Десятки мирних жителів загинули в результаті невибіркового застосування зброї Азербайджаном і Вірменією під час конфлікту в Нагірному Карабасі – доповідь Amnesty International

14 січня 2020

• У ході польових досліджень експерт(к)и відвідали десятки місць нанесення ударів в Азербайджані та Вірменії

• Докази спростовують заяви обох сторін про те, що вони не наносили невибіркові удари, зокрема, касетними боєприпасами

• Серед інших видів зброї були балістичні ракети й залпи відомих своєю неточністю ракет та артилерії

Неодноразове застосування вірменськими та азербайджанськими військами завідомо неточної й невибіркової зброї, включно з касетними боєприпасами й вибуховими речовинами з широким радіусом дії в населених районах, порушило міжнародне гуманітарне право і призвело до десятків смертей і сотень поранених, а також руйнування будинків і ключових об’єктів інфраструктури під час конфлікту в Нагорному Карабасі.

Наша нова доповідь «На лінії вогню: жертви серед цивільного населення в результаті незаконних ударів у вірмено-азербайджанському конфлікті в Нагірному Карабасі» ґрунтується на розслідуванні обох сторін і детально описує 17 ударів вірменських та азербайджанських сил, у результаті яких незаконно загинули мирні жителі та жительки. Загалом, протягом 44-х днів конфлікту з кінця вересня до початку листопада 2020 року загинуло щонайменше 146 цивільних осіб, включно з дітьми й літніми людьми.

Вірменські війська застосовували неточні балістичні ракети, некеровані реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) та артилерію. Азербайджанські війська також використовували некеровану артилерію й РСЗВ. Незважаючи на докази, влада обох сторін заперечує нанесення невибіркових ударів по цивільних районах і застосування касетних боєприпасів.

«Використовуючи цю неточну і смертоносну зброю поблизу цивільних районів, вірменські та азербайджанські сили порушили закони війни і проявили зневагу до людського життя», – заявила Марі Стразерс, директорка Amnesty International у Східній Європі та Центральній Азії.

«Цивільні особи були вбиті, сім’ї розлучені, а незліченні будинки зруйновані, тому що всі сторони конфлікту використовували неточну зброю проти міст і селищ».

Кількість жертв і постраждалих серед цивільного населення майже напевно була б набагато вищою, якби не той факт, що багато людей або втекли, або ховалися в підвалах, коли почався конфлікт.

Ми відвідали десятки уражених місць

У кінці листопада й на початку грудня 2020 року Amnesty International відвідала десятки уражених місць в Азербайджані та Вірменії.

Організація опитала 79 людей, серед яких були ті, що вижили, а також свідки чи рідні загиблих і поранених осіб, представники/-ці місцевих цивільної і військової влади, НУО та ЗМІ.

Група реагування на кризові ситуації Amnesty International проаналізувала фрагменти боєприпасів, використаних при нападах, а також вивчила відео, фотографії та супутникові знімки, зроблені під час конфлікту.

Мапа азербайджанських і вірменських ударів, у результаті яких загинули цивільні під час конфлікту в Нагірному Карабасі. (Дані: OCHA, ROCCA, ESRI)

«Наше дослідження виявило характер невибіркових і непропорційних ударів з обох сторін, які вбивали і завдавали шкоди мирному населенню й цивільним об’єктам. Нерідко ставали цілями цивільні житлові райони, віддалені від лінії фронту, а також місцевості, де не було ніяких військових цілей в безпосередній близькості», – наголосила Марі Стразерс.

Атаки з вірменської сторони

Amnesty International задокументувала вісім ударів, нанесених вірменськими військами по містах і селах Азербайджану, у результаті яких загинули в цілому 72 мирних особи.

17 жовтня в місті Гянджа загинула 21 людина, і більше 50 були поранені в результаті попадання балістичної ракети «Скад-Б» у район Мухтара Гаджиєва. Нігяр, донька Судаби Асгарової загинула під час удару за день до свого 15-річчя. «Вона була моєю єдиною дитиною. Вона була всім, що у мене було», – розповіла Судаба Amnesty International.

64-річний Раміз Гахраманов повідомив нам, що в результаті того ж удару загинула його 34-річна дочка Хатіра, а також її 11-річний син Орхан і дві доньки: шестирічна Мар’ям і 18-річний Ламан. Раміз розповів: «Я подивився вниз і, побачивши, що будинок повністю зруйнований, відразу зрозумів, що всі вони загинули, тому що ніхто не зміг би пережити таке. Я не міг знайти тіла своїх онуків. Окремі частини їхніх тіл знайшли лише через кілька днів на сусідній вулиці, а деякі частини не знайшли взагалі».

Пам’ятник п’ятьом загиблим із сім’ї Асгаровла, що були вбиті 17 жовтня в Гянджі (Азербайджан) під час удару балістичною ракетою «Скад», яку запустила вірменська сторона. Джерело: Amnesty International

27 жовтня п’ятеро людей загинули і ще 14 отримали поранення, коли вірменські війська завдали касетний бомбовий удар по селу Караюсуфлі, заподіявши значної шкоди будинкам. Однією з убитих була семирічна Айсу Іскандарлі, яка в цей час гралася на гойдалках у своєму саду.

