Авторка: Ріммель Могидін,
Координаторка кампанії у Південній Азії
2 грудня 2019
Моє місто Лахор зникає.
Це не просто якась метафора. Я буквально не бачу свого міста з вікна. Лінії горизонту не видно. Якщо вийду на вулицю, очі почнуть боліти, і це аж ніяк не допоможе бачити краще.
Ми маємо бачити міста. А повітря має бути невидимим. Здається, у Лахорі все навпаки.
У другому за величиною місті Пакистану сталося щось справді жахливе. Починаючи з листопада, 10 мільйонів людей у Лахорі дихають повітрям, що є або «дуже шкідливим» або «небезпечним». Дихати стало важко. Це наслідок десятиліть неконтрольованих викидів, низької якості палива, спалювання посівів та зміни клімату.
Перед школярами стоїть вибір: дихати токсичним повітрям або не ходити до школи. У лікарнях зараз приймають так багато дітей з респіраторними захворюваннями, як ніколи раніше. Продавці масок купаються в грошах.
Уряд вважає, що люди перебільшують, що хтось хоче нажитися на страху і примусити їх купувати очищувачі повітря, і що коли йдеться про чисте повітря, то ми забагато вимагаємо. Розмір частинок, які є основною складовою смогу, дорівнює близько 1/20 людського волосся, а, отже, вони досить маленькі і їх можна ігнорувати. То чому б нам так і не робити?
Приблизно п’ять років тому почали з’являтися повідомлення про токсичне повітря в різних містах Китаю. Інтернет заполонили зображення постапокаліптичного Пекіна. Я пригадую, як розглядаючи фотографії я подумала, що людям потрібна маска, аби просто вийти з дому. Незабаром старт-ап у Канаді розпочав рекламу банок «чистого канадського повітря».
Китайці скуповували їх десятками, а ми витріщалися на них, навіть не підозрюючи, із чим вони зіткнулися.
Кажуть, щоб заспокоїтися, треба почати з глибокого вдиху. Для людей, які живуть у Лахорі, це не вихід
Ріммель Могидін
Ми ніколи не думали, що це станеться з нами, але зараз свіже повітря у пляшках здається чудовою ідєю.
Коли більше року тому я переїхала до Коломбо, мені сказали, що у тропічному місті є лише три пори року: тепло, тепліше та найтепліше. Лахор тоді видався ще більш особливим. У нас є усі чотири пори. А тепер ще є бонусна пора, яку ми називаємо «пора смогу».
Існує ціла історія, чому ми так кажемо. Ця пора настає з потеплінням. Вона приходила раніше і, швидше за все, прийде до нас і наступного року. Місто Лахор відоме своєю гостинністю. Здається, ми знайшли дім і для смогу, надаючи йому статус пори року.
Новий вид володіння мовою також з’являється серед тих, хто в курсі подій. Існують мобільні додатки, які показують, скільки ми викурили сигарет, попри те, що ми їх навіть у роті не тримали. Ідеться про індекс якості повітря – значення, яке визначає, наскільки безпечно дихати повітрям. Усі в Лахорі знають категорії якості повітря та мають при собі рекомендації. Ми знаємо, що не можна використовувати хірургічні маски та маски N97. Допомагає лише великий повітряний респіратор.
На жаль, ті, хто потребує використання цієї мови найбільше, не знають про неї або не можуть захистити себе від цього ризику.
Лахор – це легендарне місто, пронизане історією та літературою, воно є мольбертом та музою для багатьох митців. Це також місто значних нерівностей. Якщо ви некваліфіковані робітник/-ця, фермер/-ка або будівельник/-ця, то, швидше за все, ви отруїтеся першими, бо працюєте на вулиці. Навряд чи ви зможете взяти вихідний день, щоб врятувати себе від смогу, адже ви розраховуєте на щоденну заробітну плату. Це жахлива реальність, де ви страждаєте мовчки.
Саме тому Amnesty International вдається до негайних дій, оголошуючи, що здоров’я та життя людей Лахору в небезпеці. Це безпрецедентний крок для міста, де порушення прав людини стосується кожного й кожної. Тисячі листів з усього світу знайдуть шлях до правлячої верхівки. Якщо вони не чують, ми докричимося до них усі разом.
Ми витратили стільки часу відволікаючись на інші загрози – будь то конфлікт чи війна – що нам не вдалося побачити ворога, що кирється перед нашими очима. У нас немає шляху втікти від цієї проблеми. Ті з нас, хто мають кошти, можуть робити маленькі кроки, як-от носити маски й купувати очищувачі повітря, щоб думати, ніби зробили достатньо. Уряд також зробив невеликі кроки – оприлюднив розпливчасті заяви та призначив комісії. Як мінімум, влада повинна реалізувати той план, який уже розробила Комісія з питань смогу, призначена судом.
Кажуть, щоб заспокоїтися, треба почати з глибокого вдиху. Для людей, які живуть у Лахорі, це не вихід.