Інформаційна гігієна під час пандемії коронавірусу (ґайд)


Авторка та автор: Людмила Смоляр, Отар Довженко, співавтори щотижневої розсилки про медіа «ДовгийПес» 
6 квітня 2020


Головна порада щодо гігієни під час пандемії коронавірусу — мити руки: ретельно, з милом і щонайменше 20 секунд. Головна порада щодо інформаційної гігієни під час пандемії — сумніватися в усьому, що читаєте, дивитеся та слухаєте.  

У медіа й соцмережах багато неправди, помилок чи вигадок про коронавірус. Деякі брешуть навмисно, щоб дезорієнтувати й налякати людей; інші привертають до себе увагу штучними сенсаціями. Є й такі, що просто не перевіряють інформацію, а іноді люди, яким журналіст(к)и необачно дають слово, кажуть дурниці. 

Перевірену інформацію варто брати з офіційних джерел або звіряти з ними те, що ви читаєте в медіа чи соцмережах. Джерела з інформацією про перебіг пандемії, яким можна вірити: 

Статистика про хворих, померлих і тих, що видужали від коронавірусу, завжди не ідеальна — вона враховує тільки відомі й підтверджені випадки. Але вона все одно точніша за будь-які вигадки та припущення, якими вас можуть спробувати налякати. 

Ось іще кілька порад, як ставитися до інформації про коронавірус:

Завжди цікавтеся, звідки журналіст(к)и взяли інформацію, яку вам пропонують. Вони не можуть її вигадати самі — можуть спостерегти на власні очі, взяти з документів чи процитувати інших людей. Тому, читаючи, слухаючи або дивлячись будь-що, постійно запитуйте «хто це сказав?» або «звідки це відомо?». За правилами журналістської роботи, відповіді на ці запитання мають бути у всіх матеріалах, але правил не завжди дотримуються. Якщо ви не знайшли відповіді, не довіряйте матеріалу. Якщо відповідь є, і ви знаєте, звідки журналіст(к)и взяли інформацію, перевірте її першоджерело. Так ви переконаєтеся, що інформацію подали коректно. 

Якщо в людини медична освіта або вона працює в лікарні, це не гарантія того, що вона знається на коронавірусі. Коментувати речі, пов’язані з Covid-19 та боротьбою проти нього, можуть лікарі/-ки. Але не будь-які, а спеціалізовані — вірусологи/-ні (вони знаються на вірусах і хворобах, які викликають віруси) та епідеміологи/-ні (вони знають, як боротись з поширенням інфекційних захворювань).  

Словам експертів/-ок, у тому числі лікарів/-ок, яких цитують медіа, не варто вірити беззастережно. Експерт(к)и помиляються так само, як і всі люди. Тому інформацію, яку вони озвучують, бажано звіряти бодай з іще одним джерелом. 

Не робіть висновків на основі заголовків новин чи заголовків будь-яких інших матеріалів. У заголовку може опинитися (умисно чи ні) інформація, яка суперечить суті матеріалу або спотворює її. Якщо в заголовку подана цитата, обов’язково переконайтеся, який її контекст — що сказала людина, яку цитують, до того і після слів, які опинилися в заголовку.

Особливо обережно ставтеся до історій, джерелом яких є люди, які не несуть відповідальності за свої слова. Якщо ЗМІ публікують будь-які розповіді очевидців подій або людей, які щось чули по темі і хочуть цим поділитися, не робіть із цих історій однозначних висновків. Такі люди можуть казати неправду (умисно чи ні) — їм це нічим не загрожує. 

Пам’ятайте, що всі слова, які цитують журналіст(к)и, належать конкретним людям, у яких є ім’я та прізвище. Якщо цитата підписана на кшталт «кажуть мешканці села», «в лікарні розповіли», «вчені радять», ставтеся до цих слів особливо обережно. Мешканці села і вчені нічого не розповідають хором, тому ви маєте задуматися, хто конкретно це сказав. Якщо з матеріалу дізнатися неможливо — не вірте йому.       

З особливою пересторогою ставтеся до інформації, яка викликає сильні переживання. Якщо ви прочитали новину й вам перехопило подих від обурення, паніки, злості, розчулення тощо, пригальмуйте і пошукайте підтвердження цієї інформації в інших джерелах — на іншому сайті, іншій теле- чи радіопрограмі. Не піддавайтеся миттєвому бажанню поширити інформацію, яка на вас сильно емоційно вплинула: поширите, коли переконаєтеся, що це правда.

