«ПРАВА В НАШИХ РУКАХ»

Amnesty International Ukraine презентує календар “Права в наших руках” на 2026 рік – проєкт, що через особисті історії українців розповідає про захист прав людини в умовах повномасштабної війни та про щоденну боротьбу українців за свої права не на словах, а реальними справами. 

«Права в наших руках» — проєкт про те, що права людини — це не абстрактні принципи, а жива практика щоденних рішень і вчинків.

Щодня, попри російську агресію та виклики, які вона несе, українці з різних куточків країни роблять вчинки, що зберігають людську гідність та переконують, що права людини існують не лише на папері. І ми хочемо, аби про цих людей знали. Тому зібрали 12 історій людей, кожна з яких уособлює одне з фундаментальних прав людини — від права на життя до права на освіту.

Це люди різних професій і досвіду — правозахисники, активісти, освітяни, волонтери, батьки, журналісти — яких об’єднує одне: вони не відвернулися від несправедливості й своїми діями захищають права інших.

У світі, де все менше свободи, але все більше авторитаризму, люди можуть боятися захищати свої права. Вони переживають, що щось станеться недобре, що їх запроторять до в’язниці, де вони отримають вирок. Саме для таких людей, особливо за кордоном, ми хочемо показати, як борються українці. Вони захищають не лише свої права, а й права друзів, сусідів, колег, іноді зовсім незнайомих співгромадян

Лєра Бурлакова, керівниця відділу кампаній, медіа та досліджень Amnesty International Ukraine
ПРАВО
НА ЖИТТЯ

Засновниця «Міста Добра» — кризового, реабілітаційного та паліативного центру для жінок, дітей і собак. Понад п’ятнадцять років вона підтримує вразливі сім’ї. Після початку повномасштабного вторгнення «Місто Добра» надає прихисток дітям, евакуйованим із прифронтових та окупованих територій, зокрема дітям з інвалідністю, дитячим будинкам під час евакуації та дітям, які пережили нехтування їхніми потребами. Її команда відома завдяки допомозі, зокрема, маленькому хлопчику, який доглядав за двома старшими братами з інвалідністю, доки всі троє не евакуювались до «Міста Добра».

Марта Левченко: «Рятувати кожне життя, обіймати серцем та зцілювати — найвища цінність».

ПРАВО
НА ЗДОРОВ’Я

Засновниця та командирка добровольчого Медичного батальйону «Госпітальєри» — цивільної, недержавної медичної організації. З 2014 року вона очолює евакуації поранених, зокрема військових, із прифронтових районів у безпечні місця для отримання медичної допомоги. Батальйон також надає життєво необхідну допомогу цивільним у зонах, постраждалих від війни — часто це єдина доступна медична підтримка. Яна — ветеранка з інвалідністю, нині очолює парламентську комісію з медичної, психологічної та соціальної підтримки ветеранів та сімей військовослужбовців.

Яна Зінкевич: «Радість від порятунку життя».

ПРАВО
НА ОСВІТУ

Учителька математики й фізики, переселенка з Горлівки. У 2021 році була заарештована російськими окупаційними силами під час відвідування тяжкохворої матері. Провела майже чотири роки в ув’язненні за сфабрикованими звинуваченнями у «шпигунстві»; звільнена у квітні 2025 року. Попри пережиту травму, Наталія публічно розповідає про те, що відбувається з учителями та іншими цивільними під час окупації, і залишається символом спротиву — наголошуючи, що освіта, правда та людська гідність мають вижити навіть під час війни.

Наталія Шило: «Все, що я роблю у своєму житті, я роблю насамперед для себе. Бо для мене важливо, щоб моя Україна була вільною та незалежною».

ПРАВО НА ГІДНІСТЬ ТА ГУМАННЕ СТАВЛЕННЯ

Ветеран і колишній військовополонений. Майже рік провів у російському полоні. Після звільнення фото, на якому він тримає яблуко, облетіло весь світ як потужний символ нелюдського поводження з українськими полоненими. Нині Максим працює психологом, підтримуючи ветеранів через фонд «Веста» — партнера Amnesty International Ukraine в освітньому проєкті «Трайб».

Максим Колесніков: «Коли мені важко, мене тримає розуміння, що багатьом набагато важче, і що в мене немає варіанту здатися».

ПРАВО
НА СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ

Батьки Ернеста Баранова — зниклого безвісти українського морпіха. Ернест досі офіційно не підтверджений як військовополонений, але звільнені українські полонені повідомили, що бачили його живим у російському полоні. Ситуація може становити насильницьке зникнення. Родина родом з окупованого Криму. Батьки Ернеста відвідують кожен мітинг і кожен обмін полоненими, не припиняючи пошук сина. Юрій пообіцяв не голитися, доки знову не обійме свою дитину.

Ельміра та Юрій Баранови: «Віра. Діти. Сім’я».

ПРАВО НА ДОСТАТНЄ ХАРЧУВАННЯ ТА ЖИТЛО

Її родина покинула дім на Херсонщині через розв’язану Росією війну. Вони пережили вісім місяців окупації в селі Станіслав. Після звільнення постійні обстріли зробили перебування там неможливим. Нині Олена разом із чоловіком відбудовує екоферму «Лиманська Коза» у Київській області, створюючи новий дім для своїх тварин і виготовляючи корисні продукти для місцевих громад.

Олена Бєлозоренко: «Тримаюся за віру в повернення додому, нашу перемогу та життя у своєму домі під старість років».

СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ

Воєнний кореспондент Reuters. Документував події Євромайдану, анексію Криму, Іловайськ та повномасштабне вторгнення. У серпні 2024 року був тяжко поранений унаслідок ракетного удару по готелю в Краматорську — удару, що забрав життя інших журналістів. Іван понад місяць перебував у комі. Від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році понад 100 працівників медіа були вбиті, десятки поранені, затримані або зникли безвісти.

Іван Любиш-Кірдей: «Я фотографую і знімаю, щоб задокументувати зло! Зло має бути покаране і нести відповідальність! Я це знімаю для нашої історії!»

ПРАВО
НА ГЕНДЕРНУ РІВНІСТЬ

Ветеранка, активістка, радниця Військового Омбудсмана. Експертка Офісу з підтримки реформ Міністерства оборони. Ключова учасниця кампанії «Невидимий батальйон». Перша жінка в Україні, яка офіційно отримала бойову військову спеціальність.

Вікторія Дворецька: «Заради тих, хто бореться. Заради збереження України для дітей. В пам’ять про тих, кого ми втратили».

ПРАВО НА СВОБОДУ ПЕРЕСУВАННЯ

Прожив 11 років в окупованому Росією Луганську. Після досягнення повноліття таємно виїхав на підконтрольну Україні територію. Нині навчається в Києво-Могилянській академії, працює в Save Ukraine та відстоює права українських дітей.

Іван Саранча: «Заради нашого майбутнього»

ПРАВО НА МИРНІ ЗІБРАННЯ ТА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАНЬ

Юрист і правозахисник. Народився в Кабулі, Афганістан; у дитинстві переїхав до Києва як біженець. Добровольцем воював за Україну, був тяжко поранений у 2022 році.

Масі Найєм: «Заради справедливості, в розумінні верховенства права»

ПРАВО НА ІДЕНТИЧНІСТЬ І КУЛЬТУРУ

Журналістка з Бахмута. Співзаснувала платформу «Меморіал», що документує історії людей, убитих Росією, та формує нову культуру пам’яті.

Гаяне Авакян: «Я роблю це для всіх, кому важливо пам’ятати ціну нашої свободи».

ПРАВО
НА ПРОТЕСТ

Неллі працювала журналісткою під час Революції Гідності, документуючи протести, ризикуючи життям. Після народження сина Степана стала активною захисницею прав людей в аутистичному спектрі. Сьогодні мати й син разом беруть участь у мирних протестах.

Неллі Ковальська та Степан Симчич:
«
Обіймаємося».


Герої проєкту «Права в наших руках» надихають на боротьбу за свої права зі світлин: ми створили однойменну фотовиставку. Її презентація відбулася 23 лютого 2026 року — напередодні четвертої річниці початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну  — у Вашингтоні, у будівлі Сенату Дірксена. Першими глядачами стали американські сенатори та дипломати. Після США фотовиставка помандрувала українськими містами.

Ми відкриті до співпраці з організаціями, інституціями та громадами, які хотіли б представити виставку у своїх містах. Наша мета – щоб історії та імена героїв проєкту були відомі у різних куточках країни.   

Якщо ви зацікавлені в організації виставки, будь ласка, звертайтеся до керівниці відділу кампаній, медіа та досліджень Amnesty International Ukraine Лєри Бурлакової:  [email protected]
З питань коментарів, інтерв’ю або співпраці зі ЗМІ, будь ласка, звертайтеся до координаторки роботи з національними медіа Анни Тохмахчі: [email protected]