- Дітям доводиться «вчитися потайки», щоб уникнути переслідувань
- Ті, хто протистоять російській ідеологічній обробці стикаються з залякуваннями
- Примус учительського персоналу призводить до падіння рівня освіти
Від початку російського вторгнення в Україну ті, хто живуть під російською окупацією, наражали себе на ризик жорстоких репресій за спроби надалі здобувати освіту за українською програмою, – ідеться в новому дослідженні Amnesty International. Деякі батьки обирали переховувати своїх дітей, щоб уникнути ймовірності, що їх заберуть до «перевиховних» закладів чи на адопцію до Росії, або ж насильно зарахують до шкіл, які працюють за російським навчальним планом.
«Amnesty International отримала докази від 23-х працівниць і працівників освітньої сфери та 16-х родин із дітьми шкільного віку, які жили або досі живуть під російською окупацією, та задокументувала, як російська агресивна війна проти України призвела до суттєвого й широко поширеного переривання освітнього процесу в Україні. На окупованих Росією територіях залякування та примус є щоденною реальністю для сімей, дітей і викладацького персоналу. Ніхто не може бути в безпеці під безперервною російською кампанією терору в Україні» — зазначила Анна Райт, дослідниця Amnesty International.
Дітям доводиться «вчитися потайки», щоб уникнути переслідувань
На піку свого наступу російські війська окупували близько чверті території України та наразі контролюють близько однієї п’ятої. Попри ризики переслідувань, через кілька місяців від початку окупації деякі вчителі/вчительки та батьки намагалися організувати шкільне навчання за українською програмою. За словами обласної освітньої чиновниці, педагогічний персонал, учнівство й батьки перетворилися на «партизанів, які рили ямки у своїх садках, щоби сховати ноутбуки та мобільні телефони, або переховувалися на горищах і в старих сараях, щоби зловити стільниковий сигнал».
Шкільна бібліотекарка Уляна* розповіла Amnesty International, що їй доводилося таємно узгоджувати зустрічі з учнями та ученицями, щоби передавати їм книжки, попри російські військові патрулі на вулицях їхнього села, які часто проводили безпідставні обшуки.
Деякі батьки радше переривали освітній процес заради безпеки своєї дитини. Поліна, мати двох, поділилася, що її діти були за межами їхнього будинку лише кілька разів протягом дев’яти місяців російської окупації через страх, що їх заберуть до Росії.
Безперервний страх і залякування тих, хто живе на окупованих територіях
Ксенія*, мати 15-річного Кирила*, із окупованого села на Херсонщині розповіла Amnesty International, як до них додому навідався вчитель навесні 2022 року. Учитель спитав Кирила, чи ходитиме він до школи, коли вона знову відкриється у вересні. Ксенія сказала, що Кирило не піде до школи. На початку вересня чоловіки в російській військовій формі прийшли та сказали їм: «Якщо не з’явишся у школі завтра, наступного тижня приїде автобус і забере тебе до притулку в Росії». Кирило повернувся до школи, аби лише побачити, що вона вся завішана російською державною символікою, а на вході до неї та всередині стоїть озброєна охорона.
Учителька з окупованої бердянської громади на Запоріжжі, яка виїхала з окупованих територій у липні 2022 року, проте надалі веде онлайн-уроки для дітей, які досі живуть в окупованій громаді, розповіла Amnesty International, як дітей тепер змушують вчити та співати російський національний гімн. Тим, хто відмовляється, погрожують забрати їх від батьків на «перевиховання в російських сиротинцях».
У тій же школі всім учням і ученицям роздали пам’ятку — яку бачили дослідниці та дослідники Amnesty International, — на якій було написано: «Озирніться. Ви побачите, що Україна зруйнувала Харків, Маріуполь та інші міста. Якщо ви не хочете, щоб Україна вбила вас, розповідайте нам усе, що бачите та знаєте про це».
Інформаційна обробка та примус учительського персоналу, що позначається на наданні освітніх послуг
Ганна* та Олена*, обидві вчительки в громаді на Харківщині, яка була окупована з березня до вересня 2022 року, отримували текстові повідомлення від старших викладачів і викладачок зі своїх шкіл, у яких ті намагалися переконати їх повернутися на роботу та викладати за російською шкільною програмою, коли вони знову відкрились у вересні 2022 року. Однак жодна з них не погодилась, і вони мусили переховуватися.
Олені довелось покинути свою квартиру та жити з сусідами, а Ганна таємно лишалась у своєму будинку, проте ціною того, що не подавалася на отримання будь-якої гуманітарної допомоги (наборів їжі), яку пропонувала російська окупаційна влада. Під час інтерв’ю з Amnesty International вона визнала, що було дуже складно вижити протягом восьми місяців окупації без жодного заробітку та допомоги.
У своїх свідченнях сім’ї з окупованих Росією територій розповідають, що наново відкриті школи не мали достатнього чи кваліфікованого вчительського персоналу, та повідомляють, що дітей залишали у класах самих і казали читати підручники — відповідно, страждали якість навчання й дисципліни.
«Єдиний спосіб допомогти Україні зцілити та зробити теперішнє й майбутнє українських дітей менш болісним — це припинення Росією війни, що є актом агресії за міжнародним правом. Тим часом окупаційна влада повинна негайно припинити залякування місцевого населення,примус педагогічного персоналу займатися недоречною освітньою діяльністю та інші насильницькі практики. Під час війни чи окупації всі сторони так само зв’язані міжнародним гуманітарним правом і правом у галузі прав людини. Забезпечення права дітей на якісну освіту є одним із таких зобов’язань, і його слід поважати беззастережно , — наголосила Анна Райт
Додаткова інформація
Amnesty International вважає російське вторгнення в Україну актом агресії. Із 24 лютого організація документує порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права, вчинені під час війни в Україні. Усі матеріали Amnesty International із цього приводу, включно з новинами, брифінгами та розслідуваннями, можна знайти за посиланням.
*Імена змінені з міркувань безпеки
Щоб отримати більше інформації, будь ласка, пишіть на електронну скриньку: [email protected]