27 травня 2020
• Угруповання «Боко Харам» викрали тисячі дітей і примусили їх стати солдатами або «дружинами»
• Військові піддають дітей тортурам при тривалому, незаконному утриманні під вартою
• ЄС та інші донори фінансують збиткову програму «реабілітації»
Нігерія повинна терміново вирішити проблему своєї нездатності захистити й надати доступ до освіти цілому поколінню дітей на північному сході країни, у регіоні, спустошеному багаторічними звірствами угрповання «Боко Харам» і грубими порушеннями з боку військових, – закликала сьогодні Amnesty International у своїй новій доповіді.
Доповідь «Ми осушили наші сльози: негативний вплив конфлікту на північному сході Нігерії для дітей» присвячена тому, як широко поширені незаконні затримання й тортури військових посилили страждання дітей зі штатів Борно й Адамава, які стикнулися з військовими злочинами і злочинами проти людяності від рук «Боко Харам».
Доповідь також засвідчує, як міжнародні донори фінансували збиткову програму, яка мала би реінтегрувати колишніх імовірних бойовиків, але в переважній більшості випадків призводить до незаконного затримання дітей і дорослих.
«Останнє десятиліття запеклого конфлікту між нігерійськими військовими й угрупованням «Боко Харам» переважно нанесло шкоду дітям на північному сході Нігерії. Нігерійська влада ризикує втратити ціле покоління, якщо вони терміново не вживуть заходів, аби захистити дітей від війни», – заявила Джоанна Марінер, виконуюча обов’язки директора Amnesty International із кризового реагування .
««Боко Харам» неодноразово нападали на школи і викрадали велику кількість дітей, яких, серед інших звірств, примушували ставати солдатами або «дружинами».
«Поводження нігерійських військових з тими, хто уникли такої жорстокості, також було жахливим. Починаючи з масового незаконного утримання під вартою в нелюдських умовах, закінчуючи побиттями і тортурами, а також допуском сексуальних наруг з боку дорослих ув’язнених».
У період із листопада 2019 року по квітень 2020 року Amnesty International опитала понад 230 осіб, які постраждали в результаті конфлікту, у тому числі 119 дітей, які стали жертвами серйозних злочинів з боку «Боко Харам», нігерійських військових або тих і інших. Сюди входили 48 дітей, які утримувалися у військовому ув’язненні протягом декількох місяців чи років, а також 22 дорослих, які утримувалися разом з дітьми.
Жорстокість «Боко Харам»
Діти були серед тих, хто найбільше постраждав від низки звірств «Боко Харам», скоєних на великих територіях Північно-Східної Нігерії протягом майже десяти років. Класична тактика збройних угруповань включала напади на школи, широко поширені викрадення, вербування і використання дітей-солдатів, а також примусові шлюби дівчаток і молодих жінок, які всі є злочинами згідно з міжнародним правом.
Ця схема злочинів добре відома через гучні справи, такі як викрадення сотень школярок у Чибоку 2014 року. Однак масштаби викрадень часто недооцінюються і, судячи з усього, ідеться про тисячі випадків. «Боко Харам» продовжує примушувати батьків здавати хлопчиків і дівчаток під загрозою смертної кари. Угруповання також продовжує примушувати дівчаток і молодих жінок до шлюбів, як і вбивати тих, хто намагаються втекти.
Діти в районах, що знаходяться під контролем «Боко Харам», піддавалися тортурам, включно з бичуванням та іншими видами побиття, а також були змушені спостерігати за публічними стратами та іншими жорстокими покараннями.
17-річна дівчина, яка втекла з «Боко Харам» після того, як її викрали й утримували в полоні протягом чотирьох років, описала своє життя в лісі Самбіса: «[мій] злий «чоловік» завжди бив мене… моя щоденна діяльність включала молитву, приготування їжі, якщо була їжа, [і] відвідування уроків трактування Корану. Нікому не дозволяли рухатися чи відвідувати друзів. Це було жахливо, і я була свідком різних покарань, від стрільби до побиття камінням і бичування».
Вона та більшість інших опитаних колишніх «дружин»-дітей, включно з тими, хто повернулися з дітьми, що народилися в неволі, — практично не отримували допомоги, щоб повернутися до школи, отримати засоби до існування або ж доступ до психосоціальної підтримки.
«Я би хотіла піти до школа, але грошей немає, – розповіла 17-річна дівчина. – Найбільшою допомогою для мене було б піти в школу».
Військове утримання
Діти, які бікають із територій «Боко Харам», стикаються з безліччю порушень із боку нігерійської влади, включно зі злочинами проти міжнародного права. У найкращому випадку вони стають переміщеними особами, які борються за виживання й практично не мають доступу до освіти. У гіршому випадку їх довільно утримують протягом багатьох років у військових казармах в умовах, рівносильних тортурам або іншому жорстокому поводженню.
