Відповідає за тексти Amnesty International Ukraine у соцмережах та, частково, на сайті.

Оля закінчила Запорізький національний університет за спеціальністю «телевізійна журналістика», але ще до того, як отримати диплом, почала працювати репортеркою та ведучою новин на місцевому ТК «Запоріжжя» (згодом він трансформувався в Суспільне Запоріжжя). Її цікавили теми, які розкривали проблеми міста, зокрема знищення величезної соціальної інфраструктури підприємства ЗАлК російським інвестором. У 2011 році Оля влаштувалася репортеркою до 1+1 media і переїхала до Києва. У 2015 із телесюжетом про солдатське меню увійшла до фіналу конкурсу «Честь професії». У новинній редакції пропрацювала до 2018 року.

У 2021 році Оля зосередилася на діджитал. Після повномасштабного вторгнення співпрацювала з низкою організацій, які підсвічували правову тематику як в Україні, так і за кордоном. Зокрема працювала комунікаційницею в Українській Гельсінській спілці з прав людини. Любить читати, подорожувати українськими «хащами», історію, мопсів та міні-свинок.

Для мене журналістика завжди була про функцію «сторожового собаки». І мене завжди цікавили теми, де потрібно було докопатися до істини, дати голос тим, чиї права порушили. У моїй першій редакції (це було в ті часи, коли глядачі ще дзвонили на телебачення) колеги, почувши про якусь проблему, відповідали жартома: “Максимова, це до тебе”. Згодом уже йшлося про порушення прав українців, які вийшли на Майдан, ВПО, військових. Я завжди прагнула добитися дотримання закону та справедливого покарання, і це ще більше загострилося після 24 лютого. Розумію, що до справедливості можна й не дожити, тому треба робити все можливе зараз, аби її застали хоча б наступні покоління. І для мене робота в українській Амністії — це можливість розповісти про тих, хто бореться за себе та за інших.

Ольга Максимова