Маргіналізовані групи – зокрема ЛГБТІ + люди, секс-працівниці/ки, люди, які вживають наркотики, і ті, хто переживають бездомність – непропорційно сильно постраждали від регуляцій, пов’язаних із пандемією COVID-19. У результаті, згадані групи потерпають від посилення дискримінації й порушень прав людини. Про це йдеться в новій доповіді Amnesty International, що аналізує й оцінює вплив пандемічних обмежень по всьому світу.
Доповідь заснована на онлайн-опитуванні 54 організацій громадянського суспільства у 28 країнах. Документ засвідчує, як надмірно каральний підхід до дотримання правил COVID-19, у результаті якого люди були оштрафовані, заарештовані й ув’язнені за недотримання заходів громадської охорони здоров’я, призвів до того, що й без того маргіналізовані групи стикнулися з посиленням переслідувань і насильства з боку правоохоронців. Цей підхід також зумовив обмеження доступу до основних послуг, включно з харчуванням, охороною здоров’я та житлом.
Більше двох третин респондентів/ок (69%) заявили, що реакція держави на COVID-19 посилила негативний вплив уже чинних законів і нормативних актів, які криміналізували й маргіналізували людей, із якими вони працюють. Із них 90% повідомили, що спільноти, із якими вони працюють, були зумисними цілями обмежень та/або зазнали непропорційного впливу, коли заходи по боротьбі з COVID-19 були застосовані. Серед інших каральних заходів організації повідомили про широке застосування штрафів, арештів, попереджень, письмових попереджень і наказів від поліцейських «рухатися далі» або триматися подалі від громадських місць.
«Хоча заходи для боротьби з COVID-19 варіювалися від країни до країни, підходи урядів до боротьби з пандемією мали загальний недолік. Надмірний акцент на застосуванні каральних санкцій проти людей за недотримання правил, замість того, щоб підтримувати їх із метою кращого дотримання правил, мав абсолютно непропорційний вплив на тих, хто вже й так стикалися з систематичною дискримінацією», – сказав Раджат Хосла, старший директор Amnesty International з політик.
«Коли уряди використовують каральні підходи для забезпечення дотримання заходів громадського здоров’я, це просто ускладнює їх дотримання. Люди, які буквально за ніч втратили засоби до існування, і бездомні були притягнуті до кримінальної відповідальності за недотримання заходів по боротьбі з COVID-19, замість отримання підтримки для доступу до житла чи інших речей першої необхідності.
Така короткозорість залишила ці групи на милість жорстокої й дискримінаційної поліції і змусила людей приймати більш ризиковані рішення для задоволення основних потреб, що призвело до захворювань, яких можна було уникнути, смертей і широкого спектру порушень прав людини».
Каральна поліцейська діяльність
Групи, які до пандемії вже піддавалися надмірному нагляду з боку поліції, стикнулися з дискримінацією, незаконним застосуванням сили і довільними затриманнями з боку правоохоронців.
Переважна більшість (71%) із 54 організацій, які взяли участь в опитуванні Amnesty International, заявили, що люди зі спільнот, із якими вони працюють, включно з секс-працівницями/ками, людьми, що вживають наркотики, ЛГБТІ й людьми, які потребували абортів, були покарані за порушення заходів для боротьби з COVID-19.
За даними мексиканської правозахисної організації Elementa, каральна «війна з наркотиками» у країні дозволила поліцейським силам переслідувати людей, що вживають або зберігають наркотики, шляхом застосування заходів, пов’язаних із COVID-19. В одному з випадків, що викликав масові протести, у західному штаті Халіско заарештували будівельника, який перебував під упливом наркотиків, імовірно за те, що він не одягнув маску. Він помер у поліцейській дільниці кілька днів по тому. Його тіло було вкрите синцями, а в нозі було кульове поранення.
