Як Китай використовував технології для боротьби з COVID-19 і посилив свою владу над населенням


Авторка: Джун Ко, редакторка (Китай)
17 квітня 2020


Ласкаво просимо до світу, де уряд знає, у яких містах ви побували, із ким подорожували на потязі й навіть те, які фільми дивилися в кінотеатрі.

Це Китай під час COVID-19, оскільки він використовує всю зброю у своєму потужному технологічному арсеналі для боротьби зі смертоносною пандемією, що зараз охоплює всю земну кулю.

Але з тим, як країна поступово виходить із ізоляції, виникають питання про те, як ці інструменти стеження, що використовуються для вирішення кризи громадського здоров’я, можна застосовувати більш широко – і більш репресивно – так, що приватне життя та свобода вираження поглядів опиняються під загрозою.

Телефони, які відстежують вашу подорож

Більшість людей, що живуть в Китаї, звикли надавати персональні дані, щоб отримати доступ до державних послуг, і під час пандемії прагнення уряду отримати ці дані стало ще більш інтрузивним.

У лютому три найбільших телекомунікаційних компанії Китаю розіслали масові текстові повідомлення з пропозицією відправити клієнтам інформацію про міста, які вони відвідали (перебуваючи там протягом чотирьох годин або довше) за останні 15 або 30 днів.

Хоча цей сервіс був «добровільним» і для багатьох людей, безсумнівно, зручним, інформацію незабаром почали використовувати для обмеження пересування. Багато залізничних станцій і навіть житлових кварталів вимагали від пасажирів/-ок і мешканців/-ок надавати таку інформацію, аби переконатися, що вони не були вони в районах, сильно уражених вірусом (наприклад, у провінції Хубей), перш ніж дозволити їм потрапити на територію.

Варто відзначити, що роумінг мобільного телефону або дані GPS не можуть визначити, де людина перебувала, зі 100% точністю. Багато людей скаржилися, що їхні дані «гуляли» десь, де самі люди фізично не були.

ID для користування метро або кінотеатром

Аналогічно, міста, включно з Шанхаєм і Шеньчженем, почали вимагати, щоб пасажири реєструвалися для користування метрополітеном. Тільки ті, хто засвідчили свою особу в телефонному додатку, зможуть сісти на поїзд. Ідея полягає в тому, щоб відстежувати, чи подорожували люди з кимось, хто має підозру на зараження, а потім відстежувати їхні близькі контакти.

Аналогічну систему перевірки особистості запропонували для кінотеатрів, коли вони знову відкриваються, причому кіноглядачів/-ок просять надати особисті дані, щоб зайняти своє місце.

Санітарні норми, що обмежують пересування

Тим часом технологічні гіганти, такі як месенджер WeChat і платіжна платформа Alipay, випустили кольорові QR-коди, щоб позначити, наскільки «безпечна» людина. Базуючись на сукупності добровільно зданих персональних даних і даних від міської влади, генерується триколірний код: зелений – «безпечний», жовтий – потрібен семиденний карантин і червоний – 14-денний карантин.

Тільки у провінції Чжецзян понад 50 мільйонів людей зареєструвалися для отримання медичних кодів Alipay протягом двох тижнів після їх випуску. Згідно з повідомленням New York Times, програма, здається, надсилає місцезнаходження користувача/-ки та ідентифікаційний кодовий номер на сервер, підключений до поліції. Це могло б дозволити владі відстежувати переміщення людей з плином часу.

Місце розташування точно вказано на сидінні поїзда

Державна корпорація China Electronics Technology Group Corporation (CETC) також запустила платформу під назвою Close Contact Detector, яка отримує інформацію про дорожній рух, залізничні перевезення й польоти безпосередньо від уряду. За інформацією державних ЗМІ, платформа може точно визначити місце розташування пасажира/-ки на авіарейсі або потязі в межах трьох рядів від людини з підтвердженим діагнозом або підозрою на вірус.

Різні провінції, райони або навіть торгові центри часто вимагають різного програмного забезпечення, а це означає, що люди повинні завантажувати кілька додатків. Збір даних відбувається в безпрецедентних масштабах, але поки що незрозуміло, як компанії й держава використовуватимуть ці дані після пандемії.

Правозахисники/-ці під прицілом технологій

Нав’язливе стеження вже давно стало реальністю для правозахисників/-ць у Китаї. Біля квартири Лі Веньцзу, дружини нещодавно звільненого адвоката з прав людини Ван Цюаньчжана, влада встановила численні камери спостереження. Минулого року під час бізнес-форуму ініціативи «Один пояс, один шлях», критики(ні) уряду по всій країні були позбавлені можливості отримати квитки на поїзд до Пекіна, оскільки їх занесли до чорного списку квиткової системи. Влада також зобов’язала деяких правозахисників/-ць постійно носити браслети для відстеження їхнього місця перебування.

Ми побоюємося, що уряд буде використовувати цю пандемію як привід для нормалізації і просування цілої низки заходів щодо стеження. Різкий початок використання жорсткої політики й технологій цілком може прискорити здатність Китаю відстежувати місцезнаходження громадян(ок) і ще більше обмежити свободи.

Де настає кінець?

Китайський уряд витратив роки на розробку технологій, що сприяють інтрузивному масовому стеженню. Під час пандемії ці технології використовуються в набагато ширших масштабах заради громадського здоров’я та безпеки. Такі дії неодноразово пояснюються як «надзвичайним часом», що вимагає надзвичайних заходів.

Але посилені заходи щодо стеження будуть незаконними, якщо вони не будуть відповідати суворим критеріям. Вони повинні бути необхідними, пропорційними, обмежені в часі та прозорими, і вони не повинні приносити більше шкоди, аніж користі.

Припускається, що заходи, введені в Китаї, не відповідають цим умовам, і вони можуть порушувати право на недоторканність приватного життя. Технології повинні застосовуватися для порятунку людських життів, але з огляду на загальну ситуацію з правами людини в Китаї, існують серйозні ризики, що атмосфера некотрольованого спостереження за населенням лишиться і після подолання пандемії.

Цей матеріал спочатку вийшов на The Independent.