13 липня 2020
Уряди повинні нести відповідальність за смерть працівників/-ць у галузі охорони здоров’я та інших сферах життєзабезпечення населення під час пандемії COVID-19 і яких не змогли захистити. Про це сьогодні заявила Amnesty International, опублікувавши нову доповідь, що документує досвід медперсоналу по всьому світу. Проведений організацією аналіз наявних даних показав, що понад 3000 медичних працівників/-ць з усього світу померли від COVID-19 – це цифра, яка, швидше за все, значно занижена.
Amnesty international задокументувала бентежні випадки, коли медичні працівники/-ці, які порушували питання безпеки в контексті протидії COVID-19, стикалися з репресіями, починаючи від арешту та затримання й закінчуючи погрозами та звільненням.
«Враховуючи, що пандемія COVID-19 все ще прискорюється в усьому світі, ми наполегливо закликаємо уряди почати серйозно ставитися до здоров’я і життя працівників/-ць у сферах життєзабезпечення населення. Країни, яким іще належить пережити найгірші наслідки пандемії, не повинні повторювати помилок урядів, чия нездатність захистити права працівників/-ць призвела до руйнівних наслідків», – заявила Санхіта Амбаст, дослідниця й радниця Amnesty International з економічних, соціальних і культурних прав.
«Особливе занепокоєння викликає той факт, що деякі уряди карають працівників/-ць, які висловлюють свої побоювання з приводу умов праці, які можуть загрожувати їхньому життю. Медперсонал, що перебуває на передовій боротьби з пандемією, першим на власному досвіді розуміє, що урядова політика не працює, і влада, яка намагається змусити їх мовчати, не може серйозно стверджувати, що вона пріоритезує охорону громадського здоров’я».
ТИСЯЧІ ЛЮДЕЙ ВТРАТИЛИ ЖИТТЯ
Наразі немає систематичного міжнародного відстеження того, скільки працівників/-ць у галузі охорони здоров’я та інших сферах життєзабезпечення населення померли після зараження COVID-19.
Проте Amnesty International зібрала та проаналізувала широкий спектр наявних даних, які показують, що понад 3000 медичних працівників/-ць, як відомо, померли після зараження COVID-19 у 79-ти країнах світу.
Згідно з моніторингом Amnesty International, до країн із найбільшим числом смертей медперсоналу ввійшли: США (507), Росія (545), Великобританія (540, включно з 262 працівниками/-цями соціальної допомоги), Бразилія (351), Мексика (248), Італія (188), Єгипет (111), Іран (91), Еквадор (82) та Іспанія (63).
Загальні підрахунки, швидше за все, значно занижені через недостатню кількість даних, а точні порівняння між країнами ускладнені через відмінності в підрахунках. Наприклад, Франція зібрала дані тільки з деяких своїх лікарень і медичних центрів, у той час як дані про померлих медичних працівників/-ць, надані асоціаціями охорони здоров’я Єгипту і Росії, були оскаржені їхніми ж урядами.
БРАК ЗАХИСНИХ ЗАСОБІВ
Медичні працівники/-ці повідомили про серйозну нестачу засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) майже у всіх 63-х країнах і територіях, яі досліджувала Amnesty International.
Сюди включено країни, які ще можуть стикнутися з найважчими наслідками пандемії, як-от: Індія і Бразилія, а також ряд африканських країн. Лікар, який працює в Мехіко, розповів Amnesty International, що місцеві лікарі витрачають близько 12% своєї щомісячної зарплати на купівлю власних ЗІЗ.
Окрім глобального дефіциту пропозиції, торговельні обмеження можуть посилити цю проблему. У червні 2020 року 56 країн і два торгові блоки (Європейський Союз і Євразійський економічний союз) вжили заходів щодо заборони або обмеження експорту деяких або всіх форм ЗІЗ чи їх компонентів.
«У той час як держави повинні забезпечити достатню кількість ЗІЗ для працівників/-ць на своїй території, торгові обмеження можуть посилити дефіцит у країнах, що залежать від імпорту», – сказала Санхіта Амбаст. – «Пандемія COVID-19 – це світова проблема, яка вимагає світової співпраці».
