Jaskiran K Marway

Правозахисників продовжують утримувати у в’язницях попри пандемію COVID-19

6 серпня 2020

Уряди, яких хвалили за звільнення ув’язнених у відповідь на спалахи COVID-19, виключили правозахисників/-ць і продовжують арешти активістів/-ок, журналістів/-ок і критиків/-инь, – повідомила сьогодні Amnesty International.

У новому брифінгу «Наважитися захищати права людини в умовах пандемії», що документує атаки на правозахисників/-ць під час пандемії, організація підкреслює лицемірство урядів, включно з Єгиптом, Індією, Іраном і Туреччиною, які залишили в’язнів совісті в жахливих умовах, незважаючи на широко розрекламовані програми звільнення ув’язнених.

«COVID-19 став додатковим покаранням для несправедливо ув’язнених правозахисників/-ць, а також використовувався як привід для подальших переслідувань, переслідувань і навіть убивств», – зазначила Ліза Маракані, дослідниця Amnesty International з прав правозахисників/-ць.

«Виключення правозахисників із заходів зі звільнення підкреслює політичний характер їхнього тюремного ув’язнення. Наприклад, у Туреччині журналіст(к)и, адвокат(к)и, активіст(к)и та опозиційні політики(ні), що перебувають у попередньому ув’язненні за необґрунтованими звинуваченнями, лишаються за ґратами. Незважаючи на урядові заходи, завдяки яким із квітня було звільнено понад 100 000 осіб. Очевидно, що турецький уряд все ще більше боїться критики, аніж пандемії».

Новий брифінг документує напади на правозахисників/-ць у період кризи COVID-19 у 46 країнах і показує, як закони про «фейкові новини», обмеження на пересування, послаблення поліцейського захисту і підвищена нетерпимість до критики призвели до нових репресій по всьому світу, зокрема, проти інформаторів у галузі охорони здоров’я і тих, хто підкреслює неадекватні заходи реагування на пандемію.

Amnesty International виявила 131 людину по всьому світу, які виступали за права людини і постраждали від утисків, судових переслідувань, убивств або ув’язнень під приводами, пов’язаними з COVID-19, – цу число, імовірно, є лише верхівкою айсберга.

«Замість того, щоб надати правозахисникам/-цям простір для підтримки своїх зусиль по боротьбі з пандемією і підготовці до справедливого відновлення, держави вживають контрпродуктивні заходи, щоб змусити замовкнути передбачуваних опонентів/-ок», – прокоментувала Ліза Маракані.

Виключені із заходів щодо звільнення

25 березня 2020 року Верховний комісар ООН з прав людини закликав усі держави звільнити «всіх осіб, затриманих без достатніх правових підстав, включно з політичними в’язнями, а також осіб, затриманих за критику чи інакомислення» у зв’язку з пандемією COVID-19.

Утім ряд країн виключили правозахисників/-ць з категорій, до яких застосовуються ці заходи.

В Індії, наприклад, багато студентів/-ок та активістів/-ок, які брали участь у мирних акціях протесту проти дискримінаційного Закону Індії про громадянство, як і раніше несправедливо утримуються під вартою.

У Єгипті уряд не звільнив правозахисників/-ць, затриманих виключно за висловлення своїх поглядів. Так само, як не звільнив тисячі інших осіб, що утримуються під вартою до суду, і багатьом із яких пред’явлені надмірно розпливчасті звинувачення пов’язані з «тероризмом», на додачу до порушеннями належної правової процедури.

У Туреччині заходи зі зменшення навантаження на в’язниці прямо виключають тих, хто утримуються в попередньому ув’язненні, а також тих, хто перебувають під вартою чи були засуджені за злочини, передбачені надмірно широким антитерористичним законодавством Туреччини. Серед них політичні та правозахисні активіст(к)и, журналіст(к)и, вчені та інші особи, які виступили проти уряду. 

В Ірані влада оголосила, що вони тимчасово звільнили 85 000 ув’язнених, але багато правозахисників/-ць продовжують утримуватися за політично мотивованими звинуваченнями в жахливих умовах.

Серед них Наргес Мохаммаді, правозахисниця, яка страждає від серйозних захворювань і має схожі на COVID-19 симптоми. Влада продовжує відмовляти Наргес Мохаммаді в медичній допомозі у в’язниці і відмовляється інформувати її про результати тесту на COVID-19, проведеного 8 липня.

В умовах кризи іранська влада також продовжує свавільно заарештовувати і саджати до в’язниць правозахисників/-ць.

В інших країнах, де в’язниці вже сильно переповнені, уряди продовжують заарештовувати правозахисників/-ць за сфабрикованими звинуваченнями, посилюючи проблему і наражаючи ще більше людей на ризик.

В Азербайджані, наприклад, уряд підняв нову хвилю арештів і судових переслідувань десятків політичних активістів/-ок, журналістів/-ок і правозахисників/-ць, часто у відповідь на їхню критику дій уряду по боротьбі з пандемією. Серед заарештованих опинився опозиційний активіст Тофіг Ягублу за фіктивним звинуваченням у хуліганстві і правозахисник Ельчин Мамедов, заарештований за звинуваченням у крадіжці через кілька днів після публікації доповіді про ситуацію з правами людини в країні.

Окрім того, є інформація і про нові арешти правозахисників/-ць у Тунісі, Марокко, Нігері, Зімбабве й Анголі.

«Із кризою COVID-19, пік якої минув у більшій частині Європи, життєво важливо, щоб міжнародне співтовариство не відверталося від важких ситуацій у країнах, де рівень інфікування зростає», –наголосила Ліза Маракані.

«Міжнародне співробітництво повинно також включати тиск на уряди з метою звільнення людей, які перебувають у в’язниці лише за мирне здійснення своїх прав людини і які наразі піддаються серйозному ризику зараження COVID-19».

«Сидячі мішені»

Amnesty International також попереджає, що багато правозахисників/-ць піддаються ризику через обемження на пересування, що перетворює їх на «сидячі мішені» для тих, кому не вигідні їхні думки. Наприклад, у Колумбії й Мексиці було знижено рівень поліцейського захисту.

У Гондурасі найсерйозніший недавній інцидент пов’язаний із можливим насильницьким зникненням п’ятьох молодих людей, четверо з яких є активіст(к)ами чорношкірої братської організації Гондурасу (OFRANEH). Вони були викрадені зі своїх будинків 18 липня людьми в поліцейській формі, і з того часу їх не бачили.

У Колумбії організація громадянського суспільства INDEPAZ повідомила про 166 вбивств за перші шість місяців 2020 року. Серед загиблих була Карлота Ісабель Салінас Перес, активістка руху за права жінок, яку вбили біля її будинку в березні. Карлота була лідеркою громади і в день смерті збирала продукти для нужденних сімей.

«Зараз як ніколи важлива робота правозахисників/-ць у боротьбі за рівний доступ до охорони здоров’я, продовольства і житла, інформування громадськості про вірус і способи захисту. Уряди, які використовують цю кризу для нападу на правозахисників/-ць, повинні знати, що за ними пильно стежать», – зазначила Ліза Маракані.

«Життєво важливо, щоб уряди забезпечували ефективний захист правозахисників/-ць і гарантували їм захист від тих, хто намагається використовувати пандемію, щоб змусити їх замовкнути».