Guards surround a large group of detainees in an internment camp in Xinjiang, China. © Molly Crabapple

Репресії Китаю щодо мусульманського населення в Сіньцзяні можна прирівняти до злочинів проти людяності

• Сотні тисяч мусульманських чоловіків і жінок зазнали масових інтернувань і тортур

• Мільйони мусульман зазнали систематичного масового спостереження

• Мусульманські етнічні групи змушені відмовитися від своїх релігійних традицій, культурних звичаїв і місцевих мов

• Більше 50 колишніх ув’язнених, що перебували в таборах, дають нові свідчення з докладним внутрішнім оглядом умов утримання та поводження з ув’язненими

Кампанія Amnesty International закликає до закриття таборів для інтернованих, маючи в розпоряджені більше 60 докладних досьє на тих, хто, як вважається, наразі утримуються під вартою

Уйгури, казахи та інші переважно мусульманські етнічні меншини в Синьцзян – Уйгурському автономному районі Китаю –стикаються з систематичними організованими державою масовими тюремними ув’язненнями, тортурами і переслідуваннями, що рівносильні злочинам проти людяності, – заявила сьогодні Amnesty International, запустивши нову правозахисну кампанію.

У доповіді «Ніби ми вороги на війні: масове інтернування, тортури і переслідування мусульманської спільноти в китайськомуСіньцзяні» група кризового реагування Amnesty International опублікувала десятки нових свідчень колишніх ув’язнених. У них люди детально описують жорсткі заходи, вжиті китайською владою з 2017 року, щоб викорінити релігійні традиції, культурні звичаї та місцеві мови мусульманських етнічних груп регіону. Здійснювані під виглядом боротьби з “тероризмом”, Ці злочини були спрямовані проти етнічних уйгурських, казахських, хуейських, киргизьких, узбекських і таджицьких груп.

Китайська влада побудувала одну з найскладніших систем спостереження у світі та мережу сотень похмурих центрів «перетворення через освіту», що, фактично, є таборами для інтернованих, по всьому Сіньцзяну. Тортури та інші види жорстокого поводження в таборах носять систематичний характер, і кожен аспект повсякденного життя регламентується з метою насильно виховати світську, однорідну китайську націю і прищепити ідеали Комуністичної партії.

«Китайська влада створила антиутопічне пекло приголомшливих масштабів у Синьцзян-Уйгурському автономному районі», – зазначила генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар. – «Уйгурська, казахська та інші мусульманські меншини стикаються зі злочинами проти людяності та іншими серйозними порушеннями прав людини, які загрожують стерти їхні релігійну й культурну ідентичності. Для світу має стати шоком те, як величезна кількість людей стикається з промиванням мізків, тортурами й іншим принизливими для гідності видам поводження в таборах для інтернованих, у той час як мільйони інших живуть у страху посеред величезної машини стеження».

Масове позбавлення волі

У доповіді задокументовано, як із початку 2017 року величезна кількість чоловіків і жінок з переважно мусульманських етнічних меншин у Сіньцзяні були довільно затримані. Серед них були сотні тисяч людей, які опинились у в’язницях, на додачу до сотень тисяч, а можливо, навіть мільйона чи більше тих людей, яких відправили до таборів для інтернованих.

Усі з більш ніж 50 колишніх ув’язнених, із якими розмовляла Amnesty International, були затримані за те, що, як видається, є повністю законною поведінкою. Наприклад, картина на релігійну тематику, спілкування з кимось за кордоном. Співробітник уряду, який брав участь у масових арештах наприкінці 2017 року, розповів організації, як поліція забирала людей із їхніх будинків без попередження й затримувала їх без будь-якої належної правової процедури.

Більшість постраждалих, які звернулися до Amnesty International, спочатку допитали в поліцейських дільницях, де також записали їхні біометричні та медичні дані, а потім перевели до таборів. Їх часто допитували в «тигрових кріслах», це сталеві крісла з прикріпленими кайданами для рук і ніг, що утримують тіло у болісному положенні. У поліцейських дільницях процвітають побиття, позбавлення сну й переповненість приміщень, а затримані повідомляють, що їм закривали очі й одягали на них кайдани під час допитів і переміщення.

З того моменту, як вони потрапили до схожих на в’язниці таборів для інтернованих, життя ув’язнених була надзвичайно впорядковане. У них не було ні особистого життя, ні автономії, вони стикалися з суворими покараннями – іноді колективними – за банальну непокору. Інтернованим заборонялося вільно розмовляти одне з одним, і на них чекали суворі покарання, коли ти відповідали тюремним охоронцям або іншим посадовим особам рідною мовою замість мандаринської. Кожна дія в повсякденному житті ув’язнених була заздалегідь спланована, а їхню поведінку постійно контролювали й оцінювали.

Одна жінка, яку затримали за те, що в неї на телефоні був WhatsApp, сказала: «[Щодня] ви прокидаєтесь о 5 ранку і повинні застелити ліжко, це має бути зроблено ідеально. Потім була церемонія підняття прапора і «складання присяги». Після цього йдете в їдальню снідати. Далі на урок. Потім обід. Потім на урок. Потім вечеря. Потім іще один урок. Потім до ліжки. Щоночі дві людини повинні були «чергувати» [стежити за іншими співкамерниками] протягом двох годин… для себе не лишалося ні хвилини. Ти просто виснажуєшся».

