Для колажу були використані фото Ebazer Pinkhas та Ilya Tarasov (krymr.org, RFE/RL)

Олег Сенцов та Олександр Кольченко про суд над ними в Росії, підтримку у світі та плани на майбутнє

7 вересня еколог, антифашистський активіст Олександр Кольченко та кінорежисер Олег Сенцов повернулися до України в рамках обміну в’язнями між Росією та Україною. Їх затримали у травні 2014 і судили за звинуваченням в «тероризмі». 14 травня 2018 року Олег Сенцов оголосив голодування з вимогою звільнити всіх українців. Він припинив його 6 жовтня 2018 року через загрозу примусового годування.

Повернувшись до Києва, Олег та Олександр розповіли про п’ять років судового процесу, підтримку України та світу, а також свої плани на майбутнє.

Я привіз дві сумки, друга – 22 кілограми макулатури, в основному листи – я жодного не викинув, я їх всі привіз, вони мені дорогі

кінорежисер Олег СЕНЦОВ

Про перебування в колонії

Олександр Кольченко: Можна сказати, до нас було «особливе ставлення» через гучність нашої справи. Задля уникнення проблем працівники намагалися максимально коректно з нами поводитися. І все було суворо за правилами.

Олег Сенцов: Я думав про свободу… Коли мені сказали, що буде обмін… я сам собі дивувався, що був абсолютно спокійним. Аж до моменту, коли обняв доньку. Я знав, що це буде…

Про підтримку в Україні та світі

Олександр Кольченко: У першу чергу я хотів би подякувати всім тим, хто докладав неймовірних зусиль для нашого звільнення. Завдяки цьому ми змогли повернутися набагато раніше, ніж скінчився наш термін ув’язнення. […] Мені дуже надавали сил і листи Олега, і листи моїх друзів, з якими я був знайомий. Звісно, було дуже приємно отримувати листи, відчувати підтримку. […] Я знаю, що на початку надсилали багато листів іноземними мовами українською, англійською. Але, напевно, цензура не знає жодної мови, окрім російської, тому їх не видавали. Їх там, напевно, знищували… Не знаю. Але жодного листа іноземною мовою не доходило. 

Олег Сенцов: Для будь-якого ув’язненого у в’язниці листи – це дуже важливо, це найважливіше. Ти можеш не поїсти один день, тобі може не бути передач, із тобою можуть щось робити, – усі чекають на листи. Тому пишіть, пишіть, пишіть. Про що завгодно. Просто це дуже підтримує.  Мені писало багато людей, і я намагався всім відповідати. На жаль, не всі листи доходили до мене. І не всі листи від мене доходили. […] Доходили листи (іноземною мовою – ред.). При чому з-за кордону вони доходили більш стабільно, ніж із України. Від Amnesty International я отримував дуже багато послань. Дякую велике вам і всім, хто були. Тому що від вас було, справді, дуже багато всіляких активностей.

За правилами ФСВП (Федеральна служба виконання покарань РФ – ред.) у них проходять (листи) лише російською мовою, тому українською інколи прослизали, а в основному їх просто забирали, а потім тобі віддавали, англійською – те ж саме. Там сидить цензор, який це все перевіряє, тому від нього залежить (чи «прослизнуть» листи іноземними мовами).

Я привіз дві сумки, друга – 22 кілограми макулатури, в основному листи – я жодного не викинув, я їх всі привіз, вони мені дорогі, і я їх зберігав, – це книги, це зошити, велика пачка, 15 штук, всі вони списані.  

Я писав щоденник увесь час, поки голодував. Почав із 3-го дня і писав 145 днів. Я не знав, як довго я зможу це робити, я не знав, що буде. Я ризикував, бо його могли щодня забрати. Але не забрали.

Про підтримку інших ув’язнених за політичними мотивами

Олександр Кольченко: Буду робити все, що в моїх силах, щоб увага до інших політв’язнів не зникала. І була не тільки до наших співвітчизників, але і до російських ув’язнених.

Про плани на майбутнє

Олександр Кольченко: Я маю намір продовжити свою громадську діяльність, я зберіг свої погляди. […] Я вже вирішив, що продовжу навчання в Таврійському національному університеті, де навчався перед арештом. Я встиг закінчити два курси на заочній формі навчання. І я планую продовжити навчання за цим же фахом. 

Олег Сенцов: Я збираюся займатися двома найбільш чудовими речами на цій землі: знімати кіно і жити.