Фото: KharkivPride / Павло Пахоменко

Перший в історії Харкова Прайд-марш був затьмарений насиллям, що лише підкреслює системну неефективність влади 

Місцева влада та поліція Харкова продемонстрували неспроможність забезпечити належний рівень безпеки напередодні першого в історії міста Прайд-заходу, Маршу ХарківПрайду, 15 вересня 2019 року. Учасниць та учасників Маршу були атакували контрдемонстранти, деяких переслідували, інших – били чи поранили членами груп, які пропагують дискримінацію та систематично застосовують насилля. Місцева влада продемонструвала неспроможність виконати свій обов’язок забезпечити права кожної особи на свободу слова та мирне зібрання без дискримінації та побоювань репресій під час заходів Прайду. Незважаючи на те, що поліції України вдалося ефективно захистити цьогорічні марші під час Прайдів у Києві та Одесі, а також мітинги на захист прав жінок у різних містах країни, у випадку Харкова цього не сталося. Це чергова поразка в боротьбі з насиллям та фактично повною безкарністю, якою насолоджуються так звані праворадикальні групи в Україні. 

15 вересня 2019 року в центрі Харкова зібралося від двох до трьох тисяч мирних демонстрантів та демонстранток, які вийшли на підтримку прав лесбійок, геїв, бісексуальних, трансгендерних та інтерсекс-людей (ЛГБТІ). Деякі з них зіштовхнулися зі залякуванням та насильством іще на шляху до місця проведення маршу. Одна активістка розповіла «Amnesty International» про інцидент, під час якого група з шести чоловіків увійшла до кафе, де вона сиділа зі своїми колежанками-активістками. Один із них схопив плакат, який вони підготували для маршу, кинув у їхній бік принизливі коментарі та попрямував на вихід. Коли активістка встала в нього на шляху, стала вимагати, щоби чоловік віддав їй її власність, і спробувала викликати поліцію, він схопив її за підборіддя, відштовхнув убік і вийшов надвір.

Поки учасниці та учасники Прайд-маршу збиралися, поліція відгородила їх від контрпротестувальників, загальна кількість яких становила кілька сотень. Тим не менш, контрдемонстранти закидали їх яйцями з короткої дистанції над головами поліції. Промаршувавши кілька сотень метрів, учасники та учасниці отримали від координаторів інструкції згорнути банери й інші матеріали та покинути місце проведення заходу, скориставшись найближчою станцією метро. Свідка розповіла «Amnesty International», що в цей момент насильницька група контрпротестувальників прорвала поліцейський кордон та почала рухатися в бік учасниць та учасників; вона також почула вибухи, що лунали десь поруч. Багато людей у натовпі були розгублені й дезорієнтовані та почали бігти. Було схоже на те, що безпечного шляху відходу просто не існує. Рятуючись втечею, свідка бачила, що офіцери поліції просто спостерігають за тим, що відбувається, і регочуть. Вона підбігла до іншої поліцейської групи, щби запитати, що їй та іншим учасникам Прайду робити. Один із них відповів: «Ідіть туди», – і вказав у бік насильницької групи, яка прорвала поліцейський кордон. 

У той час як деякі учасниці та учасники Прайду змогли дістатися безпечного місця, скориставшись громадським транспортом, інших переслідували й атакували на шляху додому. Ця практика, яку зазвичай називають «сафарі» є добре відомою та широковживаною тактикою насильницьких груп. Вона передбачає переслідування ЛГБТІ-активісток та активістів, як правило, до безлюдних місць, де немає поліції чи інших свідків, і подальший жорстокий напад на них. В умовах браку ефективного захисту та організованого відходу з ЛГБТІ-заходів ця практика залишається серйозним ризиком для людей, які їх відвідують. Відеозапис принаймні одного такого нападу на чоловіка, який повертався з Маршу ХарківПрайду, є в загальному доступі в інтернеті. На нього наскочили групою, повалили на землю та з холодною жорстокістю били руками й ногами. Багатьох нападників на цьому відео добре видно. «Amnesty International» отримала повідомлення і про інші подібні напади.

Слід зауважити, що за кілька тижнів до Прайду влада Харкова оголосила, що має намір перешкодити заходу. Зокрема члени Міської ради повідомили, що збираються отримати судовий припис про заборону проведення запланованих заходів у межах Прайду; члени нарешті вирішили відмовитися від цих дій лише 9 вересня. 

У кінцевому підсумку, згідно з інформацією від свідків, кількох учасниць та учасників Прайду було серйозно поранено, деякі отримали травми голови. Окрім того, численні повідомлення свідчать про те, що поліція демонструвала гомофобне ставлення чи озвучувала гомофобні висловлювання. Марш ХарківПрайду викрив низку провалів із боку влади. Насилля під час цього заходу було передбачуваним та очікуваним; багато відомих груп, які пропагують дискримінацію, оголосили про свій намір зірвати Прайд задовго до його початку.  

Незважаючи на присутність на Прайді поліції, усе вказує на те, що вони майже не здійснювали попередню розвідку, підготовку, не розробляли стратегій чи/або тактик захисту учасниць та учасників від насилля з боку контрпротестантів. Навпаки, заходи безпеки були надзвичайно обмеженими й полягали суто у відгородженні двох груп одна від одної під час маршу. Ба більше, свідки підтверджують, що деякі добре відомі представники насильницьких груп проходили повз поліцію завдяки журналістським посвідкам та долучалися до маршу; таким чином їм вдавалося легко робити фото людей усередині групи. Опоненти прав ЛГБТІ мали можливість повною мірою використовувати головне слабке місце активістів, а саме – брак безпечних шляхів відходу, та застосовувати залякування та насилля.

Надзвичайно важливо, щоб влада зробила висновки щодо подій під час Маршу ХарківПрайду та вжила негайних заходів задля вирішення помилок минулого, щоб вони не повторилися в майбутньому. Українська влада повинна вирішити проблему посилення груп, що пропагують дискримінацію, та покласти край безкарності тих, хто здійснює злочини та насилля на ґрунті упередженості та ненависті, і зробити це потрібно на національному рівні. Що стосується подій у Харкові 15 вересня, слід докласти всіх зусиль, щоби задокументувати всі випадки насильства та знайти й притягнути до відповідальності всіх людей, які були до цього залучені, як під час маршу, так і після нього, коли учасники та учасниці поверталися додому. Окрім цього, слід заохочувати та підтримувати постраждалих і свідків цих нападів у тому, щоби вони повідомляли про ці злочини; в обмін на це їм повинні гарантувати ефективний захист і безпеку. Українська влада повинна також повною мірою розгорнути програму захисту свідків і поширити її на всіх людей, які готові свідчити та/або надавати інформацію про випадки погроз чи нападів на ЛГБТІ-активістів. Поліції слід ретельно переглянути достатність та ефективність свого планування безпеки до подій 15 вересня в Харкові, а також дій, які докладалися під час заходу, та вжити реальних заходів щодо усунення допущених помилок. Також поліція повинна розслідувати всі повідомлення про випадки гомофобного ставлення та висловлювань серед своїх працівників та вжити дисциплінарних і, в міру потреби, інших заходів щодо таких людей. Влада в цілому повинна надати ефективні та дійсні гарантії того, що вищеописані події більше не повторяться.