У середу 10 липня Велика Палата Європейського суду з прав людини — найвищий орган суду — заслухає аргументи Amnesty International, Liberty, Privacy International та інших правозахисних організацій із чотирьох континентів про незаконність практики масового стеження у Великій Британії.
Ця справа — кульмінація шести років викриттів і юридичних перепон після того, як 2013 року Едвард Сноуден розкрив, що розвідувальне агентство Центру урядового зв’язку (ЦУЗ) Великоританії таємно перехоплювало і обробляло мільйони приватних повідомлень простих людей на щоденній основі і без чіткої правової основи або належних гарантій ділилося даними з Агентством національної безпеки США, а також розвідувальними службами інших країн.
13 вересня 2018 року ЄСПЛ постановив, що закони Великобританії, які допускають масове стеження, порушують право на недоторканність приватного життя і право на свободу вираження думок. Суд зазначив, що режим Великої Британії, який дозволяє масове стеження, був нездатний зберегти «втручання» в тих рамках, які «необхідні в демократичному суспільстві».
Проте Amnesty International та інші правозахисні організації згодом звернулися до Великої палати суду з проханням покласти кінець наданню повноважень Великобританії на проведення масового стеження.
Люсі Клерідж, директорка відділу Amnesty International з судових розглядів, зазначила:
«Деякі з методів спостереження Великої Британії у промислових масштабах уже визнані незаконними, але Вищий європейський суд з прав людини може тепер прийняти рішення, яке повністю покінчить зі стеженням і необмеженим транснаціональним обміном особистими даними мільйонів людей».
Розгляд справи у Великій палаті
Великій палаті було запропоновано винести постанову про те, що масове перехоплення, обробка і зберігання приватних повідомлень несумісні з правами на недоторканність приватного життя і свободу вираження думок. Якщо він вирішить схвалити торішню постанову, суду також пропонують оновити «мінімальні гарантії» стосовно урядового нагляду, враховуючи «повноваження держави добувати у величезних масштабах конфіденційну особисту інформацію з перехоплених матеріалів». Великій палаті також було запропоновано винести рішення про те, що угоди Великої Британії про обмін розвідданими з іноземними розвідувальними органами порушують права людей на недоторканність приватного життя та свободу вираження думок.
Викриття Сноудена
Ця справа почалася 2013 року, після викриттів Едварда Сноудена про те, що ЦУЗ таємно перехоплював, обробляв і зберігав дані, що стосуються приватних комунікацій мільйонів людей, навіть коли ці люди явно не представляли інтересу для розвідки (програма «Темпора»). Сноуден також повідомив, що уряд отримує доступ до комунікацій і даних, зібраними агентством національної безпеки США і розвідувальними службами інших країн. Усе це відбувалося без суспільної згоди або усвідомлення, без правової основи і без належних гарантій. Інформація, зібрана і збережена урядом, може розкрити найінтимніші аспекти особистого життя людини: куди вона ходить, із ким контактує, які сайти відвідує і коли.
2014 року Трибунал зі слідчих повноважень (ТСП) — британський суд, що працює в режимі підвищеної секретності і розглядає позови проти GCHQ, MI5 і MI6 — постановив, що ця практика може в принципі відповідати зобов’язанням Великобританії в області прав людини. Цей висновок згодом був оскаржений у Європейському суді з прав людини, який минулого року виніс часткове рішення проти Великої Британії.
Проте в ході попередніх розглядів, ТСП встановив, що розвідувальні служби Великобританії незаконно здійснювали стеження за комунікаціями Amnesty International і Центру правових ресурсів Південної Африки. Трибунал також встановив, що обмін розвідданими між Великою Британією і США, що здійснювався відповідно до таємних домовленостей, мав незаконний характер аж поки не був розкритий у ході судового розгляду.