ООН повідомила Amnesty International, що з 2015 року вона перевірила звільнення 2879 дітей з військового ув’язнення, хоча раніше вона вказала більшу кількість дітей, затриманих у період із 2013 по 2019 рік. Ці статистичні дані, ймовірно, сильно занижені, і ООН заявила, що її доступ до військових затримань обмежений, тому вона не може надати фактичну кількість дітей, затриманих під час конфлікту.
Більшість таких затримань є незаконними; дітям ніколи не висувають звичнувачень у якихось злочинах і не підають судовому розслідуванню, їх позбавляють права звернутися до адвоката, постати перед суддею або ж спілкуватися зі своїми сім’ями. Широко поширені незаконні затримання можуть бути прирівняні до злочину проти людяності.
Майже всіх, хто тікає з територій «Боко Харам», включно з дітьми, «перевіряють» військові та «Об’єднана цивільна цільова група». Цей процес часто включає тортури до тих пір, поки людина не «зізнається», що належить до «Боко Харам». Імовірних членів і прихильників «Боко Харам» переводять та утримують, часто протягом декількох місяців або років, в убогих умовах у центрах утримання під вартою, включно з казармами Гіва в Майдугурі і військовою базою Кайнджі в Нігері.
Кожен колишній в’язень, із яким спілкувалися в рамках дослідження, давав послідовні, вельми конкретні описи умов утримання: надзвичайно переповнені приміщення; відсутність вентиляції в умовах задушливої спеки; паразити всюди; сеча і фекалії на підлозі через відсутність туалетів. Хоча в останні роки відбулися деякі поліпшення, багато колишніх ув’язнених, включно з дітьми, також зіткнулися з дуже обмеженим доступом до води, продовольства та медичного обслуговування.
Десятки тисяч ув’язнених утримували в настільки екстремальних умовах, що моужть бути розцінені як військовий злочин у вигляді тортур. Багато дітей продовжують утримувати в цих умовах навіть після масових звільнень у кінці 2019 – початку 2020 року. За оцінками Amnesty International, під час конфлікту в місцях позбавлення волі загинуло не менше 10 000 людей, у тому числі багато дітей.
14-річний хлопчик, якого ще маленьким викрали «Боко Харам», і який потім утік і був поміщений під варту нігерійськими військовими, розповів: «умови в Гіві жахливі. Від них можна померти. Тут ніде лягти… спекотно, увесь твій мокрий одяг, ніби тебе кинули в річку… досі ніхто не сказав мені, навіщо мене туди відвезли, що я там робив, чому мене затримали. І справді, чому я втік [від «Боко Харам»]?»
Експлуатація «Безпечного Коридору»
Amnesty International також задокументувала порушення в рамках операції «Безпечний коридор» – програми, що фінансується на мільйони доларів з боку ЄС, Великобританії, США та інших партнерів. Центр утримання під вартою за межами Гомбе, що перебуває під контролем військових, був створений 2016 року з метою дерадикалізації та реабілітації ймовірних бойовиків або прихильників «Боко Харам». Із того часу звідти вийшли близько 270 «випускників».
У зоні «Безпечного коридору» умови утримання кращі, ніж в інших місцях, які контролюють військови, колишні ув’язнені також позитивно відгукувалися про психосоціальну підтримку та освіту дорослих там. Але більшість чоловіків і хлопчиків, які там перебували, не були поінформовані про будь-які правові підстави для їх затримання і досі не мають доступу до адвокатів або судів, щоб оскаржити це. Їх обіцяне шестимісячне перебування в деяких випадках було продовжено до 19 місяців, протягом яких вони були позбавлені волі й перебували під постійною збройною охороною.
Колишні ув’язнені звідти заявили Amnesty International, що їм вкрай не вистачає медичної допомоги. Семеро затриманих померли, багато, якщо не всі, після отримання неналежної медичної допомоги. Нігерійська влада навіть не повідомила про це сім’ям – їм розповіли звільнені ув’язнені.
Програму професійної підготовки, яка є частиною «Безпечного Коридору», можна прирівняти до примусової праці, оскільки більшість ув’язнених, якщо не всі, ніколи не були засуджені за будь-які злочини і роблять усе – від взуття до мила й меблів – безкоштовно.
Ця програма також піддає деяких ув’язнених небезпечним умовам праці. Деякі затримані отримали серйозні травми рук після того, як їх змусили працювати з каустичною содою, сильно корозійною речовиною, без захисних засобів. «Каустична сода дуже небезпечна. Якщо вона потрапляє на тіло, роз’їдає плоть», – розповів 61-річний колишній ув’язнений.
«Жоден із основних донорів «Безпечного коридору» не санкціонував би таку систему тривалого й незаконного утримання під вартою для своїх громадян/-ок, то чому ж вони роблять це в Нігерії?» – зазначає Осаї Оджіго, директор Amnesty Inetrnational у Нігерії.
«Збройні сили Нігерії повинні звільнити всіх довільно затриманих дітей і припинити інші порушення, які, судячи з усього, спрямовані на покарання тисяч дітей, багато з яких також стали жертвами звірств «Боко Харам». Готовність гарантувати доступ дітей до освіти та психосоціального відновлення може покласти новий шлях для північного сходу країни».