РЕПРЕСІЇ
Щонайменше у 31-й країні, які досліджувала Amnesty International, ми зафіксували повідомлення про страйки, загрози страйків або протестів із боку працівників/-ць охорони здоров’я та інших сфер життєзабезпечення населеннячерез небезпечні умови праці. У багатьох країнах влада відреагувала на ці дії репресіями.
У Єгипті, наприклад, Amnesty задокументувала випадки довільного затримання дев’яти медичних працівників/-ць із березня по червень за нечіткими й надмірно широким звинуваченням в «поширенні неправдивих новин» і «тероризмі». Усі затримані висловлювали побоювання щодо безпеки або критикували дії уряду по боротьбі з пандемією.
Інший єгипетський лікар сказав Amnesty International, що лікарі, які розповідають про загрозу публічно, піддаються погрозам, допитам Агентства національної безпеки (АНБ), адміністративним допитам і штрафам. Він сказав:
Багато [лікарів/-ок] вважають за краще платити за своє особисте обладнання, щоб уникнути цього стомливого руху назад-вперед. [Влада] змушує лікарів обирати між смертю і в’язницею
У деяких випадках у відповідь на страйки і протести були застосовані жорстокі заходи.
Наприклад, у Малайзії поліція розігнала мирний протест проти компанії з прибирання лікарень. Скарги протестувальників/-ць були зосереджені навколо того, що, за їхніми словами, було несправедливим ставленням до профспілки з боку компанії, а також відсутністю достатнього захисту для лікарняних прибиральників/-ць. Поліція заарештувала, затримала і пред’явила звинувачення п’ятьом працівникам/-цям охорони здоров’я у «несанкціонованому зібранні», що можна вважати порушенням їхніх прав на свободу асоціацій і зборів.
«Працівники/-ці сфери охорони здоров’я та інших сфер життєзабезпечення населення мають право публічно говорити про несправедливе ставлення до них», – сказала Санхіта Амбаст.
«Медперсонал може допомогти урядам поліпшити заходи для боротьби з пандемією, але вони не можуть зробити цього, якщо перебуватимуть у в’язниці, а чи боятимуться говорити».
Окрім того, у ряді країн надходили повідомлення про звільнення чи притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників/-ць сфери охорони здоров’я та інших сфер життєзабезепечення населення через те, що вони відкрито говорили про свої побоювання.
У США, наприклад, сертифіковану санітарку Тайніку Сомервілл звільнили після публікації відео на Facebook, де вона зачитала петицію, яка закликає надати більше ЗІЗ. Тайніка каже, що персонал будинку літніх людей в Іллінойсі, де вона працює, не був поінформований про те, що вони працювали з хворими на COVID-19, вони дізналися про це через засоби масової інформації. Станом на 29 травня в будинку літніх людей було зареєстровано 34 випадки інфікування і 15 випадків смертей, пов’язаних із COVID-19.
У Росії Amnesty International звернула увагу на історії двох лікарок, Юлії Волкової і Тетяни Реви, яким загрожує відплата після того, як вони поскаржилися на відсутність ЗІЗ. Юлії Волковій пред’явлено звинувачення за російським законодавством про фейкові новини, їй загрожує штраф у розмірі до 100 000 рублів (близько 38 303 грн), а Тетяні Реві загрожує дисциплінарне стягнення, яке може призвести до її звільнення.
НЕСПРАВЕДЛИВА ОПЛАТА ПРАЦІ ТА ВІДСУТНІСТЬ ПІЛЬГ
Окрім небезпечних умов праці, Amnesty International задокументувала, що оплата праці деяких працівників/-ць у галузі охорони здоров’я та інших сферах життєзабезпечення населення – несправдлива, а в деяких випадках їм і зовсім не платять.
