17 липня 2020
Amnesty International закликає лідерів країн Великої двадцятки, які зустрічаються цього тижня, зробити безпрецедентні кроки з подолання глобальної нерівності, яка сприяє негативним наслідкам COVID-19 і кліматичної кризи – двох найбільших загроз правам людини нашого часу.
Міністри фінансів країн Великої двадцятки (G20), які зберуться 18 і 19 липня, повинні взяти на себе зобов’язання списати заборгованість найбідніших країн світу, збільшити інвестиції в охорону здоров’я та соціальний захист, а також поступово відмовитися від викопного палива, щоб забезпечити справедливе і стійке відновлення після пандемії.
«COVID-19 викрив кричущу нерівність, що існує в нашому світі. Якщо ми хочемо підвищити стійкість до майбутніх криз, нам необхідно здійснити довгострокові структурні зміни, які вимагають рішучості й лідерства від країн Великої двадцятки», – заявила виконуюча обов’язки генерального секретаря Amnesty International Джулі Верхар.
«Помилкові пріоритети багатих і могутніх привели нас до стану глобальної надзвичайної ситуації. Країни G20 повинні порвати з минулим, інвестуючи в людей і права людини, прокладаючи шлях до справедливого, стійкого й інклюзивного відновлення».
Списання заборгованостей
Amnesty International закликає G20 анулювати заборгованості найбідніших країн світу принаймні на наступні два роки, щоб зберегти ресурси країн для реагування на пандемію COVID-19.
Найбідніші 77 країн витратять майже 85 мільярдів доларів на погашення боргів протягом 2020 і 2021 років. Близько 40% цього боргу вони мають віддати багатим країнам, іншу частину – міжнародним інститутам і приватним кредиторам. За даними Jubilee Debt Campaign, 64 країни витрачають на погашення боргів більше, ніж на охорону здоров’я.
У квітні Велика двадцятка зобов’язалася призупинити виплати за боргами для 77 країн на суму до 12 мільярдів доларів протягом 2020 року, але держави, які хочуть скористатися пропозицією, усе одно будуть зобов’язані повернути ці гроші з відсотками протягом наступних років.
«Немислимо, щоб будь-яка країна витрачала більше грошей на погашення боргів, аніж на охорону здоров’я в часи пандемії. Нинішній план G20 не тільки не відповідає тому, що необхідно для реагування прямо зараз, але і посилює проблеми, які завадять країнам відновитися в майбутньому», – наголосила Джулі Верхар.
«Погашення боргів ніколи не повинно превалювати над зусиллями щодо забезпечення прав людини. G20 повинна забезпечити, щоб найбідніші країни світу не опинилися в замкнутому колі боргів, поганого здоров’я й економічного паралічу».
Відповідно до міжнародного права прав людини багатші держави, включно з країнами Великої двадцятки, зобов’язані надавати допомогу державам, які щосили намагаються мобілізувати адекватне фінансування для боротьби з пандемією.
Amnesty International також закликає до того, щоб списання заборгованості супроводжувалося надійними механізмами прозорості і підзвітності у всіх країнах-донорках і країнах-отримувачках допомоги, щоб кошти не були втрачені через корупцію або марнотратство. Списання заборгованостей має бути доповненням до інших форм фінансової допомоги, а не просто перенаправленням із інших сфер допомоги.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив минулого місяця, що для усунення наслідків COVID-19 необхідні великомасштабні, скоординовані і всеосяжні багатосторонні заходи, що коштуватимуть не менше 10% світового ВВП.
Інклюзивне відновлення та кліматична справедливість
На своїй останній зустрічі у квітні міністри фінансів країн Великої двадцятки зобов’язалися «підтримувати екологічно стійке та інклюзивне відновлення» відповідно до порядку денного в галузі сталого розвитку на період до 2030 року.
Таке відновлення повинно включати інвестиції в охорону здоров’я, новий курс на соціальний захист та інвестиції в сектори, що забезпечують екологічно чисті та достойні умови працевлаштування.
Проте за останні кілька місяців деякі країни, такі як США, Великобританія та Росія, дозволили компаніям, що працюють на викопному паливі, авіаційній промисловості та іншим компаніям, що забруднюють навколишнє середовище, скористатися заходами економічного стимулювання, як-от податкові знижки чи кредити. Вони в основному були надані без будь-яких умов, а це означає, що ці галузі можуть продовжувати функціонувати й навіть розширюватися без необхідності брати на себе зобов’язання щодо скорочення викидів або використовувати державну підтримку тільки для підтримки працівників/-ць.
Враховуючи масштаби своїх економік і їхнього пливу на кліматичну кризу, держави Великої двадцятки повинні очолити прийняття пакетів стимулів і заходів із відновлення, які полегшать перехід до економіки з нульовим викидом вуглецю, зміцнять життєздатне суспільство і поставлять на чільне місце людей та їхні права – особливо тих, хто найбільше постраждають від перехідного періоду.
Це означає відмову від будь-яких безумовних рятувальних заходів для компаній, що працюють на викопному паливі й авіації, а замість цього – інвестування в поновлювані джерела енергії, вироблені з дотриманням прав людини. Держави Великої двадцятки повинні забезпечити всім працівникам/-цям і громадам, залежним від секторів, на які вплине перехід до нульової вуглецевої економіки, підтримку в отриманні достойних робочих місць в екологічно чистих інституціях, а також захисту адекватного рівня життя.
«Якщо не буде швидких дій з подолання кліматичної кризи, пандемія COVID-19 стане лише верхівкою айсберга серед загроз, перед якими постане людство», – сказала Джулі Верхар.
Додаткова інформація
У зв’язку з загрозою COVID-19 зустріч Великої двадцятки 18-19 липня відбудеться віртуально.
Переважна більшість держав, включно з 17-ма членкинями G20, є учасницями договорів з прав людини, які передбачають зобов’язання реагувати на прохання про міжнародне співробітництво та допомогу, як-от Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права.
У зауваженні загального порядку 14 цього пакту йдеться, що, враховуючи, що деякі хвороби легко передаються за межі кордонів держави, міжнародне співтовариство несе колективну відповідальність за втручання у вирішення цієї проблеми. Економічно розвинені держави несуть особливу відповідальність і зацікавлені в наданні допомоги біднішим країнам.
У керівних принципах ООН із зовнішньої заборгованості та прав людини йдеться, що виплати по зовнішній заборгованості не повинні перешкоджати зусиллям урядів країн-отримувачок допомоги щодо реалізації їх основних прав, у тому числі щодо економічних і соціальних прав, як-от здоров’я, соціальний захист і засоби до існування. Ці заборгованості мають бути відповідним чином переглянуті з кредиторами.