13 травня 2020
Понад 100 європейських неурядових організацій закликають до невідкладної підтримки секс-працівниць/-ків на тлі кризи через COVID-19.
Міжнародний комітет із прав секс-працівниць/-ків у Європі (ICRSE), що є мережею з понад 100 профільних організацій, опублікував свої вимоги до європейських установ та національних урядів, що включають екстрену заміну доходів, мораторій на штрафи, арешти та кримінальне переслідування пов’язані з секс-роботою та міграційним статусом, доступ до медичної допомоги для всіх та регуляцію недокументованих мігрантів/-ок.
Оскільки пандемія COVID-19 продовжує спричиняти хаос у європейських суспільствах, багато організацій б’ють тривогу з приводу виключення з чинних державних заходів та європейської політики найбільш маргіналізованих груп людей, таких як мігрант(к)и, бездомні та робітники/-ці, які працюють в умовах нестабільної зайнятості. Деякі держави все ж справедливо реалізували такі заходи, як надання житла в надзвичайних ситуаціях, заміна доходів та регулювання мігрантів. Однак у багатьох країнах, більшість секс-працівниць/-ків, які працюють у неформальному секторі економіки через криміналізований та стигматизований характер роботи, були повністю виключені з планів надання соціальної та економічної підтримки. З огляду на відсутність допомоги з боку влади та Європейської Комісії, організації секс-працівниць/-ків почали самостійно впроваджувати заходи щодо надання прямої підтримки людям задіяним у секс-індустрії. До таких заходів належать надання продовольчих пайків, готівки для оплати житла і предметів першої необхідності, емоційної та адміністративної опори, а також формулювання спільних вимог до політичних діячів/-ок за кордоном.
Співкерівниця ICRSE і секретарка іспанського союзу секс-працівниць/-ків OTRAS, Сабріна Санчез, заявила: «Як і всі інші члени суспільства, секс-працівниці/-ки хочуть зробити свій внесок до боротьби з пандемією. Однак, як ми маємо виживати без змоги працювати та не маючи економічної підтримки з боку держави? Ситуація стає критичною. ЄС та держави-членкині повинні включити допомогу секс-працівницям/-кам до надзвичайних заходів та довгострокових планів відновлення. Вони мають припинити ігнорувати нас та наші вимоги».
Кейт МaкГрю, іще одна співкерівниця ICRSE і директорка Альянсу секс-працівниць/-ків Ірландії, додала: «Із моменту впровадження аболіціоністичної «шведської моделі», що криміналізувала клієнтів у 2017 році, ірландська спільнота секс-працівниць/-ків стикається з підвищеним рівнем контролю, експлуатацією та насильством. Сьогоденна криза виявляє величезні ризики, пов’язані з будь-яким видом криміналізації секс-індустрії, адже без захисту держави та трудових прав секс-працівниці/-ки з найбільш нестабільною зайнятістю стикаються з важким вибором між дотриманням правил ізоляції, відмовляючись від роботи, та комерційним сексом, аби забезпечити себе та свої сім’ї».
Вимоги, схвалені ключовими європейськими мережами з питань торгівлі людьми, мігрантів/-ок, ЛГБТІК-спільноти та сексуального здоров’я підкреслюють, що включення маргіналізованих громад має бути центральним елементом охорони здоров’я та соціальних і економічних заходів. Задля досягнення максимальних результатів світові установи з охорони здоров’я – зокрема Всесвітня організація охорони здоров’я – давно рекомендують включити секс-працівниць/-ків до процесів розробки та впровадження заходів охорони здоров’я та декриміналізації сексуальної роботи. У листі, надісланому Президентові Європейської Комісії та членам Координаційного комітету з кризових питань, ICRSE також вимагає, аби після довгих років ігнорування їхніх голосів проблеми секс-працівниць/-ків були нарешті включені до європейськлї політики.
ICRSE попереджає, що, як свідчить рецесія після 2008 року, економічний вплив пандемії COVID-19 збільшить кількість жінок та ЛГБТІК людей, які надають сексуальні послуги, щоб компенсувати втрату доходу та відшкодувати борги, накопичені під час кризи. Замість того, щоб розглядати секс-роботу, спираючись на ідеологію та заходи покарання, європейські установи та держави повинні впроваджувати політичні стратегії, що базуються на реальних даних та захищають права людини. Ігнорування найбільш маргіналізованих спільнот може виявитися не лише недалекоглядним, але й згубним для зусиль ЄС, направлених на подолання пандемії.