Протягом перших тижнів або місяців інтернування ув’язнених, як правило, змушують або сидіти нерухомо, або стояти на колінах в одній і тій же позі у своїй камері в повній тиші протягом більшої частини часу неспання. Після цього вони, як правило, проходять примусову «освіту», де їм навіюють зречення від ісламу, рідної мови та інших культурних практик, а також змушують вивчати мандаринську китайську мову й ідеологію Комуністичної партії Китаю.

Окрім супроводу під озброєною охороною до їдальні, класних кімнат або на допити й назад, ув’язнені практично ніколи не лишають своїх камер, рідко бачать сонячне світло, майже не мають доступу до вулиці чи занять спортом.

Систематичні тортури

Усі колишні ув’язнені, із яким розмовляла Amnesty International, піддавався тортурам або іншому жорстокому поводженню.

Це включало сукупний психологічний ефект щоденної дегуманізації, а також фізичні тортури у вигляді побиття, ударів електричним струмом, одиночного ув’язнення, позбавлення їжі, води і сну, впливу сильного холоду і жорстокого використання обмежень, а також таких інструментів тортур, як «тигрові крісла». Деякі повідомили, що їх утримували в цих кріслах протягом 24 годин або й більше.

Літня жінка, яку покарали за те, що вона захищала співкамерницю, сказала, що її відвели до маленької темної холодної кімнати без вікон, де їй скували руки та ноги і змусили сидіти на залізному стільці протягом трьох днів поспіль.

Двоє колишніх ув’язнених заявили, що їх змушували носити важкі кайдани, в одному випадку протягом цілого року. Інші описували, як щодо них застосовували електричні кийки або ж перцеві балончики.

Деякі ув’язнені повідомляли про багаторазові тортури, у той час як інші були змушені спостерігати за тортурами своїх співкамерників/ць. Amnesty International дізналася про один випадок, коли затриманий, як вважається, помер у результаті того, що його утримували в кріслі тигра на очах у співкамерників 72 години, протягом яких він мочився і випорожнювався на себе.

Стеження

Як усередині таборів, так і за їх межами мусульманські спільноти Сіньцзяну входять до числа груп населення світу, за якими стежать найбільш ретельно.

Протягом принаймні декількох місяців після звільнення з табору всі колишні інтерновані перебувають під майже постійним електронним і особистим наглядом, включно з інвазивним «проживанням» урядових працівників/ць, які стежать за ними і повідомляють про «підозрілу» поведінку. Це може бути мирна релігійна практика, використання несанкціонованого програмного забезпечення для зв’язку (наприклад, VPN або WhatsApp) або ж покупка «незвичайної» кількості палива чи електроенергії.

Свобода пересування звільнених інтернованих також сильно обмежена, оскільки величезна кількість сил безпеки патрулює вулиці і управляє тисячами контрольно-пропускних пунктів, що називають евфемізмом «зручні поліцейські ділянки».

Релігійні переслідування

Мусульман(к)и не можуть вільно сповідувати свою релігію в Сіньцзяні. Десятки мусульманських чоловіків і жінок повідомили Amnesty International, що регіональна китайська влада проявляє надзвичайну ворожість по відношенню до ісламської віри. Основні релігійні та культурні звичаї були визнані «екстремістськими» і використовувалися як підстава для затримання.

У результаті більшість людей перестали молитися або проявляти будь-які зовнішні ознаки дотримання ісламу. Це поширюється на одяг, догляд і навіть мову. «Ми більше не могли говорити «Ас-Саляму алейкум» [типове привітання в багатьох ісламських культурах, що означає «мир вам»]…», – сказала одна людина в інтерв’ю Amnesty International. Корани, молитовні килимки та інші релігійні артефакти фактично були заборонені.

Колишні співробітники/ці китайського уряду розповіли Amnesty International, як вони вривалися до будинків людей, щоб конфіскувати релігійні предмети. «Ми сказали їм видалити фотографії [мечетей] і повісити [Китайські] прапори», – розповіла одна з цих людей.

Опитані Amnesty International розповіли, як мечеті, святині, могили та інші релігійній культурні об’єкти систематично руйнувалися або перепрофілювалися по всьому Синьцзяну.

Масове приховування

Китайський уряд вдався до крайнощів, щоб приховати свої порушення міжнародного права в галузі прав людини в Сіньцзяні. Влада погрожує, затримує і жорстоко поводиться з кожною людиною, яка наважується сказатиправду вголос.

Доля сотень тисяч затриманих невідома. Багато з них можуть лишатися під вартою в таборах. Інші були засуджені до тривалих тюремних термінів. Державні дані Китаю показують значне збільшення тюремних термінів, а супутникові знімки показують збільшення масштабів будівництва нових в’язниць у Сіньцзяні з 2017 року. Інших затриманих перевели в місця в примусової праці.

«Китай повинен негайно ліквідувати табори для інтернованих, звільнити людей, які довільно утримуються в них і в тюрмах, а також покласти край систематичним утискам мусульманського населення в Сіньцзяні», – заявила Аньєс Калламар.– «Міжнародна спільнота має висловитися проти цих дій і діяти спільно, щоб покінчити з цим жахом раз і назавжди. ООН повинна створити і в терміновому порядку направити незалежний механізм розслідування з метою притягнення до відповідальності осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів за міжнародним правом»