У Белізі, Індонезії, Мексиці, Нігерії, Уганді, Філіппінах, Танзанії та Великобританії організації громадянського суспільства, які працюють над такими питаннями, як права ЛГБТІ, реформа наркополітики, права секс-працівниць/ків і ліквідація бездомності, повідомили, що маргіналізовані спільноти стали свідками посилення стеження й утисків з боку правоохоронних органів і непропорційно сильно постраждали від арештів, штрафів і затримань під час пандемії.
В Аргентині організація, яку очолюють секс-працівниці/ки, повідомила про насильство з боку поліції щодо трансгендерних секс-працівниць/ків, включно з «побиттями, обшуками й довільними затриманнями», а також про те, що секс-працівниці/ки піддавалися переслідуванням з боку поліції «за порушення карантину, коли вони ходили в супермаркет або аптеку по сусідству».
Стигматизація та перешкоди на шляху до соціального захисту, охорони здоров’я та належного житла
Залежність держав від каральних заходів для боротьби з COVID-19 також створила додаткові перешкоди для доступу до основних послуг та підтримки, особливо для людей, які страждають від бідності й системної дискримінації. Маргіналізовані групи часто звинувачувалися, в тому числі державними посадовими особами, у порушенні правил карантину і в поширенні вірусу. Це, у свою чергу, дало поштовх для чатіших випадків насильства щодо маргіналізованих груп і відбило в них бажання звертатися по медичною допомогою, оскільки вони боялися бути заарештованими, затриманими або засудженими.
Хоча багато урядів прийняли ті чи інші заходи соціального захисту, країни не враховували соціальні та економічні реалії, у яких вони здійснювалися, і рідко надавали всебічну підтримку найбільш маргіналізованим групам.
Серед тих, хто постраждала непропорційно сильно, були люди, що працюють в неформальному секторі або на небезпечній роботі. У Непалі багато далітів, які живуть за межею бідності і покладаються на щоденну заробітну плату, зіткнулися з великими боргами й голодом через проблеми, пов’язані з пандемією.
Організації також повідомили, що стигматизація ЛГБТІ призвела, зокрема, до їх виключення з державних і муніципальних продовольчих пожертвувань і кризових центрів у таких країнах, як Індонезія й Замбія.
Заходи по боротьбі з COVID-19 також мали негативний вплив на надання основних медичних послуг. Зокрема, доступ до громадських послуг та інформаційно-пропагандистських проектів, спрямованих на маргіналізованих осіб, став серйозно обмежений або повністю недоступний, оскільки системи охорони здоров’я зосередили свою увагу на реагуванні на COVID-19. У Канаді були скасовані медичні клініки, що працюють у партнерстві з органами охорони здоров’я в рамках проектів із інформування секс-працівників/ць. Аналогічні побоювання були висловлені у зв’язку з масовим закриттям общинних медичних клінік у країнах Східної Африки.
У деяких країнах пандемія COVID-19 використовувалася для подальшого обмеження доступу до основних медичних послуг, як-от послуги зі зниження шкоди та аборти. В Індії організація Hidden pockets Collective, яка виступає за сексуальні та репродуктивні права, повідомила, що уряд спочатку не визнав аборти необхідною медичною послугою; як наслідок, постачальники послуг сказали жінкам, що аборти «не є необхідними» і не повинні відбуватися під час пандемії. Стигматизація, пов’язана з абортами, також означала, що жінки не завжди могли розповісти поліції, чому саме вони виходять із дому для отримання медичної допомоги під час карантину.
«Замість того, щоб покладатися на каральні заходи, які покладають усю відповідальність і провину на окремих осіб, що й так стикалися з систематичною дискримінацією, урядам слід було б зосередитися на захисті прав людини для всіх і забезпеченні того, щоб маргіналізовані спільноти мали доступ до загальної охорони здоров’я та основних послуг для їх захисту», – сказав Раджат Хосла – «Це найважливіший урок, який уряди повинні враховувати при веденні переговорів за договором про поліпшення профілактики пандемії, забезпечення готовності та реагування під егідою ВООЗ. Ставити права людини в центр зусиль уряду з реагування на надзвичайні ситуації в галузі громадської охорони здоров’я – це не рекомендація, це обов’язок».