Зросли жертви серед цивільного населення, включно з дітьми та людьми похилого віку, оскільки російські війська застосували заборонену зброю, виводили з ладу критично важливу цивільну інфраструктуру та, згідно з наявними даними, навмисно цілили по мирним жителях. На окупованих Росією територіях тривали репресії через неросійську ідентичність, відбувалися страти, катування та інше жорстоке поводження з цивільними ув’язненими та військовополоненими. В умовах воєнного стану влада обмежувала права на свободу слова та віросповідання. Тривали судові переслідування тих, хто відмовлявся від військової служби за релігійними або моральними переконаннями. Боротьба України з гендерним насильством і за права ЛГБТ залишалася обмеженою.
ПЕРЕДУМОВИ
Росія продовжує агресивну війну проти України, незважаючи на значні втрати, і досягла територіальних здобутків, зокрема в лютому, окупувала місто Авдіївка, яке було українським опорним пунктом з 2014 року. Просування Росії в Харківській області в основному стримувалося українськими силами. У серпні Україна здійснила раптовий наступ на Курську область Росії, окупувавши територію в кілька сотень квадратних кілометрів. Щоб усунути нестачу воєнної сили, у квітні в Україні було прийнято закон, що знижує мобілізаційний вік з 27 до 25 років.
Іноземна військова та фінансова допомога Україні надавалась із занепокоєнням щодо її сталості в майбутньому, особливо після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США. Економіці України вдалося зрости протягом 2024 року, хоча вона серйозно страждала від нестачі робочої сили, а також від регулярних відключень електроенергії по всій країні, спричинених цілеспрямованими атаками Росії на енергетичну інфраструктуру.
У квітні Україна повідомила Раду Європи про те, що вона скорочує обсяг своїх відступів до меншої кількості статей Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) і скасовує відступи, пов’язані з примусовою чи обов’язковою працею, свободою думки, совісті чи релігії, правом на ефективний засіб правового захисту та забороною дискримінації.
ПОРУШЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА
НЕВИБІРКОВІ ОБСТРІЛИ
Втрати серед цивільного населення були вищими, ніж у 2023 році, і часто відбувалися далеко від лінії активних бойових дій, оскільки Росія продовжувала обстрілювати населені пункти ракетами та безпілотниками. Ці атаки включали атаку на Національну дитячу спеціалізовану лікарню «Охматдит» у столиці, Києві, яка була серйозно пошкоджена після удару крилатою ракетою 8 липня – очевидний воєнний злочинi. Діти з усієї України в цей час проходили медичні процедури, такі як хіміотерапія та реконструктивна хірургія. Двоє людей загинули, понад 100 були поранені, в тому числі діти. Як і інші численні атаки 2024 року, удар по Охматдиту був частиною ширшої скоординованої російської атаки; того ж дня було вбито щонайменше 43 мирних жителів у Києві, Дніпрі та Кривому Розі.
Росія продовжувала систематичні атаки на енергетичну інфраструктуру. За даними Міжнародної енергетичної асоціації, станом на травень 70% теплових потужностей України були або зруйновані, або перебували в окупації. Дефіцит виробництва електроенергії призводив до регулярних відключень електроенергії, особливо в спекотні літні місяці та взимку, оскільки сукупний збиток був найбільшим, а попит досяг піку.
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ
З’являється все більше свідчень про позасудові страти українських військовополонених російськими військами. Численні відеоролики, які, як стверджується, демонструють такі інциденти, поширювалися в соціальних мережах, а Генеральна прокуратура України підкреслювала, що з 2022 року було страчено щонайменше 147 українських в’язнів, майже 90% (127) з них – у 2024 році. Хоча Росія зазвичай ігнорувала або відкидала ці повідомлення, дві значущі політичні фігури в Росії закликали до страти військовополонених. У липні заступник голови Ради безпеки Дмитро Медведєв у своєму Telegram-каналі закликав до «тотальних розстрілів». У жовтні лідер Чечні Рамзан Кадиров публічно заявив, що віддав наказ не брати українських військових живими. Однак через три дні він заявив у Telegram, що скасував це розпорядження.
Сотні українських військовополонених були засуджені в Росії та на окупованих нею територіях України, часто лише за участь у бойових діях. Відсутність належної правової процедури в таких судових процесах також є воєнним злочином.
ПРАВО НА ПРАВДУ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ВІДШКОДУВАННЯ
21 серпня український парламент проголосував за ратифікацію Римського статуту МКС, але із заявою відповідно до статті 124 про те, що протягом семи років Україна «не визнаватиме юрисдикцію» МКС щодо воєнних злочинів, «коли, ймовірно, злочин скоїли її громадяни». Це створило двозначність, яка могла перешкодити ефективним розслідуванням МКС злочинів за міжнародним правом, скоєних в Україні.
МКС видав додаткові ордери на арешт трьох високопоставлених російських воєначальників і тодішнього міністра оборони Сергія Шойгу. Усіх чотирьох осіб звинуватили у воєнних злочинах, скоєних в Україні. Це включало спрямування нападів на цивільне населення та заподіяння надмірної випадкової шкоди цивільним особам або пошкодження цивільних об’єктів, а також злочин проти людяності.