Photo: Macau Photo Agency / Unsplash

Як коронавірус впливає на права людини

6 лютого 2020

Спалах коронавірусу (2019-nCov), що почався в китайському місті Ухань (провінція Хубей) наприкінці 2019 року, був оголошений Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) міжнародною надзвичайною ситуацією в галузі охорони здоров’я.

Станом на початок лютого епідемія, за оцінками, заразила понад 24 500 людей у всьому світі. Китайська влада повідомила про 490 випадків смерті, переважно провінції Хубей, і про більше 24 300 випадків у цілому. Наразі хвороба поширилася на 25 інших країн і територій по всьому світу.

Цензурі, дискримінації, довільним затриманням і порушенням прав людини немає місця в боротьбі з епідемією коронавірусу

Ніколас Беклен

Заходи пов’яані з епідемією потенційно можуть торкнутися прав мільйонів людей. У першу чергу це право на здоров’я, але на карту поставлено й кілька інших прав.

«Цензурі, дискримінації та довільним затриманням немає місця в боротьбі з епідемією коронавірусу», – заявив Ніколас Бекелін, регіональний директор Amnesty International. «Порушення прав людини перешкоджають, а не полегшують реагування на надзвичайні ситуації в галузі охорони громадського здоров’я, а також знижують ефективність цього реагування».

Цензура на початку

Китайський уряд вживає широкомасштабних зусиль, щоб приховати інформацію про коронавірус і небезпеку, яку він несе для громадського здоров’я. Наприкінці грудня 2019 року лікарі в Ухані поділилися з колегами своїми побоюваннями щодо пацієнтів із симптомами, подібними до спалаху тяжкого гострого респіраторного синдрому (ТГРС), що почався на півдні Китаю в 2002 році. Місцева влада негайно змусила їх замовкнути і покарала за «поширення чуток».

«Медики в Китаї намагалися підняти тривогу з приводу вірусу. Якби уряд не прагнув применшувати масштаби небезпеки, світ міг би відреагувати на поширення вірусу більш своєчасно», – зазначив Ніколас Беклен.

У дописі, оприлюдненому через місяць, Верховний народний суд поставив під сумнів рішення, прийняте владою Уханя. Це розглядалося багатьма як виправдання лікарів.

Проте зусилля з мінімізації тяжкості спалаху були розділені на найвищому рівні китайського уряду, про що свідчить агресивне лобіювання Китаєм у ВООЗ рішення не оголошувати спалах міжнародну надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я.

Право на здоров’я

Уханьська медична система наразі перевантажена, і медичні установи та медичні працівники/-ці з усіх сил намагаються впоратися з масштабами спалаху.

Багатьох пацієнтів/-ок відмовилися прийняти до лікарень після багатогодинних черг. Установи не мають доступу до необхідних тестів для діагностування.

«Китай повинен забезпечити всім постраждалих від коронавірусу доступ до адекватної медичної допомоги в Ухані та інших місцях. Стримувати епідемію важливо, але так само важливі профілактика й лікування, – ось чому право на здоров’я має бути невід’ємною частиною відповідних заходів», – наголосив Ніколас Беклен.

«У той час, як ВООЗ невпинно вихваляє Китай, реальність свідчить, що реакція уряду була – і залишається – вельми проблематичною».

Місцеві ЗМІ повідомляють, що люди не можуть швидко дістатися до лікарень через зупинку громадського транспорту і, у деяких випадках, не можуть вивезти тіла хворих зі своїх будинків.

Право на здоров’я, гарантоване Загальною декларацією прав людини, передбачає право на доступ до медичного обслуговування, право на доступ до інформації, заборону дискримінації при наданні медичних послуг, свободу від неконсенсусного медичного лікування та інші важливі гарантії.

Цензура триває і сьогодні

Наполегливе прагнення китайської влади контролювати потік новин і стримувати негативне висвітлення продовжує призводити до цензури іноді законної інформації про вірус.

Із початку кризової ситуації багато статей піддалися цензурі, у тому числі й матеріали провідних ЗМІ, таких як дочірня організація Beijing Youth Daily і Caijing.

Китайська влада ризикує приховати інформацію, яка могла б допомогти медичній спільноті впоратися з коронавірусом і допомогти людям захистити себе від нього

Ніколас Бекелін

«Той факт, що частина цієї інформації доступна не всім, збільшує ризик шкоди від коронавірусу і затримує ефективне реагування», – наголошує Ніколас Бекелін.

