Минулий тиждень пройшов під знаком підвищення обізнаності про сталкінг (переслідування) та протидії йому. ЗМІ присвячували цій темі публікації, люди ділилися своїми історіями та думками у соціальних мережах, а також підписували петицію на підтримку Стамбульської конвенції , ратифікація якої дозволить протидіяти сталкінгу та іншим формам гендерного насильства більш системно та послідовно.
Ми неймовірно вдячні всім, хто долучилися до кампанії, і особливо — тим, хто мали сміливість поділитися досвідом з власного життя.
Сьогодні, підводячи підсумки, ми зібрали найбільш цікаві публікації та історії, які допоможуть вам дізнатися більше про сталкінг, а також почути з перших вуст як це — стати мішенню для переслідувань.
«Чому ти не відповідаєш???»: що таке сталкінг і як з ним боротися
Детальний експлейнер про те, що таке переслідування, як їх розпізнати, що робити, коли тебе переслідують і до чого тут Стамбульська конвенція. Комікс про сталкінг та коментарі експерток.
Відверта та смілива розповідь активістки Яни Товпеко про її власне зіткнення зі сталкінгом, його психологічні наслідки і те, як вона цьому протидіяла. Коментарі юриста та правозахисниці про можливості для захисту від сталкінгу в Україні. Підготувала наша активістка Дзвенислава Щерба.
Директорка Інституту гендерних досліджень Марфа Скорик та голова департаменту національних гарячих ліній «Ла-Страда» Альона Кривуляк розповідають: чим відрізняється сталкінг від звичайних залицянь, які механізми існують в Україні, щоб від нього захиститися, чого не вистачає для того, щоб цей захист був дійсно ефективним.
WOMO розповідають про нашу ініціативу та статистику щодо жертв переслідувань в різних країнах. Наприклад, за даними статистики США, в середньому 6,6 млн людей стають жертвами сталкінгу щороку. 1 з 6 жінок і 1 з 19 чоловіків стають жертвами сталкінгу. Кожна з 5 жінок і кожен з 14 чоловіків стикались з переслідуванням у віці 11-17 років
ОСОБИСТІ ІСТОРІЇ
Ці історії були опубліковані у соцмережах у відкритому доступі з хештегами #StopStalking, #СтопСталкінг. Ми прямо посилаємося тільки на один пост, бо маємо дозвіл авторки. Інші цитуємо анонімно, без подробиць, які можуть розкрити особу – як приклади того, з чим стикаються постраждалі від сталкінгу.
Колись я почала зранку знаходити троянди на капоті машини… романтично? Ні, лякаюче. Бо не знаєш хто, для чого і з якими намірами. І ти вже йому щось повинна, бо ж це увага, подарунок. Потім величезний букет на день народження, потім імейли з „я знаю де ти живеш і працюєш, я все про тебе знаю“, потім спроби поговорити наодинці. Відчуття загрози в цей час не полишало. Мені поталанило, це був, мабуть, „випускник“ якихось пікап курсів на тестовому завданні, то ж за місяць чи два він зник. Але здебільшого буває інакше: жінок переслідують не випадкові люди, а колишні чоловіки (~60%), і таке переслідування завершується каліцтвом або смертю жінки. Як було у випадку, коли переслідувач в Україні зрештою облив бензином та підпалив свою колишню (та її маму), просто тому, що вона його уникала. Жінка померла
Я змінювала номер телефону, ставила подвійну аутентифікацію на соц мережі, додавала до чорного списку, навіть іноді відповідала на дзвінки з прямим питанням – що тобі від мене треба і що мені зробити, щоб це припинилося? Досить довгий час, я отримувала по 300 (!!!) дзвінків на день. Я не перебільшую. Неможливо було нічого зробити, телефон постійно розривався, я не могла нормально їм користуватися. Дзвінки надходили з різних номерів і чорний список не допомагав. До речі, а ви знаєте, що багато чорних списків дзвінків на смартфони блокують тільки перший десяток? А потім номер виводиться зі списку і ти починаєш знов отримувати всі дзвінки від нього. Я ось знаю. Знов і знов, він ламає мої акаунти і дізнається новий номер. Дізнається якісь подробиці з особистого листування і використовує це. Пише знайомим, друзям, колегам, друзям зі школи. Вже півроку я живу в іншій країні і щодня все ще отримую по 5 повідомлень
Нескінченні дзвінки з незнайомих номерів. Періодами, із загостреннями. Нескінченна брехня спільним знайомим. Абсурдна, брудна… І хтось же вірив. Він подружився з моїми друзями в університеті. Листи, особливо на свята: він не знав, куди я переїхала, тому писав на електронну пошту. На всі електронні пошти, які міг знайти. Боже, як я тоді хвилювалася. І було чому: заспокоювався він тільки тоді, коли я відповідала з гумором, але так, щоб зачепити. Мабуть, там і я відточила свій гострий язик. З метою самозахисту. Не скажу, що це навичка, якою я пишаюся
Для протидії будь-якому злу важлива можливість поділитися своєю історією і отримати підтримку. А також – наша взаємодопомога і об’єднані зусилля для зміни законодавства.
Підтримуйте постраждалих, дізнавайтеся більше про те, як можна допомогти собі та іншим у групі Права жінок = права людини, та підписуйте петицію на підтримку ратифікації Стамбульської конвенції.