Сотні мирних жителів/ьок були вбиті в Харкові в результаті невибіркового російського обстрілу з використанням широко заборонених касетних боєприпасів і неточних за своєю суттю ракет. Про це сьогодні заявила Amnesty International у новому розслідуванні.
У новій доповіді «Будь-хто може померти щомиті: невибіркові напади російських військ у Харкові, Україна» документується, як із початку лютого 2022 безжальні обстріли житлових кварталів Харкова російськими військами спричинили масові смерті і руйнування.
У ході ґрунтовного розслідування Amnesty International виявила докази того, що російські війська неодноразово застосовували касетні боєприпаси 9N210/9N235, а також розсіювані міни, на які поширюються заборони міжнародних договорів через їх невибіркову дію.
«Протягом останніх місяців жителі/ьки Харкова стикнулися з безперервним шквалом невибіркових атак, унаслідок яких загинули й отримали поранення сотні цивільних», – зазначила Донателла Ровера, старша радниця Amnesty International з реагування на кризові ситуації. – «Людей убили в їхніх будинках і на вулицях, на дитячих майданчиках і на кладовищах, у чергах за гуманітарною допомогою або під час купівлі продуктів і ліків.
Неодноразове застосування широко заборонених касетних боєприпасів викликає шок і є ще одним свідченням повної зневаги до життя цивільного населення. Російські сили, які скоювали ці жахливі напади, повинні бути притягнуті до відповідальності за свої дії, а жертви і їхні сім’ї мають отримати повне відшкодування збитку».
Директор медичного департаменту Харківської обласної Військової адміністрації повідомив Amnesty International, що з початку конфлікту в Харківській області загинуло 606 мирних жителів/ьок, а ще 1248 отримали поранення. Більшість ударів, які розслідувала Amnesty International, призвели до чисельних жертв на великих територіях.
Хоча Росія не є учасником ні Конвенції щодо касетних боєприпасів, ні Конвенції щодо протипіхотних мін, міжнародне гуманітарне право забороняє невибіркові напади й застосування зброї, яка є невибірковою за своєю суттю. Вчинення невибіркових нападів, що призводять до загибелі або поранення цивільних осіб або пошкодження цивільних об’єктів, кваліфікується як воєнний злочин.
Напад на гральний майданчик
Бомбардування Харкова, де проживає 1,5 мільйона осіб, почалися 24 лютого. Особливо від обстрілів постраждали житлові квартали в північній і східній частинах міста.
У другій половині дня 15 квітня російські сили випустили касетні боєприпаси по вулиці Миру і навколо неї в Індустріальному районі. Щонайменше дев’ять цивільних загинули й більше 35 отримали поранення, серед них і кілька дітей. Лікарі/ки Харківської міської клінічної лікарні № 25 показали Amnesty International металеві фрагменти, які вони витягли з тіл пацієнтів/ок, зокрема характерні шматки сталевих стрижнів, що містяться в касетних боєприпасах 9N210/9N235.
Тетяна Ахаєва, 53-річна медсестра, стояла біля входу в свою будівлю, коли вибухнуло кілька касетних бомб. Вона розповіла Amnesty International: «раптово всюди пролунав звук петард, їх було багато, всюди. Я бачила клуби чорного диму там, де сталися вибухи. Ми впали на землю і спробували знайти укриття. Син нашого сусіда, 16-річний хлопчик на ім’я Артем Шевченко, загинув на місці… у його батька було роздроблене стегно й осколкове поранення в ногу. Складно сказати, як довго тривали вибухи; хвилина може здатися вічністю».
На сусідньому дитячому майданчику 41-річна Оксана Литвиненко отримала важкі поранення в результаті вибуху декількох касетних боєприпасів, коли вона гуляла зі своїм чоловіком Іваном і їх чотирирічною дочкою. Осколки пронизали її спину, груди і живіт, пробивши легені і хребет. Вона трагічно загинула 11 червня. Атака відбулася в середині дня, коли багато інших сімей теж були на гральному майданчику зі своїми дітьми.
26 квітня Іван розповів Amnesty International: «Раптово я побачив спалах… я схопив свою дочку, притиснув її до дерева і обійняв дерево, так що вона була захищена між деревом і моїм тілом. Було багато диму, і я нічого не міг розгледіти… потім, коли дим навколо мене розсіявся, я побачив людей на землі… моя дружина Оксана лежала на землі. Коли моя дочка побачила свою маму на землі в калюжі крові, вона сказала мені: «Ходімо додому: мама мертва, і люди мертві». Вона була в шоці, як і я. Я досі не знаю, чи покращиться стан моєї дружини. Лікарі не можуть сказати, чи зможе вона знову говорити або ходити. Наш світ перекинувся з ніг на голову».
Після більш ніж місяця лікування в реанімації стан Оксани трохи покращився, але 11 червня вона померла внаслідок завданих травм. Дослідниці Amnesty International виявили на гральному майданчику характерні решки, металеві гранули та інші фрагменти касетних боєприпасів 9N210/9N235. Також було видно кілька невеликих воронок у бетонному ґрунті, що відповідає наслідкам, характерним для вибуху подібних боєприпасів.