Ні медикам, ні журналіст(к)ам не можна розголошувати діагнози людей без їхньої згоди. Це стосується не тільки коронавірусу. Якщо ви бачите повідомлення з ім’ям, прізвищем, адресою або іншою особистою інформацією людини, яка хвора, померла, видужала або в якої підозрюють коронавірус, — не поширюйте його. Якщо повідомлення без достатніх аргументів спонукають вас до якихось дій і рішень, нав’язують якусь думку чи погляд, ніколи не вірте їм одразу. Ці повідомлення не обов’язково неправдиві, але ліпше взяти паузу й перевірити їх в інших джерелах. 

Коронавірус — тема, в якій недоречні журналістські емоції та оцінки. Якщо ви бачите щось про «смертельний», «жахливий», «вбивчий» вірус — будьте пильні: на вас намагаються вплинути. 

Зважайте на дату публікації. Іноді в соцмережах поширюють матеріали, в яких ідеться про давні й уже не актуальні події. Якщо в матеріалі не вказана дата публікації, ставтеся до нього особливо обережно.

Якщо ви бачите в медіа матеріали про пандемію, які вас обурюють і є, на вашу думку, шкідливими або образливими — подайте скаргу в «Медіачек». Це ініціатива Інституту масової інформації та організації «Детектор медіа», яка перевіряє медійні матеріали на дотримання законів і стандартів. Ви будете точно знати, що ваше обурення не даремне, а журналіст(к)и, можливо, зроблять висновки і виправляться. 

Перш ніж вірити інформації, перевірте, чи її ще не спростували на https://coronafakes.com — більшість фейків про коронавірус тут уже розвінчані.

Якщо ви не впевнені в точності та/або правдивості інформації, яку дізналися зі ЗМІ, не поширюйте її ані в розмовах, ані в соцмережах. 

Усі ці поради стосуються також ставлення до дописів у соцмережах. Якщо ви прочитали якусь інформацію у фейсбуку чи іншій соцмережі, але не можете встановити, звідки вона взялася, а також не можете її перевірити в першоджерелі, ставтеся до неї скептично та не поширюйте. Якщо вам трапляється інформація про заборони, обмеження та порядки, запроваджені владою у зв’язку із коронавірусом, шукайте офіційні документи, які її підтверджують або спростовують — закони, постанови, рішення обласних рад тощо. Немає документів — немає віри.

Головні факти про коронавірус, які треба пам’ятати:

• Коронавірус не «китайський», він не розрізняє національностей — захворіти може кожна людина. Китайці, італійці, іспанці та жодні інші народи не є небезпечними самі по собі. 

• Ліків від цієї хвороби поки що немає. Медики перевіряють кілька препаратів, які нібито допомагають, але жоден із них ще не визнаний ВООЗ як засіб від Covid-19.

• Вакцину розробляють, але на це піде не менше року.

• Ефективність жодних «народних методів» лікування чи профілактики не підтверджена.

• Спирт убиває вірус на поверхнях, але не в організмі.

• Вірус — це не бактерія, антибіотики на нього не діють.

• Covid-19 — важка хвороба, особливо небезпечна для літніх людей і для тих, у кого є інші хронічні захворювання.

• Людина, яка не має симптомів або переносить хворобу легко, може бути заразною.

• Коронавірус передається через крапельки вологи, які видихнула хвора людина, або поверхні, на яких вони осіли.

• Підвищена температура, задуха і кашель — найтиповіші, але не обов’язкові симптоми.

Якщо ви бачите в медіа матеріали, у яких розповідають протилежне або ставлять ці твердження під сумнів, скоріш за все, вони неправдиві. Сприймайте це як фейк і не поширюйте їх. 

І ще одне. Боротьба з коронавірусною пандемією — для того, щоб якомога більше людей не захворіли, а якщо захворіють, то видужали, а не померли. А не для того, щоб соромити, виховувати чи карати винних. Звинувачення людей у тому, що вони когось заразили, могли передати інфекцію чи заразитись самі, лише посилює страх, тривогу і незгоду в суспільстві. Не беріть участі у цькуванні та розпалюванні ненависті до інших людей — краще підкажіть їм, як захиститися від зараження