Наприклад, у Південному Судані лікарі/-ки, не отримують зарплату від держави з лютого, так само вони не отримують соціальних пакетів чи медичного забезпечення. У Гватемалі щонайменше 46 співробітникам/-цям лікувальних установ не заплатили за два з половиною місяці роботи в лікарні, що займалася випадками COVID-19.
У деяких країнах немає додаткових пільг для працівників/-ць у галузі охорони здоров’я та інших сферах життєзабезпечення населення в контексті пандемії COVID-19, а в інших країнах пільги виключають певні категорії працівників/-ць.
Amnesty Inetrnational закликає держави розглядати COVID-19 як професійне захворювання.
У рамках цього влада повинна забезпечити, щоб працівники/-ці у галузі охорони здоров’я та інших сферах життєзабезпечення населення мали доступ до компенсації та іншої підтримки в разі інфікування. Вони також повинні бути включені в пріоритетні групи для тестування на COVID-19.
СТИГМА Й НАСИЛЬСТВО
Amnesty International задокументувала кілька випадків, коли працівники/-ці у галузі охорони здоров’я та інших сферах життєзабезпечення населення потерпали від стигматизації та насильства через свою роботу. Наприклад, медсестру в Мексиці нібито облили хлором під час прогулянки по вулиці, а на Філіппінах зловмисники облили хлоркою обличчя лікарняного комунальника.
Ці інциденти вказують на атмосферу дезінформації та стигматизації й підкреслюють важливість надання урядами точної та доступної інформації про поширення COVID-19.
У Пакистані Amnesty International із квітня фіксувала кілька випадків насильства щодо медперсоналу. Лікарні піддавалися вандалізму, лікарі/-ки потерпали від нападів, а одну людину навіть застрелив співробітник контртерористичних сил.
У кількох заявах від міністрів Пакистану стверджувалося, що лікарні забезпечені всіма необхідними ресурсами, незважаючи на повідомлення про те, що лікарні були змушені були відмовляти навіть критичним пацієнт(к)ам через брак ліжок, апаратів штучної вентиляції легенів та іншого життєво важливого обладнання. Це ставить медичних працівників/-ць у небезпечну ситуацію, оскільки люди не вірять їм, коли вони кажуть, що в них немає місця для більшої кількості пацієнтів/-ок.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
«Ми закликаємо всі держави, на яких уплинув COVID-19, провести незалежні публічни моніторинги своєї готовності до боротьби з пандемією з метою кращого захисту прав людини і життя людей у разі майбутньої масового спалаху захворювання», – наголосила Санхіта Амбаст.
Це повинно включати аналіз того, чи були належним чином захищені права працівників/-ць у галузі охорони здоров’я та інших сферах життєзабезпечення населення, включно з правами на справедливі та сприятливі умови праці і на свободу вираження думок.
Держави повинні забезпечити адекватну компенсацію всім працівникам/-цям у галузі охорони здоров’я та інших сферах життєзабезпечення населення, які інфікувалися COVID-19 через професійну діяльність. Вони також повинні розслідувати випадки, коли працівники/-ці стикалися з репресіями за те, що порушували питання охорони здоров’я та безпеки, і надавати ефективні засоби правового захисту тим, хто постраждали від несправедливого поводження, у тому числі шляхом відновлення на робочих місцях людей, яких звільнили за те, що вони публічно висловлювали свої думки чи побоювання щодо небезпечних умов праці.
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Для цілей цього брифінгу до «працівників/-ць сфери охорони здоров’я» ми включаємо всіх осіб, які беруть участь у наданні медичної та соціальної допомоги в будь-якому форматі, включно з, але не обмежуючись, лікарями/-ками, медсестерами/медбратами, соціальними працівниками/-цями, прибиральниками/-цями, водіями й водійками швидкої медичної допомоги та персоналом установ. Хоча брифінг в основному присвячений медичним працівникам/-цям, враховуючи наявну інформацію, ті ж питання стосуються й більш широкого кола працівників/-ць інших сфер життєзабезпечення населення, які зазнали впливу COVID-19 через роботу на передовій під час пандемії.
*Цифри були станом на 6 липня 2020 року.