Атака на чергу за гуманітарною допомогою
Щонайменше шестеро людей загинули і 15 отримали поранення вранці 24 березня, коли касетні боєприпаси потрапили на парковку біля станції метро «Академіка Павлова», де сотні людей стояли в черзі за гуманітарною допомогою.
Валерія Колишкіна, продавчиня-консультантка в зоомагазині, розташованому недалеко від місця удару, сказала, що одна людина загинула, коли вибухи зруйнували скляну вітрину сусіднього магазину.
Вона розповіла Amnesty International: «Прямо біля магазину загинув чоловік. Він стояв назовні і курив, поки його дружина купувала корм для домашніх тварин… металевий уламок влетів у переднє вікно, пролетівши над головою, коли я стояла за касою. Потім пролунало ще кілька вибухів. Це була цілковита паніка. У магазині було повно народу. Ми побігли в комору в задній частині магазину, щоб захиститися. Це було дуже страшно… я думала, що помру».
Руслан*, місцевий поліцейський, який був свідком нападу, сказав: «Це була дійсно жахлива ситуація, осколки падали як дощ».
Дослідниці Amnesty International виявили частини 220-міліметрової ракети «Ураган», яка несе 30 суббоєприпасів на момент розслідування ще лишалася застряглою у воронці асфальту. В околицях цього району вони також виявили рештки і фрагменти касетних боєприпасів 9N210/9N235 і безліч інших воронок.
Два інших касетні снаряди також потрапили в дах церкви Святої Трійці, приблизно за 500 метрів від того місця, де впала ракета. Церква служить гуманітарним центром, де волонтер(к)и готують продукти харчування і пакети допомоги для роздачі людям, які насилу можуть отримати доступ до пунктів розподілу гуманітарної допомоги, як-от літні люди, маломобільні люди й люди з інвалідністю. Пастор Петро Лобойко і пастор Сергій Андрійович показали Amnesty International уламки від двох касетних боєприпасів, які пробили стіни і двері церкви після вибуху на даху.
Втрачені кінцівки
Удень 12 березня Вероніка Черевичко, 30-річна менеджерка з логістики й мати, втратила праву ногу, коли ракета «Град» потрапила на дитячий майданчик перед її будинком в районі Салтівка.
Вона розповіла Amnesty International: «Я сиділа на цій лавці, коли стався вибух. Я пам’ятаю, як почався свист безпосередньо перед вибухом. Потім я прокинулася в лікарні без ноги; у мене не було правої ноги. Тепер моє життя розділене на до 12 березня і після 12 березня. Я звикну до цього. Зараз я ще не звикла до цього; я часто намагаюся доторкнутися до своєї ноги, почухати ступню… Я не знаю, що сказати про людей, які це зробили. Я ніколи їх не зрозумію».
Три людини загинули і ще шестеро отримали поранені в результаті вибуху серії касетних боєприпасів у тому ж районі вранці 26 квітня. Олена Сорокіна, 57-річна жінка, яка перенесла рак, втратила обидві ноги в результаті вибуху. Вона сиділа біля свого будинку, чекаючи на доставку гуманітарної допомоги, коли почула звук снаряда, що летить, і побігла до входу в будівлю.
Олена втратила свідомість, потім прокинулася в машині швидкої допомоги і зрозуміла, що втратила ногу. Її відвезли до лікарні, де їй також довелося ампутувати іншу ногу. Зараз вона перебуває на Західній Україні, сподіваючись, що її переведуть в реабілітаційний заклад в іншому місці Європи. Олена розповіла Amnesty International: «після битви з раком тепер мені переді мною ще одна битва, щоб навчитися функціонувати без ніг».
Некеровані ракети, такі як «Гради» і «Урагани», що регулярно використовуються російськими військами, неточні за своєю суттю, що робить їх невибірковими при використанні в населених районах. Некеровані артилерійські снаряди мають похибку понад 100 метрів. У житлових районах, де будівлі знаходяться на відстані не більше декількох метрів одна від одної, такі неточності практично напевно будуть коштувати життя цивільному населенню і призведуть до широкомасштабних руйнувань і пошкоджень цивільної інфраструктури.
Українські сили, зі свого боку, часто завдавали ударів з житлових кварталів, наражаючи на небезпеку цивільне населення в цих районах. Така практика порушує міжнародне гуманітарне право, але жодним чином не виправдовує неодноразові невибіркові удари російських військ.
Методологія
Дослідниці Amnesty International розслідували 41 удар (у результаті якого загинули щонайменше 62 людини і щонайменше 196 отримали поранення) і опитали 160 осіб у Харкові за 14 днів у квітні і травні, включно з тими, хто вижили після атак, рідних жертв, свідків і лікарів/ок, що надавали допомогу постраждалим. Дослідницька команда організації зібрала і проаналізувала речові докази з місць нанесення ударів, зокрема фрагменти боєприпасів, а також безліч цифрових матеріалів.
Усі матеріали Amnesty International про порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права, скоєних під час війни в Україні, доступна за посиланням.
Примітка: *деякі прізвища були приховані з міркувань безпеки.