Активістів/-ок переслідували і залякували

Люди, які намагаються поділитися інформацією про коронавірус в соціальних мережах, також стали мішенню китайського уряду. Наприклад, юрист і громадський журналіст Чень Цюші повідомив, що його переслідувала влада після публікації записів із лікарень в Ухані.

Мешканець Уханя Фан Бін також був ненадовго затриманий владою після розміщення відео, на якому нібито були показані трупи жертв коронавірусу.

«Хоча спростування фейків про вірус має вирішальне значення, закриття законного контенту у ЗМІ та соцмережах на цю тему не піде на користь громадському здоров’ю», – сказав Ніколас Бекелін.

Регіональна боротьба з фейковими новинами

Як вірус поширився з Китаю в сусідні країни Південно-Східної Азії, так і прагнення держав контролювати висвітлення цього питання.

У Малайзії, Таїланді та В’єтнамі заарештовували або штрафували людей за публікацію «фейкових новин» про спалах хвороби.

Уряди повинні запобігати дезінформації та забезпечувати своєчасне й точне керівництво в галузі охорони здоров’я. Однак будь-які обмеження свободи вираження думок повинні бути пропорційними, законними і дійсно необхідними

Ніколас Беклен

«Якщо уряди Південно-Східної Азії та інших країн повинні отримати один урок із того, як Китай справляється з епідемією коронавірусу, то це те, що обмеження інформації та припинення дискусій в ім’я «стабільності» несе в собі серйозні ризики і може бути катастрофічно контрпродуктивним».

Дискримінація та ксенофобія

Люди з Уханя – навіть ті, у кого немає симптомів – були вигнані з готелів, забарикадовані у своїх квартирах, а їхня особиста інформація з’явилася в китайському інтернеті, згідно з повідомленнями ЗМІ.

Окрім того, є багато свідчень про антикитайську або антиазіатську ксенофобію в інших країнах. Деякі ресторани в Південній Кореї, Японії та В’єтнамі відмовилися приймати китайських клієнтів/-ок, а група протестуючих в індонезійському готелі змусила китайських гостей покинути його. Французькі та австралійські газети також були помічені в расизмі у своїх новинах про епідемію.

Азіатські спільноти по всьому світу вирішили дати відпір, і хештег #JeNeSuisPasUnVirus (Я не вірус) став трендом у французькому твіттері.

«Китайський уряд повинен вжити заходів для захисту людей від дискримінації, у той час як уряди в усьому світі повинні проявляти абсолютну нетерпимість до расистських нападок на людей китайського та азіатського походження. Єдиний спосіб, у який світ може боротися з цим спалахом, – це солідарність і співпраця понад кордонами», – зазначив Ніколас Беклен.

Прикордонний контроль і карантин повинні бути пропорційними

У відповідь на вірус багато країн закрили свої кордони для тих, хто подорожує з Китаю або інших азіатських країн, у той час як інші ввели суворі карантинні заходи.

Австралійський уряд направив сотні австралійців/-йок до центру тимчасового утримання іммігрантів/-ок на острові Різдва, де умови лікування були раніше охарактеризовані австралійською медичною Асоціацією як «нелюдські» через психічні та фізичні страждання, які відбувалися, коли там перебували біженці.

Папуа Нова Гвінея закрила свої кордони для людей з усіх інших азіатських країн, не обмежуючись тими, у кого підтверджені випадки захворювання коронавірусом. Це призвело до того, що деякі студент(к)и з Папуа Нової Гвінеї застрягли у Філіппінах після того, як їм заборонили сісти на рейс додому за вказівкою влади Папуа Нової Гвінеї.

Карантини, що обмежують право на свободу пересування, можуть бути виправдані відповідно до міжнародного права тільки в тому випадку, якщо вони співмірні, обмежені в часі, здійснюються з законною метою, дійсно необхідні, добровільні, коли це можливо, і застосовуються недискримінаційним чином. Карантин повинен бути введений безпечним і коректним чином. Права тих, хто перебувають на карантині, повинні поважатися і захищатися, включно з забезпеченням доступу до медичного обслуговування, продовольства та інших предметів першої необхідності.

«Уряди стикнулися зі складною ситуацією і повинні вжити заходів як для запобігання поширення коронавірусу, так і для забезпечення доступу постраждалих людей до необхідної їм медичної допомоги», – зазначив Ніколас Бекелін.