Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) нещодавно ухвалив рішення про те, що Росія має якомога швидше вжити заходів для безпечного повернення ув’язнених, переведених з Криму до пенітенціарних установ, розташованих на території Російської Федерації. ЄСПЛ визнав Росію винною в порушенні статей 2 (право на життя), 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), 5 (право на свободу та недоторканність), 6 (право на справедливий суд), 7 (відсутність покарання без закону) , 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя), 9 (свобода віросповідання), 10 (свобода вираження поглядів), 11 (свобода зібрань), 14 (заборона дискримінації) та 18 (обмеження використання обмежень прав ) Європейської конвенції з прав людини та статті 1 Протоколу № 1 (захист власності), статті 2 Протоколу № 1 (право на освіту) і статті 2 Протоколу № 4 (свобода пересування) Європейської конвенції. Суд також зауважив, що Російська Федерація не виконала своїх зобов’язань за статтею 38 (зобов’язання надати необхідні умови для розгляду справи) Конвенції. Реагуючи на рішення ЄСПЛ, Вероніка Вельч, директорка Amnesty International в Україні, зазначила:

Із часу, коли Amnesty International востаннє представляла ЮНЕСКО свій огляд проблем із правами людини в Криму, ситуація з питаннями і випадками, які або входять до сфери компетенції ЮНЕСКО, або мають прямий вплив на питання, що лежать в декількох сферах діяльності ЮНЕСКО, продовжувала погіршуватися. Для отримання більш детальної інформації, будь ласка, зверніться до попередніх подань Amnesty International.

Маргіналізовані групи – зокрема ЛГБТІ + люди, секс-працівниці/ки, люди, які вживають наркотики, і ті, хто переживають бездомність – непропорційно сильно постраждали від регуляцій, пов’язаних із пандемією COVID-19. У результаті, згадані групи потерпають від посилення дискримінації й порушень прав людини. Про це йдеться в новій доповіді Amnesty International, що аналізує й оцінює вплив пандемічних обмежень по всьому світу.

Безкарність за тортури залишалася непоодиноким явищем. Повсюдно мало місце гендерно зумовлене насильство, хоча новий закон усунув юридичні перешкоди для притягнення до відповідальності військових і поліції за домашнє насильство. Продовжувалися напади на ґрунті гомофобії з боку груп, що пропагують дискримінацію та насильство. Розслідування нападів на журналістів і правозахисників було повільним і часто неефективним. Тривали репресії проти інакомислення та правозахисників в окупованому Криму. Порушення міжнародного гуманітарного права на Донбасі не розслідувалися.

Восьмирічного індуїстського хлопчика в селі Бхонг в Рахім-Яр-хане, штат Пенджаб, звинуватили в богохульстві, яке може бути покаране обов’язковою смертною карою. Його звинуватили в тому, що він ніби помочився в бібліотеці медресе (релігійної школи), де зберігалися релігійні тексти, що спровокувало напад натовпу на місцевий індуїстський храм. У відповідь на цю новину Ріммел Мохидин, учасник кампанії Amnesty International в Південній Азії, заявив: