доступі до права на здоров’я.

Як і всі підприємства, фармацевтичні компанії також несуть відповідальність за дотримання прав людини. 2008 року експерт ООН з права на здоров’я опублікував керівні принципи того, як фармацевтичні компанії повинні виконувати ці обов’язки, у тому числі шляхом розгляду способів зробити свою продукцію доступною для якомога більшої кількості людей.

Вартість може перешкоджати доступу до медичного обслуговування, особливо для людей із маргіналізованих груп, до того ж, принаймні половина населення світу сьогодні не може дозволити собі основне медичне обслуговування. Це означає, що вакцини, швидше за все, не будуть доступні половині світу, якщо вони не будуть безкоштовними в пункті надання медичної допомоги.

Уряди повинні докласти всіх зусиль, щоб забезпечити ці вакцини, й інвестиції того варті. Вакцини є одним із найбільш економічно ефективних втручань у сфері охорони здоров’я, і вакцини від COVID-19 можуть розірвати ланцюжок передачі інфекції між людьми на ранніх стадіях циклу, уникаючи подальших медичних та соціально-економічних наслідків.

ВООЗ нещодавно підрахувала, що інвестиції в розмірі 38 мільярдів доларів для фінансування однієї з колективних ініціатив щодо глобального доступу до продукції з охорони здоров’я в часи COVID-19 відновляться за рахунок економічної діяльності «менш ніж за 36 годин, щойно світова мобільність і торгівля відновляться».

Вакцини повинні бути безпечними та прийнятними для різних культур

Вакцини повинні відповідати найновішим стандартам наукової спільноти щодо безпеки та ефективності, адже безпека важливіша за швидкість. Не менш важливо, щоб імунізація відповідала захисту прав людини, особливо принципу поінформованої згоди.

Це означає, що уряди повинні чітко повідомляти про переваги вакцинації, протидіяти дезінформації й дотримуватися принципу прозорості на всіх етапах розробки вакцин. Наукові переваги вакцин повинні бути пояснені і поширені таким чином, щоб вони були зрозумілі всім людям – різними мовами й у різних форматах.

Це найважливіший компонент права на здоров’я і ключ до забезпечення максимального вакцинування, оскільки люди можуть приймати обгрунтовані рішення про своє здоров’я тільки тоді, коли їм надається точна і своєчасна інформація.