Фото семирічної Айсу Іскандарлі, яка загинула під час атаки 27 жовтня 2020 року& Джерело: Amnesty International

28 жовтня вірменські війська також випустили кілька великокаліберних ракет по місту Барда, що знаходиться більш ніж у 230 км від лінії фронту. Три ракети впали в центрі міста, дві з них поруч із лікарнями. Третя – ракета російського виробництва 9М55 «Смерч», що містить 72 касетних боєприпаси 9N235, – приземлилася посеред жвавої кільцевої розв’язки, убивши 21 цивільну особу.

27 вересня, у день початку конфлікту, вірменські війська завдали артилерійського удару в Гашалти, недалеко від Нафталана, убивши п’ятьох членів сім’ї Гурбанових і частково зруйнувавши їхній будинок. Бахтіяр Гурбанов, який втратив батьків разом із дружиною брата, племінником і племінницею, сказав Amnesty International: «Нашу сім’ю знищили. Ми почали ремонтувати будинок ще до війни, але тепер не можемо більше тут бути».

Атаки з азербайджанської сторони

Amnesty International задокументувала дев’ять ударів, нанесених азербайджанськими військами по містах і селах Нагірного Карабаху й оди – по Вірменії, у результаті яких загинули 11 мирних жителів/-ьок. За даними місцевої де-факто влади, у ході конфлікту загинули щонайменше 52 цивільних особи з Вірменії.

Головне місто регіону Степанакерт часто піддавалася атакам, іноді по кілька разів на день. Деякі з ударів були нанесені з використанням спочатку невибіркової зброї, як-от 122-мм ракети «Град» і заборонені на міжнародному рівні касетні боєприпаси.

У результаті серії ударів, нанесених 4 жовтня, загинули чотири цивільних особли і ще близько десятка отримали поранення. Навер Лалаял розповів Amnesty International, як в результаті цього нападу загинув його 69-річний батько Аркадій: «Із тих пір, як почалася війна, мої батьки жили у сховищі в підвалі будинку разом із іншими й регулярно приходили в квартиру, щоб скористатися ванною та кухнею. Того ранку батько піднявся нагору і стояв на балконі, коли в саду вибухнула ракета. Він загинув на місці, а більша частина квартири була зруйнована».

Навер Лалаял на балконі батьківської квартири, де його батько Аркадій Лалаял був убитий ракетою, випущеною азербайджанськими військами 4 жовтня 2020 року. Джерело: Amnesty International

Молода жінка з важкою психічною та фізичною інвалідністю була поранена і травмована тим же ударом.

Незалежний експерт зі зброї вивчив фрагменти боєприпасів, виявлені Amnesty International на цьому об’єкті, і визначив їх як «імовірні частини додаткової балістичної ракети», – ізраїльської зброї, що, як відомо, була продана Азербайджану.

У той же день були нанесені удари по декількох інших локаціях у місті, зокрема, біля школи, яка більше не працювала, і поруч із офісом Міжнародного Комітету Червоного Хреста.

У ході інших ударів по Степанакерту азербайджанські сили, схоже, навмисно завдали ударів по критичній інфраструктурі, у тому числі по аварійних службах, – великому комплексу на східній околиці міста. 2 жовтня близько 14:00 ракетний удар вразив сусідню автостоянку, смертельно поранивши одного з рятувальників, 25-річного Ованеса Агаджаняна, а також завдав травм десятьом його колегам і серйозно пошкодив ангар, у якому знаходились аварійні машини.

У Мартуні 27 вересня протягом чотирьох хвилин було завдано 12 ударів, один із них смертельно поранив восьмирічну дівчинку Вікторію Геворкян, а також тяжко травмував її дворічного брата Арцвіка. «Вікторія була нашим маленьким янголятком. Вона пішла… Мій маленький хлопчик зараз усе ще прокидається й говорить, що в небі бомблять літаки», – каже їхня мати Анаіт Геворкян.

Фото восьмирічної Вікторії Геворкян, яка загинула 27 Вересня 2020 року в результаті азербайджанського удару по Мартуні. Джерело: Amnesty International

Давид Хачатран, мешканець Мартакерта, розповів, що 30 вересня його батьки й тітка – усім було за 60 років – загинули в одну мить, коли ракета «Град» потрапила в під’їзд будівлі навпроти фруктово-овочевого магазину сім’ї. Ракета все ще лежала на сходинках будівлі, коли в середині грудня туди приїхала Amnesty International.

«Влада Вірменії та Азербайджану повинна негайно почати неупереджене розслідування безжального й часто безрозсудного застосування їхніми силами важкої вибухової зброї в населених цивільних районах. У міру того як вірменські та азербайджанські лідери починають розробляти заходи безпеки, вкрай важливо, щоб відповідальні за ці порушення були якомога швидше притягнуті до відповідальності, а всі постраждалі отримали відшкодування», – наголосила Марі Стразерс.